07.02.2018 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КАС: Отримавши заяву громадянина щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність, орган влади повинен у місячний строк розглянути її та прийняти рішення у формі розпорядження (справа № К/9901/1944/18, 23.01.18)

Фабула судового акта: Справа, що пропонується увазі читачів, окреслює можливий шлях судового захисту прав та законних інтересів громадянина у сфері земельних відносин, зокрема, у спосіб оскарження протиправної бездіяльності районної державної адміністрації.

З аналізу нижченаведених норм вбачається, що відповідач (районна державна адміністрація, РДА), отримавши заяву громадянина (позивача) щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність повинен розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Адже, згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений в приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається в місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів земле устрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ці приписи чинного законодавства і стали підставою для задоволення адміністративного позову, в якому позивачка просила суд:

- визнати протиправними дії голови РДА щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,5 га, яка знаходяться на території сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, яка була виділена та надана в користування її покійному чоловіку як соціальному працівникові (вчителю);

- зобов'язати відповідача розглянути її заяву про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнав рішення попередніх судових інстанцій законними і обґрунтованими, зазначивши, зокрема, що бездіяльність РДА щодо розгляду заяви позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки є протиправною. Між тим, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуйте судовий акт:

Захищено права учасника АТО: суд скасував відмову у наданні дозволу на відведення з/д ОСГ у власність та зобов’язав сільраду такий дозвіл надати (Великобагачанський районний суд Полтавської області від 02 липня 2016 р., суддя Хоролець В. В.)

Суд має право зобов’язати орган земресурсів видати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016 року у справі №К/800/32729/15)

ВГСУ: Неприйняття рішення про дозвіл на розроблення техдокументації із землеустрою не є підставою виникнення спору про право цивільне, що обумовлює підвідомчість спору адміністративному суду (справа 921/56/17-г/13, 10.10.17)

«Видати дозвіл на розробку землевпорядної документації» є правильним способом захисту порушеного права, який унеможливлює необхідність повторного звернення до суду (ВАСУ від 29 вересня 2016р. у справі К/800/19142/16)

Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15)

 

 

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23.01.2018           Київ          К/9901/1944/18 1903/2676/12  

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів:  Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 1903/2676/12

за позовом ОСОБА_1 до голови Бучацької районної державної адміністрації Савки В.М. про визнання дій протиправними, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2013 року у складі головуючого судді Гордєєва В.А., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у складі колегії суддів: головуючого - Глушка І.В., Большакової О.О., Макарика В.Я.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просив суд:

- визнати протиправними дії голови Бучацької районної державної адміністрації (далі - Бучацька РДА) Савки В.М. щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність площею

0,5 га, яка знаходяться на території Жизномирської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, яка була виділена та надана в користування її покійному чоловіку ОСОБА_3 як соціальному працівникові (вчителю);

- зобов'язати відповідача розглянути її заяву про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність;

- стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки в сумі 150 грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 грн.;

- стягнути з відповідача витрати понесені її представником на заправку автомобіля в сумі 1 150 грн.

Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії голови Бучацької РДА Савки В.М. щодо розгляду заяви позивачки від 29 жовтня 2012 року.

Зобов'язано голову Бучацької РДА розглянути заяву ОСОБА_1 про дачу дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,5 га у власність, яка знаходяться на території Жизномирської сільської ради за межами населеного пункту.

В решті позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила вимогу про зміну судового рішення суду першої інстанції в частині відмови позовних вимог про стягнення з відповідача на її користь матеріальних збитків та моральної шкоди. Просить ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач до суду касаційної інстанції заперечень та пояснень на касаційну скаргу не надав.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Суди у цій справі встановили, що ОСОБА_1 29 жовтня 2012 року звернулася із заявою до Бучацької РДА про дачу дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 0,5 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Жизномирської сільської ради Бучацького району за межами населеного пункту.

У відповідь на заяву відповідач надіслав лист від 05 листопада 2012 року  № 5-1297, у якому була вказана інформація про порядок звернення особи з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Рішення за результатом розгляду заяви позивача відповідачем прийнято не було.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій голови Бучацької РДА Савки В.М. щодо розгляду заяви позивачки та зобов'язання розглянути заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено неправомірну бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1

Суд апеляційної інстанції, погодившись з рішенням суду першої інстанції, залишив його без зміни.

Висновок судів попередніх інстанцій є обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений в приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається в місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів земле устрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність повинен бути розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Відповідачем не надано доказів про належний розгляд заяви ОСОБА_1

В свою чергу, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, бездіяльність Бучацької РДА щодо розгляду заяви позивачки про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки є протиправною.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що з вини відповідача йому було завдано моральної шкоди, та, що внаслідок таких дій вона отримала душевні переживання та страждання.

На думку суду такий висновок у цій частині позовних вимог є обґрунтованим.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Судами не встановлено причинний зв'язок між заподіяною позивачу моральною шкодою і неправомірними діями відповідача. У справі немає доказів, які б вказували на це.

Також, статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Завдання позивачу діями відповідача матеріальних збитків в сумі 150 грн. та витрати пов'язані з розглядом даної справи представником позивача в сумі 1150 грн. (на заправку автомобіля) не доведені належними та допустимими доказами, а тому є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь матеріальних збитків та моральної шкоди.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі № 1903/2676/12 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий                                                                                Л.Л. Мороз

Судді                                                                                                    А.Ю. Бучик

                                                                                                              М.М. Гімон

19
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення