Не суперечить законодавству стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування грошима в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором; неустойка стягується в національній валюті (справа № 754/12040/15-ц, 04.10.17)

Фабула судового акта: Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов Банку був задоволений, - стягнуто з позичальників (відповідачі) на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 787,35 доларів США та пеню у розмірі 44 340, 76 грн.

Одним з аргументів касаційної скарги позивача стало твердження про те, що розрахунок кредитної заборгованості здійснено невірно, оскільки стягнення судами кредитної заборгованості в іноземній валюті суперечить чинному законодавству.

Виходячи з наявності різних судових рішень, що стосуються стягнення заборгованості в іноземній валюті, є сенс зупинитись саме на цьому питанні. Доводи скаржника були відхилені колегією суддів ВССУ з огляду на наступні приписи чинного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47, 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Отже, за висновком ВССУ, чинному законодавству України не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, стягнення судами кредитної заборгованості в іноземній валюті не суперечить законодавству та відповідає умовам укладеного між сторонами договору. При цьому суди першої та апеляційної інстанції правильно стягнули неустойку в національній валюті.

Аналізуйте судовий акт:

Стягнення боргу в іноземній валюті проводиться за курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом (ВСУ у справі № 6-284цс17 від 1 березня 2017р.)

Борги в іноземній валюті не індексуються на підставі статті 625 ЦК України (Постанова ВСУ від 27 січня 2016р. у справі № 6-771цс15)

Валютний кредитний договір визнано удаваним оскільки фактично кредит було надано у гривні. (Господарський суд Харківської області: суддя Аюпова Р. М.).

Валютний вклад та проценти на вклад стягуються з банку у валюті, а 3 % річних за ст.625 ЦК – виключно у гривні (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1286цс16)

Незважаючи на валюту кредиту суд правильно відмовляє у стягненні 3% річних за ст. 625 ЦК України про його простроченні, якщо позивач визначає суму стягнення НЕ в гривні (ВГСУ від 25 січня 2017р. у справі 904/4316/15)

У Х В А Л А

іменем україни

04 жовтня 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,

КафідовоїО.В., Ступак О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 06 жовтня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 164 тис. доларів США на строк до 06 жовтня 2018 року зі сплатою 13,5 % річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 договір поруки. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 03 серпня 2015 року складає 88 787,35 доларів США та яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з відповідачів зазначену вище заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року, позов ПАТ «Банк Форум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором від 06 жовтня 2008 року у розмірі 88 787,35 доларів США та пеню у розмірі 44 340 грн. 76 коп. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_4 судові рішення не оскаржив, тому рішення в частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 88 787,35 доларів США, яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Апеляційний суд погодився із висновком районного суду, зазначивши при цьому також про те, що позов пред'явлено в межах трирічного строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитом та відсотками було здійснено 20 січня 2015 року, а із позовом до суду банк звернувся 21 серпня 2015 року.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи, до яких вірно застосовано норми матеріального права, а поданим сторонами доказам надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судами встановлено, що 06 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 164 тис. доларів США на строк до 06 жовтня 2018 року зі сплатою 13,5 % річних.

На забезпечення виконання умов кредитного договору банк того ж дня уклав із ОСОБА_4 договір поруки.

Пред'являючи позов, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 03 серпня 2015 року складає 88 787,35 доларів США та яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у результаті чого утворилася заборгованість, яку вона, незважаючи на вимоги, не погасила.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не пропустило строк позовної давності до вимог про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_3, оскільки вона періодично переривав строк позовної давності шляхом часткової сплати заборгованості за попередні періоди, останній платіж на погашення кредиту вона внесла 20 січня 2015 року, вимогу про дострокове погашення кредиту в повному обсязі банк направив їй 12 травня 2015 року, а із позовом до суду звернувся у серпні 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що розрахунок кредитної заборгованості здійснено невірно, відхиляються колегією суддів, оскільки розрахунок проведено відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47, 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним слід дійти висновку, що чинному законодавству України не суперечить стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, стягнення судами кредитної заборгованості в іноземній валюті не суперечить законодавству та відповідає умовам укладеного між сторонами договору. При цьому суди першої та апеляційної інстанції правильно стягнули неустойку в національній валюті.

Таким чином, суди вірно визначились із характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи в частині вирішення позову банку до ОСОБА_3, що мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України) і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ст. 337 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: