Спадковий договір розірвано, оскільки його умовами не передбачено можливість невиконання набувачем умов цього договору за певних обставин, навіть поважних (Справа № 638/2581/16-ц, ухвала від 23.02.17)

Фабула судового акту: Позивачка просила суд розірвати спадковий договір від 9 березня 2011 року, за умовами якого вона передає, після своєї смерті, у власність відповідачки належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру. Відповідачка за вищевказаним договором зобов'язалась виконувати її розпорядження, а саме за проханням відвідувати її, організовувати зустрічі з онуками, забезпечувати її згідно з рецептами лікарів належними лікарськими засобами, медикаментами та виробами медичного призначення. Підставою позову явилось те, що відповідачка не виконує умови спадкового договору і вона, позивачка, змушена була звертатись з проханнями до інших родичів, тому має намір скласти заповіт, яким передати у спадщину квартиру іншій особі.

Позов задоволено, спадковий договір був розірваний, тому відповідачка звернулась з відповідною скаргою до касаційної інстанції.

ВССУ залишив рішення судів без змін, зазначивши, що умовами спірного спадкового договору не передбачено можливість невиконання його умов набувачем за певних обставин. Серед таких обставин відповідачка вказувала факт навчання онуків позивачки у школі, яка розташована у м. Бєлгороді Російської Федерації та її проживання з дітьми у Російській Федерації.

Дещо про правові нюанси укладання спадкового договору. Статтею 1302 Цивільного кодексу України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права. Згідно з Цивільним кодексом України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

Із положень глави 90 Цивільного кодексу України вбачається, що набувач здійснює покладені на нього договором обов'язки за свій рахунок і не має права на відшкодування витрат та сплату винагороди за рахунок майна, призначеного йому відчужувачем.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Спадковим реєстром є електронна база даних, яка містить відомості, зокрема, про посвідчені спадкові договори. У разі недодержання сторонами зазначених вимог спадковий договір визнається нікчемним.

З метою недопущення переходу майна, що є предметом спадкового договору, до третіх осіб, нотаріус одночасно з посвідченням цього договору накладає на зазначене майно заборону відчуження та вносить відомості про нього до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Зняття заборони відбувається після смерті відчужувача на підставі свідоцтва про смерть.

Заповіт, складений відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним незалежно від часу його складання.

Доречно звернути увагу на відмінність між договором довічного утримання та спадковим договором, оскільки ці два види договорів схожі між собою. Основна відмінність - це момент переходу права власності. При підписанні договору довічного утримання право власності на майно переходить до набувача в момент підписання договору, але на це майно накладається заборона до смерті відчужувача. В спадковому ж договорі - тільки після смерті відчужувача, що є досить важливим психологічним фактором для власника майна. Адже його заспокоює усвідомлення того, що протягом життя майно, зазначене в договорі, буде належати йому.

Аналізуйте судовий акт: Поки що єдина позиція ВСУ, яка досліджує договір довічного утримання, зокрема зобов’язує суди завжди встановлювати в чиїх інтересах такий договір укладався і чи виконувався він (ВСУ від 13 квітня 2016р. у справі № 6-2891цс15)

Після смерті боржника відбувається заміна його в кредитному зобов’язанні на спадкоємця, який надалі несе відповідальність перед банком у межах вартості майна, одержаного у спадщину (ВССУ від 14 грудня 2016р. у справі 557/950/15-ц)

Спадкоємець вважається таким, що проживав разом із спадкодавцем і прийняв спадщину, навіть, якщо перебував у тривалому відрядженні, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини (ВССУ від 2 листопада 2016р., № 716/309/14-ц)

Спадкоємець має право вимагати визнання за ним права власності на неприватизовану квартиру, тільки якщо спадкодавець при житті висловив волю на приватизацію цієї квартири (Постанова ВРУ у справі № 6-121цс13 від 11 грудня 2013р.)

УхвалА

іменем україни

23 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопта С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Дмитро Степанович, про розірвання спадкового договору за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою її представником - ОСОБА_7, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 9 березня 2011 року між нею та ОСОБА_5 укладено спадковий договір, за умовами якого вона передає, після своєї смерті, у власність відповідачки належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка за вищевказаним договором зобов'язалась виконувати її розпорядження, а саме за проханням відвідувати її, організовувати зустрічі з онуками, забезпечувати її згідно з рецептами лікарів належними лікарськими засобами, медикаментами та виробами медичного призначення.

Позивачка вказувала про те, що відповідачка не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за спадковим договором, а саме не відвідувала її, не приймала участі в організації зустрічей з онуками, не забезпечувала її лікарськими засобами, медикаментами, виробами медичного призначення, які призначались за рецептами лікарів. Оскільки відповідачка не виконує умови спадкового договору вона змушена була звертатись з проханнями до інших родичів, тому вона має намір скласти заповіт, яким передати у спадщину квартиру іншій особі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд розірвати спадковий договір від 9 березня 2011 року.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Спадковий договір від 9 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, розірвано у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 покладених на неї зобов'язань за цим договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення ч. 2 ст. 651, ст. 1302, ч. 1 ст. 1308 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що відповідачка належним чином взяті на себе зобов'язання за спадковим договором та розпоряджень позивачки не виконувала, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, поясненнями свідків, унаслідок чого наявні підстави для розірвання спірного договору.

Суди дійшли вірного висновку про те, що згідно з довідкою загальноосвітньої школи «Искорка» онуки позивачки з 1 вересня 2014 року навчаються у цій школі, яка розташована у м. Бєлгороді Російської Федерації та позивачкою не заперечується факт її проживання з дітьми у Російській Федерації, а, отже, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню та підтверджують факт невиконання умов договору.

Колегія суддів, погоджується з висновком судів про те, що умовами спірного спадкового договору не передбачено можливість невиконання його умов набувачем за певних обставин.

У суді апеляційної інстанції брав участь представник відповідачки (а.с. 155-156), що згідно вимог ч. 5 ст. 76, ст. 305 ЦПК України спростовує доводи касаційної скарги про порушення прав відповідачки, яка була належним чином повідомлена про дату судового розгляду.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться позва межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану її представником - ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

В.І. Журавель

С.Ф.Хопта