Діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням службових собак та собак бійцівських порід, є джерелом підвищеної небезпеки (ВС/КЦС,справа № 591/3985/15-ц, 16.05.18)

Фабула судового акта: В цій справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду спирався на приписи частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України, згідно з якими джерелом підвищеної небезпеки є також і діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Верховним Судом визнано доречним і правильним застосування наведених норм закону до ситуації, під час якої собака, що належить відповідачеві, через відкриту ним хвіртку вискочила з двору та, перебуваючи у загальнодоступному місці, напала на позивача і покусала.

Виходячи з цього та обставин справи, Верховний Суд погодився з рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, яким був частково задоволений позов і стягнуто з відповідача, що є власником собаки породи німецька вівчарка, на користь позивача 3 084,99 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

На підтвердження розміру спричиненої шкоди суд, зокрема, послався на висновок судово-медичної експертизи, виписки з історії хвороби та фіскальні чеки щодо придбання ліків та медичних препаратів.

Судове рішення на містить посилання на будь-яки правила, що регламентують поводження з домашніми тваринами. Між тим досі є чинними «Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР" від 17 червня 1980 р., затверджені Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР. А з метою врегулювання цього питання у багатьох населених пунктах затверджені відповідні регіональні правила, що узгоджується з Законам України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про місцеве самоврядування в Україні», Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.06.2009 №264 «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах».

Аналізуйте судовий акт: СУД: Чоловіка притягнуто до відповідальності через вигул собаки в неналежному місці (Суд від 05 травня 2018 р. у справі № 623/976/18)

ВС/КЦС: Шкода, заподіяна особі або майну фізичної чи юридичної особи твариною, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її утримує. Вона звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ВС/КЦС, № 281/618/15-ц, 28.02.18)

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.)

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 591/3985/15-ц

провадження № 61-13889св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2016 року у складі судді Бурда Б. В. та ухвалу апеляційного суду апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Семеній Л. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що відповідач є її сусідкою та власником собаки породи німецька вівчарка. 17 липня 2013 року позивач почула, що відповідач з кимось голосно розмовляє, та пішла дізнатися, що сталося. Коли вона підійшла до воріт домоволодіння ОСОБА_4, з двору на вулицю вискочила собака та напала на позивача та завдала тілесних ушкоджень. Вона тривалий час лікувалася. На придбання ліків та на лікування було витрачено 3 531,75 грн, окрім, того понесені витрати на харчування під час перебування на стаціонарному лікування в розмірі 760 грн. Також вона пережила нервове потрясіння та біль, було порушено звичайний уклад її життя, чим їй заподіяно моральної шкоди, яку цінює в 100 000 грн.

З урахуванням наведеного просила суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 4 456,75 грн в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, 100 000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 703,85 грн, понесених на оплату експертизи у справі.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 3 084,99 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок нападу собаки відповідача ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

У травні 2016 року до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 у якій вона, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не дослідив доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх витрат на придбання ліків.

Зазначає, що собака напала на позивача біля хвіртки, оскільки захищала належний ОСОБА_4 будинок.

Вважає, що моральна шкода не може бути визначена у розмірі 10 000 грн, оскільки позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди саме в такому розмірі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року справу № 591/3985/15-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 591/3985/15-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що ОСОБА_4 проживає у м. Суми за адресою: АДРЕСА_1 і є власником собаки породи німецька вівчарка, яка утримується у закритому дворі цього будинку.

18 липня 2013 року близько о 01:00 години собака через відкриту відповідачем хвіртку вискочила з двору та, перебуваючи у загальнодоступному місці на проїзді Андріївській в м. Суми біля подвір'я будинку № 30, напала на ОСОБА_3 і покусала її.

З медичної документації та повідомлення КУ СОКЛ вбачається, що 18 липня 2013 року о 02:30 годині до приймального відділення СОКЛ бригада швидкої допомоги доставила ОСОБА_3, у якої виявлено укушені рани м'яких тканин тім'яної ділянки, правої скроневої ділянки, вушної раковини, потиличної ділянки, поперекової ділянки та правої сідниці.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 03 лютого 2016 року № 67 у ОСОБА_3 виявлені пошкодження: рубці (сліди колишніх ран) голови, обличчя, правої вушної раковини, обох сідниць, лівої поперекової області. Позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні 1-ї міської клінічної лікарні з 18 червня до 05 серпня 2013 року. Позивач перебувала на амбулаторному лікуванні у лікаря-хірурга 1-ї міської поліклініки з 06 серпня до 02 вересня 2013 року. Характер і локалізація описаних пошкоджень виключає можливість їх заподіяння самою потерпілою. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя. Пошкодження в ділянці правої сідниці спричинили тривалий розлад здоров'я і за цими ознаками належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Решта пошкоджень в ділянці голови, обличчя, правої вушної раковини, лівої поперекової області, лівої сідниці і правої гомілки кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Описані пошкодження могли утворитися в строк і за обставин, зазначених потерпілою.

Пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судових рішень), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем копій фіскальних чеків та виписки з історії хвороби витрати на придбання ліків та медичних препаратів становлять 3 084,99 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача документально підтверджених витрат, до яких вартість препаратів, що не призначались, і супутніх товарів не включено.

Визначаючи розмір моральної шкоди суди виходили з огляду на встановлені обставини у справі та глибини фізичних і душевних страждань позивача, тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та строку її лікування.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними аргументам, викладеним ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2016 року та ухвали апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. М.Коротун

В. І. Крат