Якщо особа оскаржує кримінально-правову кваліфікацію вчиненого, обмежувати право на апеляційне оскарження неприпустимо, навіть і у випадку не заперечення обставин, які не оспорювалися під час судового розгляду (ВП ВС, № 756/5578/15-к, 27.02.18)

Фабула судового акта: Апеляційний суд відмовив адвокату у відкритті апеляційного провадження у справі, в якій підзахисного засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. При цьому суд керувався тим, що рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду з наведеними висновками судів не погодилась, судові рішення скасувала, а кримінальне провадження передала на новий розгляд до апеляційного суду.

У постанові Верховного Суду наголошено, що у ст. 394 КПК України передбачено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень. Зокрема, ч. 2 цієї статті визначено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження суд визнав недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Тобто законодавство встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним. Право ж на оскарження рішення суду з підстави неправильної кваліфікації дій КПК України не обмежується. Тобто норми цього Кодексу не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Верховний Суд також нагадав, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Ч. 2 ст. 24 КПК України гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України.

Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

ВС/ККС: Ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження та повернення скарги на бездіяльність слідчого може бути оскаржена в апеляційному порядку (ВС/ККС від 15 лютого 2018р. у справі № 565/1747/17)

Угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальному провадженні та звільнення обвинуваченого від відбування покарання (Святошинський районний суд м. Києва, суддя Косик Л. Г.)

Особу виправдано за ч.3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України- звільнено з зали суду, після року Сізо (Вінницький районний суд Вінницької області від 24 червня 2016 р. суддя Карпінська Ю.Ф.)

Особа, яка за нормами КПК не наділена правом апеляційного оскарження вироку МАЄ право на таке оскарження, якщо вироком вирішено питання щодо її прав (№ 5-347кс15 від 03.03.2016)

Відмова у відкритті провадження про перегляд рішення слідчого судді щодо арешту на майно адвокатом особи, що у кримінальному провадженні не є підозрюваною чи обвинуваченою, є порушенням права на правову допомогу (№ 5-162кс(15)17 від 14.09.2017)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

Справа № 756/5578/15-к

Провадження № 13-3зво18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого (судді-доповідача) Н.О. Антонюк,

суддів С.В. Бакуліної, В.В. Британчука, Д.А. Гудими, В.І. Данішевської, О.С. Золотнікова, О.Р. Кібенко, Л.М. Лобойка, Н.П. Лященко, О.Б. Прокопенка, Л.І. Рогач, І.В. Саприкіної, О.М. Ситнік, О.С. Ткачука, В.Ю. Уркевича, О.Г. Яновської

за участю секретаря судового засідання А.А.Холявчука,

учасники судового провадження:

прокурор Генеральної прокуратури України - Є.М.Чупринська,

захисник - О.М. Гузун,

засуджений - ОСОБА_4,

розглянула матеріали кримінального провадження за заявою захисника Олександра Михайловича Гузуна в інтересах засудженого ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Києві, де проживає за адресою АДРЕСА_1; зареєстрований за адресою АДРЕСА_2,

про скасування ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2015 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2015 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 22 січня 2015 року близько 13-ї години, перебуваючи біля ТРЦ «Дрім Таун» (просп. Оболонський, 1б, м. Київ), придбав у невстановленої досудовим слідством особи 10 блістерних упаковок (по 10 пігулок у кожній) з надписом «Tramadol Actavis», сплативши за це 1 тис. грн, які зберігав при собі без мети збуту. Того ж дня біля станції метро «Оболонь» у м. Києві ОСОБА_4 був зупинений працівниками міліції, які в присутності понятих виявили та вилучили в нього придбаний наркотичний засіб, обіг якого обмежено, із загальним вмістом трамадолу 5 г, тобто у великому розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника О.М. Гузуна в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вищезазначений вирок. Апеляційний суд керувався тим, що рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 03 серпня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника О.М. Гузуна в інтересах засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року. Судове рішення мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції діяв згідно з вимогами кримінального процесуального закону.

Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини

25 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) постановив рішення у справі «ОСОБА_4 проти України», яке набуло статусу остаточного 25 жовтня 2017 року, щодо порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), що полягає в порушенні національними судами суті права заявника на подання апеляційної скарги.

Це судове рішення мотивовано тим, що апеляційна скарга заявника стосувалася питання правової кваліфікації дій, у вчиненні яких він зізнався (п. 32). ЄСПЛ у п. 33 рішення зазначає, що апеляційний суд прямо посилався на правову кваліфікацію дій заявника як на одну з підстав неможливості оскарження вироку, а ВССУ погодився з його висновками.

Водночас ЄСПЛ зауважив, що позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень законодавства Урядом України і наведеній практиці ВССУ, згідно з якою поняття «обставини», використане під час відповідного провадження на національному рівні, поширюється лише на фактичні обставини справи та не містить їхньої кримінально-правової кваліфікації. На думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, що заявник повинен був передбачати, що, не оспорюючи факти, встановлені в судовому засіданні, він відмовився від можливості оскарження обвинувального вироку щодо себе, якщо він вважав правову кваліфікацію своїх дій неправильною.

Короткий зміст вимог за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами

У заяві про перегляд судових рішень за виключними обставинами захисник О.М. Гузун вказує на порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, встановлені в рішенні «ОСОБА_4 проти України», просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ухвалу ВССУ від 03 серпня 2015 року, постановлені національними судами щодо його підзахисного, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник О.М. Гузун просив заяву задовольнити, судові рішення щодо засудженого ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Засуджений ОСОБА_4 підтримав заяву свого захисника О.М. Гузуна щодо перегляду судових рішень за виключними обставинами та просив задовольнити вказані в ній вимоги.

Прокурор Є.М.Чупринська вважала, що заява захисника О.М. Гузуна в інтересах засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню, судові рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду при прийнятті постанови і законодавство, яким вона керується

Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до заяви, обговорила наведені в заяві доводи, положення, сформульовані в рішенні ЄСПЛ у справі «ОСОБА_4 проти України» і зробила такі висновки.

Ратифікувавши Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції (стаття 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 1 ст. 46 Конвенції рішення ЄСПЛ є обов'язковими для виконання Україною.

Встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК України є підставою для перегляду Верховним Судом судових рішень, що набрали законної сили за виключними обставинами.

25 липня 2017 року ЄСПЛ постановив рішення у справі «ОСОБА_4 проти України», яке набуло статусу остаточного 25 жовтня 2017 року.

Цим рішенням констатовано порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, зокрема встановлено, що тлумачення відповідних положень національного законодавства, застосоване національними судами у справі заявника, не було «передбачуваним» і, застосовуючи його, національні суди порушили саму суть права заявника на подання апеляційної скарги (п. 36).

ЄСПЛ встановив, що заявник мав право на розгляд його справи в апеляційному порядку, але не міг оскаржити прийняте щодо нього рішення, оскільки не оспорював обставин, що стали підставою для його засудження, і таким чином погодився із застосуванням скороченої форми судового розгляду. Хоча визнання подій ОСОБА_4 могло означати відмову від деяких його процесуальних прав, безперечно, така відмова не стосувалася права на апеляційне оскарження правової кваліфікації його дій. Саме на цій підставі заявник звертався з апеляційною скаргою. Отже, не можна стверджувати, що заявник відмовився від свого права на апеляцію (п. 30).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У ч. 2 ст. 24 КПК України гарантовано право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. У ч. 2 ст. 394 КПК України передбачено, що судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Протоколом № 7 до Конвенції передбачено право кожного, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його вини або винесеного йому вироку (ст. 2). Реалізація цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

В ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року вказано, що захисник в апеляційній скарзі оскаржує доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та правову кваліфікацію його дій. Згідно із ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційний суд прийняв незаконне рішення в частині відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі оскарження кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_4.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, застосував положення КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч. 2 ст. 394 КПК України), не врахувавши того, що ці особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку суду першої інстанції з інших підстав, не вказаних у ст. 394 КПК України, в тому числі й з підстави неправильної кваліфікації дій особи судом першої інстанції. ВССУ безпідставно погодився з позицією суду апеляційної інстанції, не давши можливості ОСОБА_4 реалізувати своє законне право на оскарження винесеного щодо нього вироку суду в апеляційному порядку.

Національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК України, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися та дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду з підстави неправильної кваліфікації дій КПК України не обмежується. Тобто норми КПК України не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «ОСОБА_4 проти України», позиція національних судів у кримінальній справі заявника прямо суперечить тлумаченню відповідних положень КПК України. Цим було грубо порушено право заявника на подання апеляційної скарги, що передбачено Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та КПК України.

Таким чином, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ВССУ від 03 серпня 2015 року щодо ОСОБА_4 є незаконними та необґрунтованими, постановленими всупереч положенням КПК України.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру відповідно до ст. 10 цього Закону є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції, і що здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Комітет міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000 року № R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується до застосування, особливо: коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження, та коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

Оскільки ОСОБА_4 не зміг реалізувати своє право на перегляд у апеляційному порядку вироку Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2015 року, то варто констатувати, що він і далі зазнає негативних наслідків рішень, ухвалених на національному рівні. Такими рішеннями, які перешкодили ОСОБА_4 в реалізації права на апеляційний перегляд винесеного щодо нього вироку, є ухвала Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ухвала ВССУ від 03 серпня 2015 року. Отже, додатковим заходом індивідуального характеру, який потрібно застосувати у цьому провадженні для відновлення права на апеляційне оскарження є повторний розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 Апеляційним судом міста Києва.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, які є предметом перегляду у цьому провадженні, засуджений ОСОБА_4 був незаконно позбавлений права на апеляційне оскарження прийнятого щодо нього рішення суду першої інстанції, а тому це право потрібно відновити.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 467 КПК України, ВеликаПалата Верховного Суду,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву захисника Олександра МихайловичаГузуна в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

3. Кримінальне провадження передати на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий (суддя-доповідач) Н.О. Антонюк

Судді: С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

Н.П.Лященко