01.08.2017 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Припинення роботи відділень банку після початку окупації АРК та посилання банку на відсутність доступу до інформації про договір не є підставою для звільнення банку від виконання депозитного договору (Справа № 22-ц/796/9708/2016, 13.07.17)

Фабула судового акту:  Вкладник ПАТ «КБ «ПриватБанк» просив  стягнути з банку суму розміщеного вкладу в розмірі в розмірі 45 222,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подачі позову становить 974 543,36 грн.; суму заборгованості з виплати процентів за 42 місяці у розмірі 11 079,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подання позову становить 238 756,32 грн.; три проценти річних, нарахованих на суму заборгованості по вкладу та процентами за період з 15 вересня 2014 року по 13 березня 2015 року, у розмірі 809,54 доларів США, що за курсом НБУ станом на день подання позову становить 17 445,58 грн.

Подання такого позову було обумовлено тим, що після початку окупації Автономної Республіки Крим банк припинив роботу своїх відділень в АРК, заблокував відкритий депозитний рахунок та припинив нарахування процентів на нього. Прохання розблокувати депозитний рахунок позивача та видати грошові кошти, що на ньому розміщені, у зв'язку із закінченням строку дії договору, результатів не дали, кошти повернуті не були.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження укладення договорів банківського вкладу, оскільки  надав лише копії договору та квитанції, які не містять передбачених Положенням та Інструкцією реквізитів. Також позивач не надав доказів наявності грошових коштів на банківському рахунку. Щодо позиції банку, то не надав суду витребуваної  інформації, пославшись на те, що у зв'язку з окупацією Автономної Республіки Крим у банку відсутній доступ до такої інформації.

Вказане судове рішення скасоване судом апеляційної інстанції, яким позов задоволено у повному обсязі, з чим погодився також і ВССУ, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Позивач надав суду для огляду оригінал вказаного договору та квитанції про внесення коштів на рахунок. Копії договору та квитанції були посвідчені судом та долучені до матеріалів справи.  

Квитанція про внесення коштів на рахунок містить найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, суму платежу та рахунок, на який його було внесено, номер договору вкладу, підпис працівника банку, який прийняв готівку.

Отже позовні вимоги вкладника відповідають обставинам справи та дослідженим доказам, а банк не надав доказів неукладення договору із позивачем та невнесення ним грошових коштів на рахунок.

Аналізуйте судовий акт: Вкладник банку, який не отримав вчасно депозит НЕ має право на відшкодування моральної шкоди, якщо інше не встановлено договором із банком або окремим законом (Постанова ВСУ від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1790цс15)

Верховний суд: відповідальність Банку за несвоєчасне повернення депозиту - проценти за вкладом на вимогу (ВСУ від 11 травня 2016р. у справі № 6-37цс16)

Валютний вклад та проценти на вклад стягуються з банку у валюті, а 3 % річних за ст.625 ЦК – виключно у гривні (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1286цс16)

Проценти за депозитом, 3-% річних та індекс інфляції нараховуються на суму вкладу до моменту фактичного повернення коштів та можуть бути стягнути з банку (ВСУ у справі № 6-544цс16 від 21 вересня 2016р.)

 

Ухвала

іменем україни

13 липня 2017 року                                                                                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

            СтупакО.В.,         Дем'яносова М.В.,           Іваненко Ю.Г.,                        

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 липня                        2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2011 року у відділенні Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») Автономної Республіки Крим між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDN26000719317742 (вклад «Стандарт» зі щомісячною виплатою), за умовами якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти у сумі  45 222,43 доларів США на строк 3 місяці до 01 грудня 2011 року з автоматичним продовженням строку, зі сплатою 7 % річних. Згідно з умовами договору для внесення суми вкладу банк відкрив клієнту особистий рахунок № НОМЕР_1. На виконання умов договору позивач вніс на відкритий відповідачем рахунок суму вкладу у розмірі 45 222,43 доларів США, що підтверджується копією відповідної квитанції банку. Після початку окупації Автономної Республіки Крим ПАТ КБ «ПриватБанк» припинив роботу своїх відділень в Автономній Республіці Крим, заблокував відкритий відповідно до умов договору депозитний рахунок № НОМЕР_1 та припинив нарахування процентів на нього. У червні 2014 року позивач тимчасово переїхав до м. Херсону та звернувся до Херсонського центрального відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про розблокування його депозитного рахунку. Після цього він також звернувся до голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» Дубілета О.В. із проханням розблокувати його депозитний рахунок та видати грошові кошти, що на ньому розміщені, у зв'язку із закінченням строку дії договору. Кошти повернуті йому не були.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути на свою користь із ПАТ «КБ «ПриватБанк» суму розміщеного вкладу у розмірі  45 222,43 доларів США, що еквівалентно 974 543 грн 36 коп.; суму заборгованості з виплати процентів за 42 місяці у розмірі 11 079,18 доларів США, що еквівалентно 238 756 грн 32 коп.; 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості за вкладом та процентами за період із 15 вересня 2014 року по 13 березня 2015 року, у розмірі 809,54 доларів США, що еквівалентно   17 445 грн 58 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня   2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 суму вкладу за договором від 01 вересня 2011 року № SAMDN26000719317742 вклад «Стандарт» зі щомісячною виплатою у розмірі 45 222,43 доларів США, що еквівалентно 974 543 грн 36 коп., суму заборгованості з виплати процентів за 42 місяці у розмірі 11 079,18 доларів США, що еквівалентно   238 756 грн 32 коп.; 3 % річних за період із 15 вересня 2014 року по 13 березня 2015 року у розмірі 17 445 грн 58 коп.

Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження укладення договорів банківського вкладу, оскільки  надав лише копії договору та квитанції, які не містять реквізитів, передбачених Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженим постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493; не надав доказів наявності грошових коштів на банківському рахунку.

Проте з такими висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно зі ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, під час розгляду справи за клопотанням представника ПАТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні ОСОБА_3 надав для огляду оригінал вказаного вище договору та квитанції про внесення коштів на рахунок. Копії договору та квитанції були посвідчені судом та долучені до матеріалів справи (а. с. 201-202).  

Надавши належну оцінку поданим позивачем доказам, апеляційний суд дійшов висновку, що квитанція про внесення коштів на рахунок від                             01 вересня 2011 року № 2 містить найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, суму платежу та рахунок, на який його було внесено, номер договору вкладу, підпис працівника банку, який прийняв готівку.

Крім того, апеляційний суд належно оцінив ту обставину, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у ПАТ КБ «ПриватБанк» було витребувано інформацію про суми грошових коштів, що нараховувались ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно з договором   № SAMDN26000719317742 вклад «Стандарт» зі щомісячною виплатою від   01 вересня 2011 року та дати їх нарахування; суми грошових коштів, які нараховувались та виплачувались ОСОБА_3 згідно із вказаним договором; суми грошових коштів, що знімались ОСОБА_3 із вкладного рахунку № НОМЕР_1 та дати їх зняття; суми грошових коштів, що залишались на вкладному рахунку станом на 21 вересня    2015 року; належним чином оформлену виписку із вкладного рахунку  № НОМЕР_1 за період із 01 вересня 2011 року по 21 вересня 2015 року. Проте ПАТ КБ «ПриватБанк» витребуваної судом інформації не надало, пославшись на те, що у зв'язку з окупацією Автономної Республіки Крим у банку відсутній доступ до такої інформації (а. с. 105).

У зв'язку з цим апеляційний суд обґрунтовано вважав, що, заперечуючи проти указаного позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів неукладення договору із позивачем та невнесення ним грошових коштів на рахунок.

За таких обставин правильним, законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про задоволення указаного позову у зв'язку з доведеністю заявлених позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу, процентів за вкладом та 3 % річних, зазначивши при цьому, що відповідачем не спростовано наведеного позивачем розрахунку заборгованості.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58-61, 212, 303 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи полягають у тому, що заявник не погоджується із висновками апеляційного суду по суті вирішеного спору,  щодо установлення факту укладення між сторонами договору банківського вкладу і внесення позивачем на відповідний рахунок суми вкладу, оскільки, як зазначає відповідач, позивачем не надано суду оригіналів договору та платіжного документа про внесення коштів згідно з ч. 2 ст. 59, ч. 3 ст. 64 ЦПК України, крім того, судом порушено ст. 60 ЦПК України, однак ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 листопада 2016 року у справі за № 6-1286цс16, договір банківського вкладу є реальним, оплатним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Договір банківського вкладу є нікчемним, якщо не додержано письмової форми. Така форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

З огляду на зазначене, суди у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, повинні надати оцінку доводам і доказам сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, та щодо розмірів вкладів, про необхідність дослідження документів про укладення договорів, про обов'язковість оцінки всіх доказів, перевірки та проведення розрахунків сум і наведення відповідних результатів у судовому рішенні.

Згідно з п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за   № 790/19528, яка прийнята на заміну Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Рішення апеляційного суду відповідає вищевказаній правовій позиції Верховного Суду України, враховуючи також, що завданнями цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати       у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

            Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

          Судді:                                                                      О.В. Ступак

                                                                                          М.В.Дем'яносов

                                                                                          Ю.Г.Іваненко

                                                                                    

 

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення