Обов'язок з відшкодування шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладено на Управління житлово-комунального господарства, яке здійснює контроль за станом зелених насаджень вздовж дороги (ВС/КЦС,справа № 554/14547/14-ц, 13.06.18)

Фабула судового акта: Увазі читачів в черговий раз пропонується судова справа, що стосується відповідальності місцевої влади за спричинення матеріальної шкоди в результаті невиконання нею своїх обов’язків в галузі благоустрою. 28 серпня 2014 року у місті Полтаві позивач виявив пошкодження належного йому автомобіля «Honda» (скляного люка в даху) гілкою, яка впала із сухого дерева. Про зазначену подію позивач повідомив страхової компанії та за номером телефону «02» до районного відділу внутрішніх справ. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок впливу предметів навколишнього середовища (падіння гілля) становить 21 472 грн 10 коп. Судами також встановлено, що у ряду зелених насаджень біля місця стоянки автомобіля позивача знаходилося сухе дерево (без листя), фрагменти якого (гілля) лежали біля автомобіля.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов до виконкому міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконкому, Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста виконкому, Комунального підприємства «Полтава-сервіс», Полтавської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконкому 21 472 грн 10 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої падінням на автомобіль гілки з дерева. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не порушив Правил дорожнього руху, а пошкодження автомобіля сталося через бездіяльність Управління житлово-комунального господарства виконкому , яке не забезпечило належний стан та догляд за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження вздовж вулиці.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з таким висновком судів погодився.

При цьому касаційний суд вихожив з того, що п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 відповідальними за збереження зелених насаджень належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Відповідно до Порядку видалення земельних насаджень (дерев, кущів, газонів і квітників) у місті , саме Управління житлово-комунального господарства виконкому визначено компетентним органом для прийняття рішень про видалення зелених насаджень та видачі ордерів на видалення зелених насаджень.

Суд відкинув посилання касатора на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження настання події, внаслідок якої їй було спричинено майнову шкоду, часу, коли сталося падіння гілки з дерева, будь-яких документальних доказів чи свідчень осіб, які бачили момент такого падіння, зазначивши, що відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

У зв’язку з цією справою варто нагадати, що у справі № 373/1281/16-ц, від 11.09.17 ВССУ дійшов висновку, що відповідальність за відшкодування збитків, завданих пошкодженням автомобіля в результаті ДТП внаслідок невідповідності стану автомобільної дороги вимогам безпеки руху повинні нести органи місцевого самоврядування.

Аналізуйте судовий акт: Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду існує презумпція завдавача шкоди, згідно якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини (справа № 6-1648ск16, 20.04.16)

Пошкодження автомобіля в результаті падіння з даху брили снігу з льодом не пов’язане з бездіяльністю комунального підприємства, якщо власник автомобіля здійснив його паркування в неналежному місці (ВГСУ, Справа № 910/30090/15, 10.05.17);

На автомобіль впало дерево - хто відшкодовує шкоду? (Постанова ВГСУ у справі № 38/67 від 24.01.2012, судді: Овечкін В.Е., Чернова Є. В., Цвігун В. Л,);

Нерозчищення сходів магазину від снігу та льоду, відсутність поручнів та гумових килимків, що призвело до травмування людини, стало підставою для притягення власника до відповідальності (ВССУ, справа № 294/2135/13-ц від 21.12.16 р.);

Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнизи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності (ВССУ у справі № 6-15405св15, ухвала від 07.10.15);

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів несуть відповідальність за створення безпечних умов руху - стягнення шкоди внаслідок ДТП на суму 60 тис. грн. (ВССУ від 07.11.2016 р. у справі № 760/8191/15-ц)

Постанова

Іменем України

13 червня 2018 року м. Київ

справа № 554/14547/14-ц

провадження № 61-7043св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: виконавчий комітет Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради, Полтавська міська рада, Комунальне підприємство «Полтавська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради,

третя особа - Управління державної казначейської служби України у місті Полтаві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 29 січня 2016 року у складі судді Січиокно Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - УЖКГ ВК Полтавської МР), Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, Комунального підприємства «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради, Полтавської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 28 серпня 2014 року на належний їй на праві власності автомобіль марки «Honda», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1, який вона залишила біля магазину «Брусничка» по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві, впала суха гілка з дерева. Внаслідок цього автомобіль отримав механічні пошкодження, а їй як власнику було заподіяно майнову шкоду у розмірі 21 472 грн 10 коп. Також їй було завдано моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн, яка виразилася у порушенні її звичного способу життя, так як вона була позбавлена можливості користуватися автомобілем для вирішення повсякденних побутових питань, зазнала хвилювань з приводу втрати товарного вигляду автомобіля та від усвідомлення того, що падіння гілки могло спричинити шкоду її життю і здоров'ю. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь на відшкодування майнової шкоди 21 472 грн 10 коп., на відшкодування моральної шкоди - 3 тис. грн.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 25 вересня 2015 року до участі у справі як співвідповідача залучено Комунальне підприємство «Полтавська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради.

Виконавчий комітет Полтавської міської ради заперечив проти позову і просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність доказів настання події, внаслідок якої позивачу було спричинено майнову шкоду. Згідно з графічними зображеннями поруч з магазином «Брусничка» жодного дерева, гілка якого могла б впасти на автомобіль, не зафіксовано. На порушення пунктів 15.1, 15.10 Правил дорожнього руху України позивач залишила належний їй автомобіль на пішохідній доріжці, яка знаходиться безпосередньо за смугою зелених насаджень. Рішення щодо розміщення майданчиків для паркування транспортних засобів та автостоянок по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві поблизу магазину «Брусничка» Полтавська міська рада не приймала.

УЖКГ ВК Полтавської МР, Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста виконавчого комітету Полтавської міської ради та Комунальне підприємство «Полтавська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради заперечили проти позову і просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не надано доказів їх вини у спричиненні їй майнової та моральної шкоди, так як догляд за збереженням зелених насаджень ними не здійснювався і вони не були їх балансоутримувачами.

Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради заперечило проти позову і просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що згідно з переліком спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, затвердженим рішенням позачергової 7-ої сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 31 січня 2011 року «Про встановлення місцевих податків та зборів», вулиця Фрунзе, 66 у місті Полтаві не є місцем паркування, віднесеним до компетенції цього Комунального підприємства.

Управління державної казначейської служби України у місті Полтаві заперечило проти задоволення позову та зазначило про відсутність механізму відшкодування шкоди у солідарному порядку на підставі судового рішення.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 29 січня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з УЖКГ ВК Полтавської МР на користь ОСОБА_1 21 472 грн 10 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої падінням на автомобіль гілки з дерева. Стягнуто з УЖКГ ВК Полтавської МР на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 243 грн 60 коп., а також витрати, пов'язані з оплатою експертного висновку, у розмірі 700 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не порушила Правил дорожнього руху, а пошкодження автомобіля сталося через бездіяльність УЖКГ ВК Полтавської МР, яке не забезпечило належний стан та догляд за утриманням об'єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження вздовж вулиці Фрунзе у місті Полтаві.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу УЖКГ ВК Полтавської МР відхилено, рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 29 січня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення місцевого суду ухвалено в межах заявлених вимог, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

У травні 2016 року УЖКГ ВК Полтавської МР подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою факт перебування позивача на час придбання автомобіля у шлюбі, тобто зареєстрований за позивачем автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Однак ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів майнову і моральну шкоду на свою користь повністю, незважаючи на те, що їй належить лише 1/2 частина цього автомобіля. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження настання події, внаслідок якої їй було спричинено майнову шкоду. Під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено, з якого саме дерева біля магазину «Брусничка» по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві могла впасти гілка на автомобіль позивача. Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження часу, коли сталося падіння гілки з дерева, будь-яких документальних доказів чи свідчень осіб, які бачили момент такого падіння, та доказів визначення УЖКГ ВК Полтавської МР уповноваженим органом, який відповідає за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Не встановлено, що між діями УЖКГ ВК Полтавської МР і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Воно не є установою, що відповідає за збереження зелених насаджень та не є їх балансоутримувачем. Тому УЖКГ ВК Полтавської МР взагалі є неналежним відповідачем у цій справі. Суди попередніх інстанцій не перевірили, хто саме повинен відповідати за завдану позивачу шкоду, не встановили, чи знаходиться вказана шкода у причинному зв'язку з діями (бездіяльністю) відповідачів, не визначилися з характером спірних правовідносин і не дали належної оцінки обставинам справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, а ухвалою від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

06 лютого 2018 року справу № 554/14547/14-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надійшло відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

28 серпня 2014 року приблизно о 17 год. 40 хв. по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві поблизу магазину «Брусничка» ОСОБА_1 виявила пошкодження належного їй автомобіля (скляного люка в даху) гілкою, яка впала із сухого дерева.

Про зазначену подію ОСОБА_1 повідомила контакт-центр Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування»), в якій була застрахована її цивільно-правова відповідальність, та за номером телефону «02» до Октябрського районного відділу ПМУ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Октябрський РВ ПМУ УМВС в Полтавській області).

Згідно з повідомленням ПрАТ «СК «АХА Страхування» від 01 квітня 2015 року № 3432/18ув зазначена подія не є страховим випадком відповідно до Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З висновку Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 05 вересня 2014 року № 8168 та матеріалів перевірки, проведеної за повідомленням ОСОБА_1 про подію, встановлено, що ОСОБА_1 приїхала до магазину «Брусничка», який розташований по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві, припаркувала належний їй на праві власності автомобіль та пішла здійснювати покупки. Після повернення з магазину вона виявила, що дах її автомобіля пошкоджений сухою гілкою, яка впала з дерева. В ході розгляду звернення ознак кримінального правопорушення виявлено не було.

28 серпня 2014 року на місці події по вулиці Фрунзе в місті Полтаві аварійним комісаром ОСОБА_2 було складено акт огляду колісного транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_1, в якому зазначено опис пошкодження: скло даху люка розбито.

Згідно із звітом від 30 вересня 2014 року № 677 про оцінку майна, складеним Приватним підприємством «Центр незалежної оцінки та експертизи» на замовлення ОСОБА_1, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок впливу предметів навколишнього середовища (падіння гілля) становить 21 472 грн 10 коп.

Судами також встановлено, що по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві у ряду зелених насаджень біля місця стоянки автомобіля позивача знаходилося сухе дерево (без листя), фрагменти якого (гілля) лежали біля автомобіля. Вказане підтверджується фотографіями з місця події.

Згідно з повідомленням відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Полтави Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області станом 28 серпня 2014 року розміщення стоянки в районі магазину «Брусничка» по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві не погоджувалося. В районі зазначеного магазину дорожні знаки 3.34 «Зупинку заборонено», 3.35 «Стоянку заборонено» та 5.38 «Місце для стоянки» - відсутні.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила) передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Рішенням 37-ої сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 19 лютого 2009 року «Про впорядкування територій зелених зон та зелених насаджень міста Полтави» внесено зміни та доповнення до переліку об'єктів благоустрою, що належать територіальній громаді міста Полтави, який затверджений рішенням міської ради від 09 серпня 2007 року «Про затвердження переліку об'єктів благоустрою, що належать територіальній громаді на праві комунальної власності». Вказаним рішенням затверджено схему розташування зелених зон та зелених насаджень (парки, сквери, бульвари та інші території) міста Полтави відповідно до переліку об'єктів благоустрою. Доручено виконавчому комітету міської ради до 01 червня 2009 року розробити План роботи по утриманню, збереженню та розвитку зелених зон та зелених насаджень міста Полтави з визначенням організації-балансоутримувача, з черговості проведення реконструкції, поточного ремонту і робіт з благоустрою зелених зон та насаджень та визначенням необхідних обсягів фінансування.

Згідно з додатком 31 до рішення Полтавської міської ради від 19 лютого 2009 року зелені насадження по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві не включені до Переліку зелених зон та зелених насаджень із зазначенням їх балансоутримувача.

В той же час відповідно до Порядку видалення земельних насаджень (дерев, кущів, газонів і квітників) у місті Полтаві, затвердженого рішенням 23-ої сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 02 серпня 2012 року, УЖКГ ВК Полтавської МР визначено компетентним органом для прийняття рішень про видалення зелених насаджень у місті Полтаві та видачі ордерів на видалення зелених насаджень.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 30 березня 2001року № 99 «Про ремонт вулиць, які належать до комунальної власності і суміщаються з напрямками доріг загального користування державного значення» затверджено перелік вулиць, до яких включена і вулиця Фрунзе, що належать до комунальної власності та суміщаються з напрямками доріг загального користування державного значення Суми-Полтава-Олександрія та Київ-Харків-Довжанський, замовником з ремонту та утримання яких визначено міське управління житлово-комунального господарства.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто організація благоустрою населених пунктів, визначення балансотуримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладено саме на УЖКГ ВК Полтавської МР як відповідальну особу за стан зелених насаджень вздовж дороги загального користування по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що органом місцевого самоврядування саме на УЖКГ ВК Полтавської МР покладено обов'язок щодо прийняття рішень про видалення зелених насаджень, а рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради вказане управління визначено замовником по утриманню вулиць, які належать до комунальної власності. Тому саме УЖКГ ВК Полтавської МРє відповідальною особою за стан зелених насаджень вздовж дороги загального користування по вулиці Фрунзе, 66 у місті Полтаві. Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що саме УЖКГ ВК Полтавської МРповинно відшкодувати завдану майнову шкоду позивачу як власнику транспортного засобу, визначену відповідно до експертного дослідження, оскільки наявні протиправна винна поведінка (бездіяльність) УЖКГ ВК Полтавської МР та причинний зв'язок між цією поведінкою і заподіянням шкоди позивачу внаслідок падіння гілки з дерева.

Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку згідно зі статтями 57-60 212-215 303 304 315 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що пошкоджений автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, тому позивачу не в повній мірі належить право вимоги у визначеній ним сумі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля марки«Honda», д.н.з. НОМЕР_1, який було пошкоджено внаслідок падіння гілки з дерева.

Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом наведених правових норм захист порушених майнових прав учасників спільної сумісної власності, в тому числі шляхом пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди, завданої їх майну, може здійснюватися як усіма співвласниками спільно, так і кожним з них окремо в інтересах усіх співвласників, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Крім того, частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки автомобіль марки «Honda», д.н.з.НОМЕР_1, не був предметом поділу майна подружжя, а його титульним власником на час пошкодження була ОСОБА_1, то вона як власник має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження настання події, внаслідок якої їй було спричинено майнову шкоду, часу, коли сталося падіння гілки з дерева, будь-яких документальних доказів чи свідчень осіб, які бачили момент такого падіння, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області за вказаним фактом проводилася перевірка, за результатами якої 04 вересня 2014 року було складено відповідний висновок.

Настання події підтверджено також іншими дослідженими судами і наведеними вище доказами.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що відповідальним за утримання міських шляхів та вулиць є Комунальне підприємство «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради, оскільки вказане підприємство не наділене повноваженнями щодо утримання та контролю за станом зелених насаджень вздовж доріг, які належать до комунальної власності та суміщаються з напрямками доріг загального користування.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2016 року. Тому у зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 29 січня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов О. В. Ступак Г. І. Усик