Оскільки предметом позову було визнання протиправною та скасування рішення про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, така справа підпадає під юрисдикцію адміністративного суду (спр. б/н, 18.10.17)

Фабула судового акта: В тих випадках, коли предметом спору є питання, при вирішенні яких орган місцевого самоврядування здійснює владні управлінські функції, реалізує в цих правовідносинах свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, подібні судові справи підлягають розгляду адміністративним судом.

До такого висновку дійшли суди апеляційної та касаційної інстанції, закриваючи з підстав передбачених ч. 1 п. 1 ст. 205 ЦПК України, провадження у справі за позовом громадянина до міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали міської ради про надання ОСББ дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання міської ради винести на розгляд сесії клопотання позивача про виділення саме йому земельної ділянки орієнтовним розміром для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Цей позов був мотивований, зокрема, тим, що зазначена ухвала міської ради, була прийнята всупереч п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. А у відповідності до ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

За висновком ВАСУ чинним законодавством встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Отже, у цій справі відповідач здійснював свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, і правова оцінка таких дій (бездіяльності) підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

У зв’язку з цією справою доречно звернути увагу на нюанс визначення підвідомчості спору, що в подібних справах, вірогідно, має вирішальне значення.

Зрозуміти його допоможе постанова від 11 жовтня 2016 року у справі №21-2158а16, в який Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Аналогічна правова позиція також була висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року (№ 21-1204а16).

Аналізуйте судовий акт: В порядку цивільного судочинства розглядаються спори про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, передачу з/д у приватну власність, державну реєстрацію з/д (ВСУ від 31 січня 2017р. у справі № 21-1237а16)

Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

Відсутність генерального плану не є підставою для відмови заявнику у дозволі із розробки документації із землеустрою незважаючи на виключну компетенцію органу у цьому питанні (Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 810/1898/16)

ВГСУ: Неприйняття рішення про дозвіл на розроблення техдокументації із землеустрою не є підставою виникнення спору про право цивільне, що обумовлює підвідомчість спору адміністративному суду (справа 921/56/17-г/13, 10.10.17)

Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15)

Захищено права учасника АТО: суд скасував відмову у наданні дозволу на відведення з/д ОСГ у власність та зобов’язав сільраду такий дозвіл надати (Великобагачанський районний суд Полтавської області від 02 липня 2016 р., суддя Хоролець В. В.)

Ухвала

іменем україни

18 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інструментальне - 10», Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, Відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, ОСОБА_4, Департамент містобудування Львівської міської ради, про скасування ухвали, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року,

встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що він, як учасник бойових дій, 28 серпня 2015 року звернувся до Львівської міської ради з клопотанням про виділення земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою по АДРЕСА_1. 27 жовтня 2015 року йому стало відомо, що ухвалою Львівської міської ради від 1 жовтня 2015 року надано дозвіл об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Інструментальне - 10» (далі - ОСББ «Інструментальне-10») на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Вважав, що дана ухвала прийнята всупереч п.14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. У відповідності до ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Ураховуючи наведене, просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 1 жовтня 2015 року «Про надання ОСББ «Інструментальне-10» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1» та зобов'язати Львівську міську раду винести на розгляд сесії клопотання громадянина ОСОБА_3 від 28 серпня 2015 року про відведення земельної ділянки.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 1 жовтня 2015 року «Про надання ОСББ «Інструментальне-10» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Зобов'язано Львівську міську раду винести на розгляд сесії клопотання громадянина ОСОБА_3 від 28 серпня 2015 року про відведення земельної ділянки.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року рішення суду першої скасовано, провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, щоданий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржив рішення суб'єкту владних повноважень.

Даний висновок відпадає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, щопозивач ОСОБА_3. є учасникомбойових дій, учасником антитерористичної операції та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

28 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Львівської міської ради з клопотанням про виділення земельної ділянки, згідно якої просив розглянути дане клопотання на сесії Львівської міської ради з прийняттям рішення щодо безоплатної передачі йому земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться поміж будинком по АДРЕСА_1 будинком по АДРЕСА_2, а також надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки.

ЛистомУправління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради

від 29вересня 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про те, що його звернення від 28 серпня 2015 року розглянуто. При цьому позивачу роз'яснено, які документи необхідно представити для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 8 серпня 2014 року «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада».

1 жовтня 2015 року Львівською міською радою прийнято ухвалу «Про надання ОСББ «Інструментальне-10» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 вважав, що наведена вище ухвала Львівської міської ради від 1 жовтня 2015 року прийнята всупереч п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

За змістом п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надається першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК).

За правилами ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст. 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права у взаємозв'язку дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та визначено органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Закриваючи провадження у справі, з підстав передбачених ч. 1 п. 1 ст. 205 ЦПК України, апеляційний суд вірно виходив із того, що оскільки предметом позову є визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради про надання ОСББ «Інструментальне - 10» дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання Львівську міську раду винести на розгляд сесії клопотання позивача, то відповідач у цих правовідносинах здійснює свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Посилання в касаційній скарзі на недотримання судом положень ст. 41 Конституції України, ст. 5 ЗК України та норми ст. 319 ЦК України щодо протиправного позбавлення позивача права власності не ґрунтується на законі.

Так, з установлених судом обставин справи вбачається, що позивач оскаржив ухвалу Львівської міської ради, якою надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та просив зобов'язати орган місцевої влади винести на розгляд сесії його клопотання від 28 серпня 2015 року про відведення земельної ділянки.

Тобто предметом даного спору є питання при вирішенні яких орган місцевого самоврядування здійснює владні управлінські функції, реалізує в цих правовідносинах свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст. ст. 336 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук Судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Кафідова І.М. Фаловська