Прийняття власником автостоянки на зберігання автомобіля підтверджене перепусткою та фіскальним чеком про оплату послуги зберігання, що свідчить про укладення договору і є підставою для відповідальності зберігача (№ 750/2411/17, 07.02.18)

Фабула судового акта: Прийняття на зберігання автомобіля відповідачем, а це підприємство, якому належить платна автостоянка, підтверджується перепусткою для тимчасового зберігання автомобіля з визначеним терміном дії, та фіскальним чеком цього підприємства про оплату послуги зберігання на суму 8 грн.

Ці обставини суди першої та апеляційної інстанцій, з якими також погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, вважали достатніми для висновку про те, що сторонами при укладенні договору зберігання автомобіля дотримано письмової форми, і задоволення позову про стягнення з підприємства 1 140 828 грн вартості викраденого автомобіля.

Адже, відповідно до частини першої ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Доводи касаційної скарги про відсутність договору зберігання автомобіля і неправильне визначення судами особи, яка має право на відшкодування його вартості, Верховним Судом були відкинуті. При цьому ВС виходив з наступних приписів законодавства.

Згідно зі статтею 950 ЦК України відповідач несе відповідальність за втрату автомобіля, прийнятого на зберігання, перед позивачем як поклажедавцем.

П. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Відтак норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, в даному випадку передбачають відшкодування завданих збитків не власнику автомобіля, а поклажедавцеві, який на законних підставах користувався автомобілем.

Нажаль, в постанові ВС відсутня будь яка мотивація відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн моральної шкоди. Можна здогадуватись, що на це вплинула відсутність договору, який би передбачав можливість відшкодування саме такої шкоди.

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо договір відповідає Типовому, тому відмова споживача послуг від його укладення в цьому випадку суперечить закону (Справа № 910/14243/16, 16.05.17)

Для притягнення до цивільної відповідальності власника ТЗ суд повинен встановити виконання водієм в момент ДТП трудових обов’язків, а не тільки наявність цих обов’язків (трудового договору) (ВСУ у справі № 6-1376ц16 21 вересня 2016р.)

Суперечлива та дивна, проте єдина, позиція ВСУ з приводу застосування судами статті 1212 ЦК України – набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (ВСУ у справі № 6-88цс13)

Турист может напрямую взыскать уплаченные деньги с туроператора, а не с исчезнувшего турагентства, если его права нарушили, а услуги не предоставили (Апеляційний суд м. Києва, рішення від 31 травня 2016 р.)

Постанова

Іменем України

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 750/2411/17

провадження № 61- 1767 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - публічне акціонерне товариство «Чернігіваргоавтосервіс»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року у складі судді Коверзнева В. О. та на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харченко Л. К.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про відшкодування шкоди та просив стягнути з відповідача:

- 1 140 828 грн у відшкодування вартості викраденого автомобіля;

- 50 000 грн моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок викрадення вказаного автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що він є користувачем автомобіля марки «Lexus», модель «GX 460», 2011 року випуску, державні номерні знаки «НОМЕР_1» (далі - автомобіль), власником якого є ОСОБА_5

ОСОБА_4 вказав, що 28 червня 2016 року о 22 год. 50 хв. він залишив автомобіль на зберігання на платній автостоянці, яка належить ПАТ «Чернігівагроавтосервіс». Проте, коли позивач прибув на автостоянку 29 червня 2016 року о 10 год. 30 хв., автомобіль був відсутній.

Як з'ясувалося пізніше, автомобіль було викрадено з належної відповідачу автостоянки 28 червня 2016 року з вини її охоронців, які не забезпечили належний контроль за майном, прийнятим на зберігання.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чергінова від 28 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

При ухваленні даного рішення суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 140 828 грн збитків, завданих викраденням автомобіля, є такою, що ґрунтується на законі, при цьому доведена належними доказами та підлягає задоволенню, а вимога про стягнення з відповідача 50 000 грн моральної шкоди є безпідставною та підлягає відхиленню.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року змінено шляхом викладення першого абзацу резолютивної частини в новій редакції, а саме, позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про відшкодування шкоди задоволено частково, а саме: стягнуто з ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» на користь ОСОБА_4 1 051 386 грн 12 коп. у відшкодування вартості викраденого автомобіля та 8 000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього 1 059 386 грн 12 коп.

18 грудня 2017 року ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено неправильний висновок про факт укладення договору зберігання автомобіля, неправильно визначено особу, яка має право на відшкодування його вартості, позбавлено відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права щодо визначення вартості автомобіля шляхом проведення експертизи, а також взято до уваги неналежний доказ - висновок експерта від 04 липня 2016 року № 2697/16-24.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Встановлено, що 28 червня 2016 року о 22 год. 50 хв. ОСОБА_4 залишив на зберігання на платній автостоянці, яка належить ПАТ «Чернігівагроавтосервіс», автомобіль, а прибувши на зазначену автостоянку 29 червня 2016 року о 10 год. 30 хв. виявив, що автомобіль відсутній.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 1201627001000170 у період з 23 год. 00 хв. 28 червня 2016 року по 01 год. 00 хв. 29 червня 2016 року автомобіль було викрадено з належної відповідачу автостоянки з вини її охоронців, які не забезпечили належний контроль за майном, прийнятим на зберігання.

Прийняття відповідачем від позивача на зберігання 28 червня 2016 року автомобіля підтверджується перепусткою для тимчасового зберігання автомобіля терміном дії з 28 червня 2016 року до 29 червня 2016 року та фіскальним чеком ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про оплату послуги зберігання від 28 червня 2016 року на суму 8 грн 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сторонами при укладенні договору зберігання автомобіля дотримано письмової форми.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2, виданого центром Державної автомобільної інспекції в м. Києві № 8001, власником автомобіля є ОСОБА_5

Згідно зі статтею 950 ЦК України відповідач несе відповідальність за втрату автомобіля, прийнятого на зберігання, перед позивачем як поклажедавцем.

Пунктом 1 частини першої статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Відтак є обґрунтованим висновок суду про те, що норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, в даному випадку передбачають відшкодування завданих збитків не власнику автомобіля (ОСОБА_5), а поклажедавцеві - ОСОБА_4, який на законних підставах користувався автомобілем.

Доводи касаційної скарги щодо визначення судом розміру збитків на підставі висновку судового експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 04 серпня 2016 року № 2697/16-24 не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 серпня 2017 року задоволено клопотання представників ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» та призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, за результатами проведення якої відповідним висновком судового експерта від 30 жовтня 2017 року №3840/17-24 визначено середню ринкову вартість автомобіля на час проведення експертизи, а саме - 1 051 386 грн 12 коп.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування вартості викраденого автомобіля підлягає 1 051 386 грн 12 коп. та обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.

Наведені у касаційній скарзі доводи ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень як підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат