07.12.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

До складу витрат на правову допомогу входять витрати за вчинення дій поза судовим засіданням, при цьому всі витрати є предметом доказування і повинні підтверджуватись документами (ВССУ від 14. 09.2016р. у справі 537/3062/15-ц)

Фабула судового акту: Трудовий спір, суди трьох інстанцій погоджуються з позивачем про незаконність наказу про його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Отже, наказ скасовано. Проте зі стягненням витрати на правову допомогу з відповідача у сумі всього 2 500,00 грн. виникли труднощі.

ВССУ погодився з позивачем, що до складу витрат на правову допомогу входять дії адвоката або фахівця з права, які, в тому числі вчинені ним поза судовим засіданням. Такими діями, наприклад, є надання консультацій, складання позовної заяви, оформлення та копіювання додатків. Проте, такі витрати є предметом доказування у справі і повинні бути підтверджені документами. Такими документами, як правило, є: договір про надання правової допомоги, доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки, посвідчення про відрядження, квитки на поїзд, тощо.)

Оскільки, у справі не було доведено суму витрат на правову допомогу позивача, суд апеляційної інстанції відмовив у їх стягненні з відповідача, а ВССУ залишив рішення апеляційного суду без змін. 

ВССУ також підкреслив, що витрати на правову допомогу не повинні перевищувати розмірів встановлених ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Станом на сьогодні це не більше 40% від однієї мін. місячної заробітної плати за годину праці адвоката.

Аналізуйте судовий акт: Гонорар за справу можна стягнути з відповідача тільки, якщо отримувач у платіжному дорученні – адвокат Петренко, а не ФОП Петренко, і в договір на правову допомогу зазначений конкретний номер справи (ВГСУ від 15 листопада 2016р.№ 908/1051/16)

Гонорар адвокату може бути невиплачен, якщо строк договору про надання правової допомоги закінчився до ухвалення вироку суду (ВССУ від 6 липня 2016р. у справі № 161/18522/15-ц)

Відповідач після залишення судом позову без розгляду стягнув з позивача витрати на послуги адвоката при цьому розмір таких витрат суд визначив самостійно (ВГСУ від 20 липня 2016 року, справа № 910/31680/15)

Незважаючи на ухвалення обвинувального вироку гонорар адвокату виплачується згідно умов договору про надання правової допомоги (Ухвала ВССУ від 20 січня 2016 р. у справі №6-29021ск15)

 

 

У х в а л а

іменем   україни

14 листопада 2016 року                                                                                                                                                                     м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Мостової Г.І.,

суддів:                Євтушенко О.І.,

                            Кадєтової О.В.,                                                                        

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест» (далі - ТОВ «РТЦ «Кремінь-Інвест») про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що наказом від 12 червня 2015 року № 19 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання трудових обов'язків, однак будь-яких порушень трудової дисципліни він не допускав, а оголошення догани не має законного підґрунтя і є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та його безпосереднім керівництвом. Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 12 червня 2015 року № 19, винесений ТОВ «РТЦ «Кремінь-Інвест», про його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 19 червня 2015 року № 19, винесений ТОВ «РТЦ «Кремінь-Інвест», про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2. Стягнуто з ТОВ «РТЦ «Кремінь-Інвест» на користь  ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 2 500 грн.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу з 2 500 грн до 876 грн 96 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про судові витрати із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Рішення апеляційної інстанції оскаржується лише в частині вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, а тому, в силу ст. 335 ЦПК України, в іншій частині не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У п. п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 124656 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Змінюючи рішення в частині судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу поза межами судового засідання та дійшов обґрунтованого висновку про компенсацію таких витрат тільки за участь адвоката Совенка О.П. у судових засіданнях суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для йогозміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                   Г.І. Мостова

Судді:                                                                               О.І. Євтушенко  

                       О.В. Кадєтова

12
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення