Невизначення Мінекоресурсів переліку суб'єктів господарювання, які мають отримати ліміти на утворення і розміщення відходів і місць для їх розміщення, унеможливлює відповідальність цих підприємств (справа № 813/1350/13-а, 23.01.18)

Фабула судового акта: Судами встановлено, що працівниками Державної екологічної інспекції (відповідач) на підставі відповідного наказу проведено планову перевірку Товариства з обмежень відповідальністю (позивач), що проводить оптову торгівлю фруктами та овочами, з приводу дотримання вимог природоохоронного законодавства України у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки складено акт, яким встановлено, що позивачем, нібито, утворюються відходи, що відносяться до різних класів небезпеки, а саме: відпрацьовані люмінесцентні лампи, відходи пластикової тари, відходи картону, відходи зіпсованої продукції (фруктів), відпрацьовані моторні мастила, відпрацьовані акумуляторні батареї, зношені автомобільні шини, тверді побутові відходи. В акті перевірки також було зафіксовано, зокрема, що на підприємстві відсутній дозвіл на розміщення та ліміт на утворення і розміщення відходів, що є порушенням ст.ст. 32, 33 Закону України «Про відходи». Також зазначено, що позивачем не розроблено і не погоджено паспорти відходів, первинний та поточний облік кількості, типу та складу відходів не ведеться, а саме: відсутні журнали обліку утворення відходів, а також не подається щодо них статистична звітність у встановленому порядку, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи».

В результаті відповідачем було прийняте рішення «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ…», що і стало підставою для звернення Товариства з адміністративним позовом, який, на відміну від суду першої інстанції, був задоволений апеляційним адміністративним судом, з чим погодився і суд касаційної інстанції.

Рішення Верховного Суду досить докладно окреслює правове поле, в якому функціонує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органи на місцях. Одним з нюансів такої діяльності є, зокрема, обов’язок органів Мінекоресурсів на місцях відповідно до пункту 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1218,(втратив чинність, на сьогодні діє Порядок подання декларації про відходи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 118) до 1 березня поточного року надсилати на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Тобто отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, цьому передує обов'язок Мінекоресурсів вчинити певні дії, а саме визначити перелік суб'єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, надіслати повідомлення таким суб'єктам.

Отже, оскільки позивач не отримував повідомлення про необхідність подання та погодження лімітів, у нього відсутній такий обов'язок.

Крім того, як зазначив суд позивач не займається виробництвом, у нього відсутнє виробниче та технологічне устаткування, не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, облік яких передбачений відповідною Інструкцією, а проводить оптову торгівлю фруктами та овочами, відповідно матеріально-сировинні баланси виробництва не складаються, тому вимога відповідача про зобов'язання підприємства вести облік відходів є неправомірною.

Аналізуйте судовий акт:

ВГСУ: Несвоєчасне отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин з вини відповідного державного органу звільняє підприємство від відповідальності (ВГСУ, справа № 908/2051/16, 26.09.17)

Збитки як відповідальність за шкоду природному середовищу і збитки у вигляді відновлювальної вартості є різними сумами та можуть стягуватись окремо за знищення дерев та інших зелених насаджень (Постанова ВГСУ №36/394)

Порядок вирубки зелених насаджень в межах населених пунктів або за їх межами

Видалення (зрізка) дерев здійснюється за рішенням власника земельної ділянки без сплати їх відновної вартості (Житомирський ОАС, суддя Ракалович В. М.)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України 23.01.2018

справа № 813/1350/13-а

провадження № К/9901/3070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГалФрукт-Трейд",

відповідач - Державна екологічна інспекція у Львівській області,

розглядаючи в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: Большакова О.О., Глушко І.В., В.Я. Макарик від 22 жовтня 2015 року, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» (далі - ТзОВ «ГалФрукт-Трейд») звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними рішення Державної екологічно інспекції у Львівській області № 3 від 7 лютого 2013 року «Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТзОВ «ГалФрукт-Трейд», визнання нечинними пунктів 2, 3, 4 припису № 63-03 від 1 лютого 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі № 813/1350/13-а скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГалФрукт-Трейд» задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4 припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 63-03 від 1 лютого 2013 року. Визнано протиправним та скасовано рішення № 3 від 7 лютого 2013 року «Про тимчасову заборону (зупинення діяльності) ТОВ «Гал Фрукт-Трейд».

В касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Львівській області просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГалФрукт-Трейд" відмовити в повному обсязі. Вказує, що позивач порушив вимоги природоохоронного законодавства, а судом апеляційної інстанції невірно зроблено висновок про те, що позивач не зобов'язаний отримувати дозвіл на розміщення та ліміти на утворення і розміщення відходів.

Заперечення на касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "ГалФрукт-Трейд" до суду не подано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) справа № 813/1350/13-а передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що працівниками Державної екологічної інспекції у Львівській області на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Львівській області № 33-і/н від 17 січня 2013 року проведено планову перевірку ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» з приводу дотримання вимог природоохоронного законодавства України у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки складено акт № 88/03/127 від 01 лютого 2013 року, яким встановлено, що ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» утворюються відходи, що відносяться до різних класів небезпеки, а саме: відпрацьовані люмінесцентні лампи, відходи пластикової тари, відходи картону, відходи зіпсованої продукції (фруктів), відпрацьовані моторні мастила, відпрацьовані акумуляторні батареї, зношені автомобільні шини, тверді побутові відходи.

Підприємство вирішує категорування відходів так:

- відпрацьовані моторні мастила (2 клас небезпеки) передаються згідно договору підряду № 0207201 від 02.07.2012 на ТзОВ НВП «Маст», про що свідчить акт виконаних робіт № ОУ-0000031 від 15.01.2013 про здачу 20 літрів відпрацьованих моторних мастил. У період проведення перевірки на території підприємства відсутні моторні мастила;

- зношені автомобільні шини (4 клас небезпеки) передаються згідно договору № 0020701 про надання послуг із збирання та вивезення відходів, як вторинної сировини з метою забезпечення їх екологічно-безпечної утилізації від 02.07.2012 на ТзОВ «Маст», підтвердженням чому є акт виконаних робіт № 0000030 від 15.01.2013 про передачу 34 штук зношених автомобільних шин. Згідно довідки № 2201/01 від 22.01.2013 за період 2012 року на ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» утворилося 34 штуки зношених шин;

- тверді побутові відходи (4 клас небезпеки) зберігаються у спеціальному контейнері на площадці з твердим покриттям. На момент перевірки засмічення поблизу контейнера не виявлено. Позивачем представлено договір № УН 1141 від 01.01.2012 з Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» про надання послуг з вивезення побутових відходів.

При цьому зазначено, що по інших видах відходів ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» не укладено договорів на їх утилізацію з відповідними підприємствами, а також на розміщення відходів та ліміт на утворення і розміщення відходів.

В акті перевірки зафіксовано, зокрема, що на підприємстві відсутній дозвіл на розміщення та ліміт на утворення і розміщення відходів, що є порушенням ст.ст. 32, 33 Закону України «Про відходи». Також зазначено, що позивачем не розроблено і не погоджено паспорти відходів, первинний та поточний облік кількості, типу та складу відходів не ведеться, а саме: відсутні журнали обліку утворення відходів, а також не подається щодо них статистична звітність у встановленому порядку, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи». Також, в порушення вказаної статті Закону у контейнері для зберігання ТПВ виявлено змішування відходів картону та поліетилену.

На підставі акта перевірки № 88/03/127 від 01.02.2013 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області видано припис № 63-03 від 01 лютого 2013 року, пунктом 2 якого зобов'язано позивача до 1 червня 2013 року отримати дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів у 2013 році. Пунктом 3 припису зобов'язано до 1 червня 2013 року провести паспортизацію відходів, розробити та погодити в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища у Львівській області паспорти відходів підприємства. Пунктом 4 припису зобов'язано ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються та подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області № 3 від 7 лютого 2013 року у зв'язку із здійсненням ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» діяльності з порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища тимчасово заборонено (зупинено) діяльність ТзОВ «ГалФрукт-Трейд» в частині, що здійснюється з порушенням вимог про охорону навколишнього природного середовища, а саме тимчасово заборонено бездозвільне та безлімітне розміщення відходів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції покликався на те, що припис № 63-03 від 01 лютого 2013 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, оскільки його невиконання позивачем не тягне за собою юридичних наслідків для останнього, а тому вимога позивача, щодо скасування оспорюваного припису не підлягає задоволенню. Крім того, зазначив про безпідставність покликання позивача щодо відсутності у нього обов'язку на отримання дозволу та лімітів на розміщення відходів в навколишньому природному середовищі.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції покликався на те, що оскільки позивач не отримував повідомлення про необхідність подання та погодження лімітів, у нього відсутній такий обов'язок.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. ж ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Пунктом 7 частини 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 548 від 19.12.2006, передбачено, що Інспекція має право, зокрема, давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень.

Згідно з пп. 6.14. п. 6. Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про відходи» під розміщенням відходів розуміється зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 32 цього Закону з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Відповідно до пункту 10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. N 1218, місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Органи Мінекоресурсів на місцях відповідно до пункту 11 цього Порядку до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

З огляду на наведені положення Порядку колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, цьому передує обов'язок Мінекоресурсів вчинити певні дії, а саме визначити перелік суб'єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, надіслати повідомлення таким суб'єктам.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що оскільки підприємству відповідне повідомлення про подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів не надсилалось, то у нього відсутній вказаний обов'язок.

В силу п. «г» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 26 цього Закону державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 1999 року № 2034, номенклатура відходів, за якою ведеться державний статистичний облік відходів, розроблюється Мінекобезпеки відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 «Класифікатор відходів» і затверджується Держкомстатом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що побутові відходи, які утворюються в процесі господарської діяльності ТОВ «ГалФрукт- Трейд», не внесені до класифікатора.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07 липня 2008 року № 342 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2008 року за № 824/15515) затверджена Інструкція щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари», яку заповнюють підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці, у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари.

Таким чином, оскільки позивач не займається виробництвом, у нього відсутнє виробниче та технологічне устаткування, останнє не використовує пакувальні матеріали та тару, інші матеріали, облік яких передбачений відповідною Інструкцією, а проводить оптову торгівлю фруктами та овочами, відповідно матеріально-сировинні баланси виробництва не складаються, отже вимога відповідача про зобов'язання підприємства вести облік відходів є неправомірною.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено про безпідставність доводів відповідача щодо утворення відходів у вигляді відпрацьованих люмінесцентних ламп, адже перевіряючиим не зафіксовано наявності на складі відпрацьованих ламп, про що зазначено в акті перевірки, а згідно довідки ТзОВ "ГалФрукт-Трейд" № 2201/03 від 22 січня 2013 року у 2012 році такі відходи на підприємстві не утворювались.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при проведенні перевірки дійшов помилкових висновків щодо допущення позивачем порушень норм природоохоронного законодавства та виніс вимогу, яка не відповідає нормам природоохоронного законодавства.

Пунктом 4 «Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», затвердженого постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-ХII екологічній інспекції надане право обмежувати або тимчасово забороняти (зупиняти) діяльність підприємств у разі порушення ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів порушення вимог природоохоронного законодавства ТОВ «ГалФрукт-Трейд», які є підставою для тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємства, висновок суду апеляційної інстанції, що рішення № 3 від 7 лютого 2013 року «Про тимчасову заборону (зупинення діяльності) ТОВ «Гал Фрукт-Трейд» підлягає скасуванню, є вірним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно та повно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз