Раритетне рішення: суд відібрав дитину врахувавши її думку, визначив місце проживання з батьком та стягнув з матері аліменти на утримання (ВССУ у справі № 6-41755ск14)

Фабула судового акту: Відразу необхідно зазначити, що мати дитини не є хворою, не пиячить, не веде аморальний спосіб життя, не торгує наркотиками, традиційної сексуальної орієнтації, тощо. Тобто цілком нормальна людина. І у цій справі мати дитини подавала зустрічний позов та безуспішно оскаржувала рішення суду в апеляційному та касаційному порядку.

Визначальним для суду у цій справі стала думка дитини з ким проживати, що формально фіксується завжди, а реально враховується дуже не часто. І дитина висловила бажання «вільно, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного» проживати разом з батьком. Тобто, має місце правильне застосування судом ст. 160 СК україни.

Батьки розлучились, дитина залишилась з матір’ю, батько виплачує аліменти – класична ситуація. Після розлучення мати стала відкрито перешкоджати спілкуванню дитини з батьком. Згодом між матір’ю та дитиною відбулась сварка, під час якої дитина легкі тілесні ушкодження, що мали незначні скороминущі наслідки. Після цього до врегулювання ситуації підключився орган опіки та піклування. який став на сторону батька. Зокрема , були перевірені та визнані задовільними умови проживання дитини у батька (окрема кімната).

Читайте статтю: Верховна неповага або про деякі питання нівелювання Верховним Судом України питання рівності батьків у правах

Аналізуйте судовий акт: Дитина завжди залишається з матір’ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним (ВСУ від 14 грудня 2016 р. у справі № 6-2445цс16 )

Чинне законодавство передбачає надання судом лише одноразового тимчасового дозволу на виїзд малолітньої дитини за межі України у її супроводі без згоди батька (ВССУ від 10 лютого 2016р. у справі № 6-32509ск15)

Позитивний висновок молекулярно-генетичної експертизи не став для суду підставою для задоволення позову про визнання батьківства ( Апеляційний суд Дніпропетровської області, справа № 204/1621/14-ц)

Порядок спілкування та способи участі у вихованні малолітньої дитини можуть бути змінені судом (Ухвала Вищого спеціалізованого суду, судді Гулька Б. І., Луспеник Д. Д., Хопти С. Ф.)

На підставі зібраного пакету документів за ухилення від обов’язків по вихованню дитини батько був позбавлений батьківських прав (Апеляційний суд Харківської області від 29 серпня 2016 р.)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - управління-служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, про відібрання дитини та повернення її тому, з ким вона проживає, за касаційною скаргою ОСОБА_7, подану представником ОСОБА_8, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 21 липня 2001 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_9, 2002 рокународження. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2005 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір'ю ОСОБА_7 Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 листопада 2011 року з нього на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ј частини від всіх видів доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 8 серпня 2011 року до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з 2005 року ОСОБА_7 стала перешкоджати йому у спілкуванні з сином.

Після конфлікту, який виник між ОСОБА_7 із їхнім сином, останній постійно з березня 2014 року проживає разом із ним та дитина не бажає повертатися до матері, у зв'язку із чим позивач просив визначити місце проживання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ним та стягнути з ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини від всіх видів доходу (заробітку).

У квітні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила відібрати ОСОБА_9 у його батька ОСОБА_6 та повернути їй, а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визначено місце проживання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь батька ОСОБА_6, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення ОСОБА_9 повноліття, починаючи стягнення з 20 березня 2014 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_7, подана представником ОСОБА_8, підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлені обставини у справі, які свідчать про те, що з 21 липня 2001 року сторони у справі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2005 року шлюб між ними було розірвано (а. с. 41).

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір'ю ОСОБА_7

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 листопада 2011 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ј частини від всіх видів доходу (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 8 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 50).

З 2005 року ОСОБА_7 стала перешкоджати ОСОБА_6 у спілкуванні з дитиною.

23 лютого 2014 року між матір'ю та сином відбулася сварка, в результаті якої ОСОБА_7 вдарила дитину.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 24 лютого 2014 року № 597 у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: слабко помітних синців шиї, ссадини правої кисті та правого колінного суглобу, що спричинено від дії тупого твердого предмета. За своїм характером виявлені у дитини тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (а. с. 16).

З 24 лютого по 14 березня 2014 року ОСОБА_9 знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом струс головного мозку, з 17 березня по 24 березня 2014 року ОСОБА_9 знаходився вдома у батька з діагнозом гостре респіраторне захворювання (а. с. 65).

З часу сварки із матір'ю ОСОБА_9 став мешкати разом із батьком у квартирі АДРЕСА_1.

26 березня 2014 року спеціалістами управління-служби у справах дітей виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради було проведено обстеження житлово-побутових умов малолітнього ОСОБА_9, в результаті чого складено акт, в якому зазначено про те, що комісія дійшла висновку, що житлово-побутові умови малолітнього ОСОБА_9 задовільні; батько піклується про дитину(а. с. 49).

З червня 2014 року ОСОБА_9 разом із сім'єю батька переїхав до с. Вовниги Солонянського району Дніпропетровської області, де 12 червня 2014 року службою у справах дітей Солонянської районної державної адміністрації проведено обстеження матеріально побутових умов сім'ї і встановлено, що ОСОБА_9 має власну кімнату, ліжко, постільну білизну, одяг, взуття, речі особистого вжитку; в будинку створені всі належні умови для виховання і утримання дитини.

У той же час мати ОСОБА_9 - ОСОБА_7, проживає у квартирі АДРЕСА_2, яка належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_10 В акті обстеження умов проживання за цією адресою, складеному управлінням-службою у справах дітей виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, зазначено, що умови проживання задовільні, мається централізоване водопостачання, тепло та газопостачання. Квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою. Для дитини виділена окрема кімната, яка обладнана меблями, письмовий стіл, ліжко (а. с. 46).

ОСОБА_6 працює в КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» на посаді лікаря фтизіатра, мати ОСОБА_7 - знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною.

10 червня 2014 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради надано висновок про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 90).

Із матеріалів справи вбачається, що у заяві, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_11, зазначено про те, що ОСОБА_9 у присутності нотаріуса підтвердив, що діючи вільно, свідомо і добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, він погоджується на проживання разом із батьком ОСОБА_6 (а. с. 9).

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Частинами 1, 2 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Суди, визначаючи місце проживання дитини із батьком та стягуючи з матері аліменти на утримання сина, врахували ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до батька, висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради, вік дитини, якій вже виповнилося дванадцять років та яка у заяві (а. с. 9) висловила своє бажання проживати разом із батьком, а також врахували побутові умови проживання батька та матері, можливість створення належних умов для виховання, та те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком в повній мірі сприятиме розвитку та інтересам дитини.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336 337 344 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7, подану представником ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

М.Є. Червинська А.О. Леванчук Л.М. Мазур Т.О. Писана Г.В. Юровська Головуючий Судді: