06.06.2018 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber

ВС/КЦС: Для забезпечення інтересів довірителя представнику заборонено вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, він не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (ВС/КЦС, № 755/1009/15-ц, 23.05.18)

Фабула судового акта: Рішенням апеляційного суду задоволено позовні вимоги доверительниці і визнано недійсною довіреність, посвідчену державним нотаріусом про уповноваження особи (відповідачка) бути її представником. Визнано недійсним договір дарування квартири, укладений між ними та посвідчений державним нотаріусом. Повернуто квартиру у власність доверительниці.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що нотаріусом був порушений порядок вчинення нотаріальних дій, було відсутнє волевиявлення позивачки на безоплатне відчуження квартири та наділення відповідача повноваженнями щодо розпорядження її власністю. Отже договір було вчинено фактично під впливом помилки щодо правової природи правочину, а позивачка продовжила проживати у квартирі, сплачувати комунальні послуги і отримувати пенсію.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився с цим судовим рішенням, зазначивши, зокрема таке.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність порушення приватним нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій з посвідчення спірних довіреності і договору дарування вимог пункту 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,  затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на час посвідчення як оспорюваної довіреності, так і оспорюваного договору), що впливає на дійсність правочинів.

Згідно з наведеним приписом законодавства нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії є сліпою, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.

Крім того, визнаючи недійсним договір дарування квартири, суд врахував що позивачка є особою похилого віку, інвалідом другої групи по зору, частково нездатною до самообслуговування, потребує стороннього догляду, спірна квартира є її єдиним житлом, а також той факт, що між сторонами склалися відносини, які характерні для правовідносин довічного утримання, а також і те, що фактична передача спірної квартири після укладення договору дарування не відбулась,    позивачка, не маючи іншого житла, продовжила проживати у цій квартирі, сплачувати комунальні платежі та отримувати пенсію за місцем проживання.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Оспорюваний договір укладено між близькими родичами після виникнення майнового зобов'язання дарувальника на підставі відповідного судового ріщення, що свідчить про його фіктивність (справа № 200/5083/14с, 06.12.17)

Помилка при укладанні договору дарування, яка має істотне значення і є підставою для визнання укладеного договору недійсним (ВСУ у справі 6-372цс16 від 27 квітня 2016р.)

Юридичні факти для визнання договору дарування нерухомості удаваним та визначення його договором купівлі-продажу (ВСУ від 7 вересня 2016 р. у справі № 6-1026цс16)

При визнанні угоди недійсною (заповіту) з підстав недієздатності однієї із сторін призначення та проведення судово-психіатричної експертизи є обов'язковим (ВСУ від 13.03.2017 у справі № 6-2833цс16)

ВССУ: Перебування з обдарованим у добрих стосунках, проживання разом, відсутність конфліктів під час укладення договорів обумовили відмову у позові дарувальника про визнання недійсними договорів дарування будинку (спр. № 127/26187/15-ц, 08.11.17)

 

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 755/1009/15-ц

провадження № 61-6282св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі :

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:  

                        П'ята київська державна нотаріальна контора,

                  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко ОксанаАнатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів:  Борисової О. В., Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М.,  від 24 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до         ОСОБА_3, треті особи: П'ята київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу        Артеменко О. А., про визнання договору дарування квартири та довіреності недійсними.  

Позовна заява мотивована тим, що вона, ОСОБА_2, має вади зору та є інвалідом другої групи, разом з тим, є письменною. ОСОБА_2 зазначила, що догляд за нею здійснювали працівники територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва. Також вона є членом ТПО № 4 УТОС Деснянського району м. Києва, де самостійно до 2011 року отримувала продуктові набори, миючі засоби та кошти.        ОСОБА_3 є сусідкою позивача та донькою її покійної подруги, якій через погіршення стану здоров'я у 2011 році позивач доручила отримання пайків. ОСОБА_3 повідомила її, що для отримання пайків необхідна довіреність.       У подальшому, через вади зору та стан здоров'я вона доручила відповідачу оформлення довіреності, і остання привезла її до нотаріуса, де, як вона вважала, було оформлено доручення на отримання пайків, копія якого їй не була вручена. З цього часу відповідач отримувала пайки для позивача по 2014 рік. ОСОБА_2 зазначила, що у червні 2014 року вона почала шукати паспорт та документи на квартиру з метою оформлення договору довічного утримання, проте не знайшла їх, а 13 червня 2014 року ОСОБА_3 повідомила її про те, що всі документи знаходяться у неї та про те, що вона тепер є власником квартири. З липня 2014 року позивач проживає у своєї сестри. 01 вересня 2014 року племінниця позивача - ОСОБА_6 звернулась до правоохоронних органів щодо притягнення відповідача до відповідальності за заволодіння квартирою. У жовтні 2014 року слідчим було надано ОСОБА_6 копію довіреності від 09 квітня 2011 року та копію договору дарування квартири від 24 червня 2011 року. Після отримання цих документів ОСОБА_6 ознайомила з ними позивача, яка вперше дізналася про їх існування, оскільки ніколи не зверталася до нотаріуса з приводу дарування квартири відповідачу, не мала наміру безоплатного відчуження єдиного житла - квартири АДРЕСА_1. З тексту договору вона дізналася, що договір за неї було підписано іншою особою, яку позивач не знає та не уповноважувала її підписувати договір дарування. Позивач вважає, що відповідач її обманула, умисно не повідомивши про те, що у нотаріуса буде оформлятися договір дарування квартири. Також вказала, що при укладанні договору були порушені вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якою передбачено прочитання правочину вголос нотаріусом. Зазначила, що вона не уповноважувала відповідача збирати документи для відчуження квартири, оскільки це єдине її житло, позбуватися якого вона наміру не мала.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 24 червня 2011 року, відповідно до якого       ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 вказану квартиру, та повернути сторони у первісний стан - визнати за нею право власності на зазначену квартиру, а також визнати недійсною довіреність від 09 квітня 2011 року, згідно якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником у державних і недержавних організаціях з приводу оформлення та отримання документів для відчуження квартири, з моменту її видачі.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Гаврилової О. В., від 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, що відповідач мала умисел ввести позивача в оману щодо повноважень за довіреністю та природи правочину дарування, що є обов'язковою умовою для визнання договору недійсним.

24 березня 2016 року рішенням Апеляційного суду міста Києва рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 Визнано недійсною довіреність від 09 квітня 2011 року, посвідчену державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Артеменко О. А., зареєстровану в реєстрі №3-750, видану ОСОБА_2 про уповноваження ОСОБА_3 бути її представником. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 24 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Артеменко О. А., зареєстрований у реєстрі за № 3-1401. Повернуто квартиру АДРЕСА_3 у власність ОСОБА_2

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, належним чином не перевірив доводи і заперечення сторін та не дослідив надані сторонами докази, у зв'язку з чим ухвалив необґрунтоване рішення. Районний суд не врахував порушення нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій, відсутність волевиявлення позивача на безоплатне відчуження квартири та наділення відповідача повноваженнями щодо розпорядження її власністю. Суд встановив, що договір було вчинено фактично під впливом помилки щодо правової природи правочину, а позивач продовжила проживати у квартирі, сплачувати комунальні послуги і отримувати пенсію.

У травні 2016 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 березня 2016 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 березня 2016 року та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва         від 22 грудня 2015 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи. Судом не враховано, що позивачем не доведена необізнаність про те, які нею вчиняються правочини. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі доводів позовної заяви, оскільки позивач не посилалась на те, що вона помилялась у правовій природі укладеного правочину. Обману з боку відповідача не доведено.

06 червня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

10 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подані заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вона вказує на її необґрунтованість та безпідставність. Вважає, що її квартиру було протиправно привласнено відповідачем.

23 листопада 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: П'ята київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Артеменко О. А., про визнання договору дарування квартири та довіреності недійсними призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року       № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи по зору, інвалідність встановлена безстроково з 15 серпня 1990 року (т.1 а.с.22), у зв'язку з чим з 23 серпня 1990 року перебуває на обліку в Українському товаристві сліпих, а також на соціальному обслуговуванні у відділенні соціальної допомоги вдома Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (т.1 а.с. 20, 28).

ОСОБА_2, не зважаючи на вади зору, в змозі самостійно підписувати документи, на підтвердження чого надані суду підписані позивачем договори (т.1 а.с.26-29), доручення (т.1 а.с.46), довіреність (т.1 а.с.47-48) та копії відомостей на виплату пенсії (т.1 а.с.54-59).

Квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 07 березня 1995 року. Право зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 травня 2011 року за № 33740657.

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується довідкою ЖРЕО №409 (т.1 а.с.52), та є сусідкою ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.66).  

09 квітня 2011 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Артеменко О. А. посвідчено довіреність, за якою ОСОБА_2 на підставі попередньої усної домовленості уповноважила ОСОБА_3 бути її представником у будь-яких державних та недержавних організаціях, нотаріальних конторах, у КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», державних адміністраціях, Київенерго, Укртелекомі, «Воля-кабель»,                 з приводу оформлення та отримання документів для відчуження належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, бути її представником в КП УЖГ ДЕЖ відносно оформлення довідки форми № 3. Довіреність зареєстрована в реєстрі за №3-750             (т.1 а.с. 232). У довіреності зазначено, що у зв'язку з вадами зору ОСОБА_2 за її дорученням довіреність підписана ОСОБА_7           у присутності нотаріуса по місцю її проживання за адресою: АДРЕСА_6 Особу ОСОБА_2 та особу ОСОБА_7 встановлено, їх дієздатність перевірено.

24 червня 2011 року державним нотаріусом П'ятої київської державної нотаріальної контори Артеменко О. А. посвідчено договір дарування квартири, яким ОСОБА_2 передала у власність (подарувала), а        ОСОБА_3 прийняла у власність (дар) квартиру АДРЕСА_2, договір зареєстрований в реєстрі за № 3-1401 (т.1 а.с. 219). У тексті договору дарування зазначено, що у зв'язку із вадами зору ОСОБА_2 за її дорученням, у її та нотаріуса присутності, текст договору підписано ОСОБА_7 Особи сторін та особу, яка підписала договір, встановлено, їх дієздатність перевірено.

У текстах оспорюваних довіреності та договору дарування відсутні відмітки про те, що нотаріусом вголос було прочитано позивачу тексти документів, які посвідчував нотаріус. Докази, якими підтверджується факт, що позивач під час посвідчення нотаріусом вищевказаних документів внаслідок фізичної вади або хвороби не могла їх підписати особисто у матеріалах справи відсутні.

Також встановлено, що ОСОБА_3 доглядала за позивачем та надавала їй допомогу, а також продовжувала надавати таку допомогу і після укладення договору дарування.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої         статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють.    З метою забезпечення інтересів довірителя представнику заборонено вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи. Представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частин першої, третьої статті 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено відсутність волевиявлення позивача на безоплатне відчуження квартири за договором дарування.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність підстав для застосування положень статей 203, 215 ЦК України не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, врахувавши що ОСОБА_2 є особою похилого віку, інвалідом другої групи по зору, частково нездатною до самообслуговування, потребує стороннього догляду, спірна квартира є її єдиним житлом, а також врахувавши обставини, що передували посвідченню довіреності та укладенню спірного договору дарування, а саме те, що між сторонами склалися відносини, що характерні для правовідносин довічного утримання, та пояснення позивача про те, що вона мала намір у майбутньому укласти договір довічного утримання, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому апеляційний суд також врахував, що фактична передача спірної квартири після укладення договору дарування не відбулась,    ОСОБА_2, не маючи іншого житла, продовжила проживати у цій квартирі, сплачувати комунальні платежі та отримувати пенсію за місцем проживання.

Таким чином, апеляційний суд, об'єктивно оцінивши доводи позовної заяви та здобуті у результаті судового розгляду докази, правильно визначився із застосування вимог статті 229 ЦК України до правовідносин сторін.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про нотаріат»          (у редакції чинній на час посвідчення оспорюваних довіреності та договору дарування), якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Згідно з пунктом 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на час посвідчення як оспорюваної довіреності, так і оспорюваного договору) нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії є сліпою, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов вірного висновку про наявність порушення приватним нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій з посвідчення спірних довіреності і договору дарування вимог пункту 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що впливає на дійсність правочинів.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, яка подана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 березня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ф. Хопта  СуддіО. В. Білоконь   Б. І. Гулько   Є. В. Синельников   Ю. В. Черняк

1
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення