09.01.2018 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВССУ: Порушення норм ЗУ "Про звернення громадян" є підставою для стягнення моральної шкоди на користь особи права якої порушено (№ 459/2123/16-ц від 08.11.2017)

Фабула судового акту: Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" визначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Отже вказана норма гарантує безумовне право особи на одержання відповіді на свою заяву (звернення) від будь-якого суб'єкта звернення незалежно від виду та форми власності, оскільки саме так державою гарантується забезпечення і утвердження прав, свобод та інтересів людини, закріплених Конституцією та чинним законодавством, що є головним обов'язком держави.

В свою чергу стаття 24 зазначеного Закону передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України осіб, які винні у порушенні норм цього Закону.

У даному випадку громадянин звернувся до суду із позовом про стягнення моральної шкоди у зв'язку із порушенням державним органом стороків вирішення його звернення. При цьому слід зауважити, що судом у справі, яка розглянута в порядку адміністративного судочинства. визнано протиправною бездіяльність вказаного державного органу щодо ненадання йому відповіді на його звернення 

Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.  Обґрунтовуючи своє рішення місцевий суд вказав, що  позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних страждань через несвоєчасну відповідь відповідача на його заяву, а також відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненням моральних страждань, не надано доказів, у чому полягає моральна шкода, чим саме керувався позивач, визначаючи розмір такого відшкодування.

Натомість ВССУ переглядаючи цю справу та задовольняючи вимоги позивача зауважив, що факт незаконної бездіяльності державного органу підтверджений рішенням суду в порядку адміністративного судочинства. 

Проте нижчестоящі суди не встановили дійсних прав і обов'язків сторін та не надав відповідь на всі доводи апеляційної скарги щодо наявності душевних страждань, завданих неправомірною бездіяльністю відповідача, зокрема ненаданням своєчасної відповіді на звернення позивача, у зв'язку із чим дійшли до необґрунтованого висновку про залишення безпідставність позовних вимог.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Образи висловлені нецензурною лайкою навіть у присутності сторонніх осіб не є інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію (Самбірський міськрайонний суд у справі № 466/4312/17 від 07.12.2017)

ВСУ: Порушення права на таємницю телефонних розмов спричиняє душевні страждання і є презумпцією нанесення моральної шкоди особі, якщо правопорушник НЕ доведе відсутність своєї вини (ВСУ від 27 вересня 2017р. у справі № 6-1435цс17)

Якщо метою звернення до громадських діячів та посадових осіб було не розповсюдження недостовірної інформації, а реалізація свого права на відповідне звернення, таки дії не є дифамацією (ВССУ, справа N 6-27554св15, 11.11. 2015)

 

Державний герб України

   Ухвала

іменем  україни

08 листопада  2017 року                                                                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

      головуючого      Луспеника Д.Д.,

 

      суддів:                Журавель В.І.,            Закропивного О.В.,

                                      

                                     ХоптиС.Ф.,                 Штелик С.П.,                    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Червоноградського міського центру зайнятості, Управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Червоноградського міського центру зайнятості, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 27 липня 2015 року у порядку Закону України «Про звернення громадян» він надіслав міському голові м. Червонограда звернення, яке 31 липня 2015 року перенаправлене у Червоноградський міський центр зайнятості для розгляду в межах, наданих повноважень. Проте, така заява у межах строків, передбачених Законом України «Про звернення громадян», не була розглянута, у зв'язку із чим він звернувся до суду із відповідним позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, яка набрала чинності, його позов було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Червоноградського міського центру зайнятості щодо ненадання йому відповіді на його звернення від 27 липня 2015 року.

Посилаючись на те, що у зв'язку з порушенням відповідачем порядку розгляду його звернення, ним витрачені значні зусилля та час для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані,  просив задовольнити позов.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

         У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

          Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

  Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

         Законом України «Про звернення громадян» передбачено безумовне право особи на одержання відповіді на свою заяву (звернення) від будь-якого суб'єкта звернення незалежно від виду та форми власності, оскільки саме так державою гарантується забезпечення і утвердження прав, свобод та інтересів людини, закріплених Конституцією та чинним законодавством, що є головним обов'язком держави.

          Згідно зі ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

         Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідь на його звернення була надана відповідачем несвоєчасно, внаслідок чого йому було завдано моральні страждання, які він оцінив у 2 тис. грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних страждань через несвоєчасну відповідь відповідача на його заяву від 27 липня 2015 року, а також відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненням моральних страждань, не надано доказів, у чому полягає моральна шкода, чим саме керувався позивач, визначаючи розмір такого відшкодування.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, залишив його без змін і зазначив, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Судом установлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Червоноградського міського центру зайнятості щодо ненадання ОСОБА_3 відповіді на його звернення від 27 липня 2015 року. Вказана постанова набрала чинності 11 квітня 2016 року.

Тобто, факт незаконної бездіяльності державного органу підтверджений рішенням суду і не підлягає доведенню.

Наявність моральної шкоди позивач мотивував тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від нього додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв'язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав він повинен був декілька разів їхати до м. Львова, звертатись за правовою допомогою. Усі ці обставини призвели до виникнення у нього хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані.

Вирішуючи спір про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не встановив дійсних прав і обов'язків сторін та не надав відповідь на всі доводи апеляційної скарги щодо наявності душевних страждань, завданих неправомірною бездіяльністю відповідача, зокрема ненаданням своєчасної відповіді на звернення позивача, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

26
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення