25.01.2018 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram

ВС/КАС: Якщо вироком у відношенні контрагента платника податків, встановлено фіктивність (неналежність)первинних документів, то донарахування податків ПП по таким операціям законне (ВС/КАС від 16 січня 2018р. у справі 2а-7075/12/2670)

Фабула судового акту: З’явилося рішення ВС/КАС у 2018 року, яке як і раніше демонструє фіскальний підхід при оцінці відносин добросовісного платника податків з фіктивним контрагентом. Матеріалами справи та вироком суду встановлено, що між сторонами задекларованих господарських операцій оформлені неналежним чином первинні документи. Зокрема, підписи зі сторони контагента платника податків (позивача) підроблені, тобто поставлені особою, яка хоча і зазначена як засновник та директор контрагента, проте не має до нього відношення. Ця особа засуджена судом за статтями 205 та 358 КК України. Відповідно платник податків не може посилатися на первинні документи, які підписані засудженою особою від імені контрагента, і суми, які були віднесені на підставі таких документів на витрати платника податків, підлягають вирахуванню з витрат.  Таким чином, загальна сума витрат зменшується, а сума податків, яка повинна  була бути задекларована та сплачені добросовісним платником податків збільшується. Це і є підставою для фіскального органу (відповідача) для направлення платнику податків податкового повідомлення -рішення. 

Платник податків оскаржуючи повідомлення – рішення посилався на ст. 19 КК України, зокрема наполягав на тому, що  не має права та не зобов'язано перевіряти добропорядність та дотримання норм податкового та іншого законодавства своїх контрагентів, тому що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Проте, це не спрацювало. 

ВС/КАС підкреслив, що платнику податків  відповідно до статті 44 ПК України забороняється формувати показники своєї податкової звітності на підставі даних непідтверджених первинними документами. ПРАВИЛЬНИМИ первинними документами. А вироком встановлено, що такі документи неправильні. Хоча і неправильні з боку контрагента, а не добросовісного платника податків.

Отже, новий Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду  розпочав свою діяльність з позиції про те, що все ж таки треба добросовісному платнику податків перевіряти контрагента, а у випадку порушення законів контрагентом, нести за це майнову відповідальність. В якому обсязі перевіряти  поки що невідомо.   

Аналізуйте судовий акт:  Вирок суду щодо наявності в діях контрагента ознак фіктивного підприємництва НЕ є підставою для висновку про порушення іншим контрагентом податкового законодавства (№ К/800/6508/17 від 06.12.2017)

Здійснення господарських взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, навіть, при відсутності рішення у кримінальній справі (справа № 826/757/13-а, 14.03.17)

Доказами вчинення нікчемного правочину можуть бути обвинувальний вирок суду, або відповідне рішення суду про визнання правочину недійсним (ВАСУ, К/800/36781/13, 09.11.16)

Добросовісний платник податків НЕ повинен контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства – це справа контролюючих органів (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15)

Здійснення взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє платника податків права на формування податкової вигоди, навіть, за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів (ВСУ, справа № 21-2239а16 від 14.03.17)

Вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат визначено. Реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості до такого переліку не входить (справа № К/800/15199/16, 16.08.16)

 

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.01.2018           Київ          К/9901/1478/18  2а-7075/12/2670 

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А. , Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012р. (суддя: Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013р. (судді: Чаку Є.В., Маслій В.І., Файдюк В.В.) у справі № 2а-7075/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

24.05.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» (далі - товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ, податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2011р. № 0003422380 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 3990318 грн. 75 коп. та №000342380 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2553804 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 638451 грн.  

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю прийняття податковим органом податкових  повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 року, у задоволенні адміністративного позову товариства відмовив повністю з огляду на те, що фіктивність товариства з обмеженою відповідальністю «Дорком» - контрагента позивача підтверджена вироком Подільського районного суду м. Києва від 13.07.2011р. у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1, який значився як засновник та директор підприємства, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем, на підставі пп.78.1.11. п.78.1 ст.78, ст.ст.8182 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), та відповідно до постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва капітана податкової міліції Собко С.Л. від 13.10.2011 року, в рамках кримінальної справи № 77-00186, призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «Дорком» по податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, по податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатом якої складено акт від 30.11.2011 року № 365/23-80/35057160.

На підставі акта перевірки згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України відповідачем прийнято два податкових повідомлення-рішення форми «Р» від 21.12.2011 року.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003422380 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 192 255,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 798 063,75 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання зазначені норми пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  від 28.12.1994 року № 334/94-ВР. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми п.123.1 ст.123 ПК України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003432380 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 553 804,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 638 451,00 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання зазначені норми пп.7.2.1., пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.4., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені норми п.123.1 ст.123 ПК України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводами касаційної скарги позивач визначає порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи. Позивач наголошує, що Товариство не має права та не зобов'язано перевіряти добропорядність та дотримання норм податкового та іншого законодавства своїх контрагентів, що в повній мірі кореспондується з приписами статті 19 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

Позивач стверджує про не дослідження судами першої та апеляційної інстанцій первинних документів та не надання правової оцінки наявним у матеріалах справи документам, що є порушенням вимог частини 1 статті 86, статей 69-70 КАС України.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.          

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) дає підстави стверджувати, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Абзац другий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій) визначає, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР  встановлює порядок обчислення і сплати податку, підпункт 7.4.5. пункту 7.4 якої передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які встановили, що всі первинні документи контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорком" є неналежними, оскільки вони підписані гр. ОСОБА_1, який значився як засновник та директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи № 77-00186, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України.          

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року м. Київ по справі №826/15034/14.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341343349350355356359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Петрус-Алко» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013р. у справі № 2а-7075/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                 Р.Ф.Ханова

Судді                                                                                 І.А.Васильєва

                                                                                          В.П.Юрченко

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення