Володимир Гройсман: Я випустив контроль за ситуацією буквально на дві години – бо саме перебував на операційному столі – вийшовши з наркозу, дізнався, що ОПЗ зупинився

В ексклюзивному інтерв’ю прем’єр-міністр України розповів, як митники навмисно знищили по всій країні обладнання для боротьби з контрабандою, назвав кількість державних підприємств, які слугують для набивання кишень корупціонерів, спрогнозував, коли українцям варто чекати суттєвого росту національної економіки і пояснив свою позицію щодо мораторію на продаж землі.

Одним з головних своїх досягнень ви називали і називаєте децентралізацію. На вашу думку, наскільки вдало місцева влада використовує ті важелі, які їй надає ця реформа?

Взагалі, це тільки початок децентралізації. В 2014 році, коли я прийшов працювати ще в перший уряд Арсенія Яценюка, я прийшов як міністр регіонального розвитку, і головним моїм завданням на посаді було започаткувати цю реформу. Ми дуже швидко вийшли на затвердження концепції, яка була опрацьована з експертним середовищем, з міськими радами, з асоціаціями, і почали її реалізовувати. Потім я пішов працювати в парламент.

Вже за мого спікерства у Верховній Раді вдалося провести перший закон про бюджет, який базувався на позиціях фінансової децентралізації. Фактично, так ми запустили процес і добровільного об’єднання громад, і фінансової децентралізації, і передачі повноважень на місця.

Ніколи центральна влада не робила того, що ми зробили… Ні в 2005-му, ні в 2006-му, ні в 2007-му… ні в 2011, ні в 2012 роках жодних децентралізаційних процесів в Україні не відбувалось. Навпаки, відбувалася узурпація: центральна влада забирала на себе багато повноважень, придушувала місцеве самоврядування.

Як на мене, зараз в Україні відбувається другий історичний етап для місцевого самоврядування. Перший – 1996 рік, коли був прийнятий закон про місцеве самоврядування. Тут слід віддати належне президенту Леоніду Кучмі. Попри те, що у нього це, певною мірою, відбирало повноваження, бо була президентська форма правління, і він цього міг не робити, він започаткував розвиток місцевого самоврядування. А другий етап – 2014 рік. Це питання штовхав уряд Яценюка і далі, коли вже прийшов президент Порошенко, ми змогли консолідувати зусилля – була повна підтримка прем’єра, президента і парламенту – і ми зробили, на мій погляд, історичний крок.

Згадайте новину: "Кадрові питання узурповано ДФС", - Марушевська про незаконне присвоєння функцій кадрової політики на митниці

Ви щойно повернулися з регіонів, можете назвати якісь успішні місцеві проекти, на що громади на місцях витрачають гроші?

Ви можете побачити такі проекти, програми по всій країні. Зараз коштів на місцях стало набагато більше і це означає, що місцева влада має можливості для того, щоб багато речей робити. Якщо зараз ви побачити у будь-якому місті, районі, області нову школу, новий дитячий садочок, нову дорогу, новий тротуар – це все є децентралізація.

Добре, але все одно часто складається враження, що місцеві органи влади не дуже розуміють, як краще скористатися новими, у тому числі, фінансовими можливостями. Наприклад, робиться гарна справа – будується дорога. Але будується вона без стратегії і розуміння – з нікуди в нікуди. Тобто, гроші витрачаються на дорогу, якою ніхто не доїде з пункту А в пункт Б, бо громада потребує дороги до пункту В. А влада про це не подумала…

Ви абсолютно праві. Іноді ми маємо певні прояви інституційної слабкості, коли немає стратегічного, системного бачення, що ми робимо і навіщо.

Але хочу нагадати, що в Україні зараз діє безліч програм навчання, підвищення інституційного розвитку, в тому числі, для органів місцевого самоврядування, які дозволяють робити більш професійними наших колег на місцях. Наприклад, нещодавно запустили програму «U-LEAD» (програма з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку, яка спільно фінансується Європейським Союзом та країнами-членами – Данією, Німеччиною, Польщею та Швецією, з метою підтримки українського уряду у впровадженні реформи децентралізації в Україні, загальний бюджет програми становить 102 млн євро). Крім цього в Україні є велика кількість грантових програм. Тобто, інструментів, які дозволяють сьогодні підвищувати інституційну спроможність, безліч.

Децентралізація – це процес. Такий самий, як коли господиня навчається готувати. Дійсно, коли вона робить це вперше, можливо, в неї не дуже виходить. Але коли вона продовжує навчання, через два-три тижні, через місяць, через півроку, ситуація змінюється. Так і з децентралізацією. Ми розпочали процес. Зараз – тільки перші результати.

Нагадаю, що коли ми починали, мене критикували з усіх сторін. Говорили, що ми знищуємо місцеве самоврядування, села і міста, що робимо все неправильно. Але потім від цієї риторики почали відходити, бо за 3-5 місяців роботи цієї системи (фінансової децентралізації) почали з’являтись перші результати. Зрозуміло, що можуть бути якість помилки.

Але, все ж таки, чого не вистачає для успішності реалізації різних проектів на місцях? Від чого залежить ця успішність – від активності громади, чи від кількості коштів, які вдається акумулювати?

В першу чергу, залежить від лідерства. І від прозорості. Від системного бачення.

Ви дуже правильно задали питання: чи є розуміння того, навіщо ми це створюємо. Так само і в державі. Коли я запитав, чи є розуміння, які дороги ми маємо побудувати найближчі 5-7-10 років, і навіщо, я не отримав відповіді. Це означає, що не було стратегічного бачення. І зараз ми повинні все зробити для того, щоб стратегічне бачення відбулося.

Коли ми будуємо дорогу, ми маємо розуміти, що вона має бути з пункту А в пункт Б, вона має підкреслити наші логістичні можливості, з’єднати торгівельні шляхи, що дуже важливо – море, залізниця, кордон, південь, північ… і так далі. Над такою стратегією ми зараз працюємо.

Вспомните новость: Гройсман назвал реальным удвоение роста экономики Украины уже через год

Якщо ми вже заговорили про дороги, чи є у вас скарги щодо впровадження стратегії розвитку доріг? Які ви бачите прогалини? Чи є розуміння цієї стратегії на місцях?

Я бачу, що на місцях дослухаються. І бачу, що вже починають слухати уважно. Бо коли я в травні сказав, що ми розпочнемо будівництво доріг, їх реконструкцію і ремонт, якось так дуже скептично на мене дивились...

…Бо це вже чули від багатьох прем’єрів…

Але, ви бачите, зараз є інший підхід. Це масштабний інфраструктурний проект, і це дуже і дуже важливо з точки зору розвитку економіки. Матеріали, робоча сила - все це локальні речі, які залучаються на місцях. І це є розвиток економічних можливостей держави.

По великому рахунку, в Уряду, який я очолюю, є дві головні завдання. Перше – це забезпечити економічну стабільність і забезпечити стале економічне зростання. Друге – результати цього зростання реінвестувати у якість життя. Іншого варіанту немає. Що робили раніше? Брали і купляли у людей прихильність.

Наприклад, хтось дасть тисячу, хтось інше придумає. Дійсно, людям важко, і вони радіють і тій тисячі, реагують на неї дуже позитивно, але потім стають жертвами обману. Адже цією тисячею прикривається багато інших неприємних речей.

Тому, наші завдання – не короткостроковий одноразовий проект, а зростання, робочі місця, національний продукт, реінвестиції.

І коли все це станеться?

Відповім – за 3-5 років Україна може забезпечити дуже якісний економічний ріст. Ми бачимо на наступний рік 3% зростання. Але це мало, треба подвоїти. А основи для того, щоб подвоїти, всі є...

Вважаю, що у нас вимальовується чітка логіка дій з багатьох сфер. Ми, в принципі, розуміємо, куди треба рухатися в системі охорони здоров’я. Є розуміння по освіті – де ми знаходимося і які кроки треба робити далі. Також ми розуміємо, які механізми економічного стимулювання треба задіяти, щоб почати відроджувати національну економіку. Що потрібно зробити в промисловості, яка на сьогодні розбалансована. В системі управління – робимо зараз реформу державної служби, збільшуємо функції місцевого самоврядування завдяки децентралізації. Також нам треба позбутись такого корупційного фактору як нестратегічні державні підприємства…

Ви сказали, що потрібно подвоїти економічне зростання. За рахунок чого? Наприклад, стратегічними радниками і міжнародними кредиторами України не раз згадувалося, що Україні слід запустити ринок сільгоспземель, бо країна втрачає можливість отримувати нормальні інвестиції в сільське господарство, у тому числі, через те, що не має земельного ринку. У той же час, Рада в черговий раз автоматично продовжила мораторій на продаж земель іще на рік…

Політики точно знають, що мораторій можна не продовжувати, він все одно буде діяти. Ми ж розуміємо, що ринку землі в Україні нема. Але на цій темі дуже спекулюють, це дуже популістична історія. Зараз хотіли розіграти чітку історію захисника народних благ. Зняти будь-які заборони на продаж землі, означатиме єдину річ – не дай Бог, це можуть використати – скупити всю землю країни зможуть 10 родин.

Тому ми маємо створити абсолютно прозорі правила гри, з якими мають погодитись, в тому числі, і власники землі. Я би хотів, щоб це (прозорий ринок землі) дало можливість власникам землі стати багатшими, а не біднішими.

Має бути ряд запобіжників, які треба використати у цьому процесі. І для цього у нас є проста модель. Я планую залучити депутатів парламенту, уряд, експертів, представників власників, ми створимо робочу групу. За 2-3 місяці зможемо напрацювати пропозиції, якими можуть бути варіанти, що ми маємо з цим питанням робити, де у нас є консенсус, де його немає… У цьому питанні не має бути підкилимної гри. Я все це виведу на прозорість. І тоді ми точно будемо розуміти – які правила.

Згадайте новину: Верховна Рада продовжила мораторій на продаж сільськогосподарської землі ще на рік

Але зобов'язання з розробки і внесення в Раду законопроекту про створення ринку землі на Кабмін покладав ще попередній мораторій. Чому цей документ не був підготовлений заздалегідь і про відповідну робочу групу ми говоримо тільки зараз?

Уряд ще в 2008 чи 2009 році зобов’язався запровадити ринок землі. І це ще одне свідчення фальшу навколо того, що робилося, і що не робилося в країні. Адже і зараз, з одного боку, політики говорять про необхідність відкрити ринок земель, а, з іншого боку, тут же кричать про те, що треба продовжувати мораторій.

Моє завдання – створити прозоре обговорення цього питання.

Повертаючись до порад і рекомендацій стратегічних радників України: вже неодноразово звучали заклики скоротити соціальні витрати. Але, замість того, щоб створювати єдиний електронний реєстр отримувачів соціальної допомоги і чітко розуміти, скільки людей, які види виплат і пільг і на які суми отримують, в Мінсоцполітики жартують, що за субсидією можуть звернутися і деякі депутати...

Ми дійсно маємо чітко розуміти, скільки людей потребують державної підтримки. Що стосується субсидій, є така програма - «Калькулятор субсидій». Можна вкласти свої доході і витрати і побачити, яка допомога може бути вам надана. Субсидія розраховується не від статусу, а від доходу. Якщо у вас один дохід, ви можете розраховувати на одну компенсацію, з іншим доходом – на іншу.

Зараз ця система є адекватною. Але що ми іще хочемо зробити? Щоб в кінці опалювального сезону люди, які економили на ресурсах, змогли отримувати реально цю економію (хочемо розробити такий механізм) коштами. Це було би гарним стимулюванням енергозбереження.

Але ті, хто в минулому році вже так економив, нічого не отримали…

В тому році такої системи ще не було.

Дивіться, моє завдання – вийти на монетизацію економії. Але я зараз не роздаю обіцянок наперед. Я говорю, що зараз ми над цим питанням працюємо і зробимо все можливе, щоб цей механізм втілити у життя.

Система соціального захисту має отримати новий підхід. Наголошую, міністерство соцполітики над цим працює. В тому числі, над верифікацією.

Крім того, наприклад, давайте візьмемо систему зайнятості. Вона роками, десятиріччями будувалась так, що стимулює безробіття. Завдання нашого уряду – змінити цю систему. Для того, щоб вона стимулювала робочі місця.

Або давайте візьмемо Пенсійний фонд…

Це – діра…

Це діра майже у 150 млрд. І це величезний виклик для всієї держави. Для тих, хто вже зараз пенсіонери – це виклик де-факто. Бо третина людей в країні сидять на мінімальній пенсії. Це – знущання. Таку систему треба перебудовувати.

Є інші проблеми, які не вирішувались десятиріччями. В Україні два з половиною мільйони громадян, які не роблять внески до Пенсійного фонду. Але коли вони виходять на пенсію, вони йдуть до ПФ за пенсією, як по свячену воду. Чи це справедливо стосовно десятків мільйонів інших громадян? Ні, не справедливо. Тут треба теж знайти рішення…

Взагалі, нам всім треба задуматись, яку Україну ми передамо нашим дітям. Іноді дивлюсь на те, що відбувалось за останнє десятиріччя, і складається враження, що всі політики сповідували принцип: після мене, хоч потоп. Таке враження, що виконавча влада працювала як тимчасовці. Саме тому немає стратегічного бачення, системного бачення розвитку країни, немає розуміння місця України на мапі Європи і світу.

Подивіться на потенційні можливості нашої держави! 45-мільйонна країна, географічне розташування – центр Європи, море, природні копалини, трудові ресурси, люди… У нас є все, щоб бути серйозною, економічно-сильною країною. Але чому цього не відбувається? Бо корупція, олігархи десь щось вкрали, десь щось змонополізували і так далі. Митниця – корупція, медицина – корупція… Не можу цього зрозуміти.

Дуже все песимістично…

Всупереч усьому, бізнес працює, сплачує податки, робить національний продукт, робить країну економічно сильнішою. Але знаходиться якийсь податковий інспектор недолугий (маю на увазі систему загалом, а це – не тільки податкова, а будь-який контролер), який приходить і починає товкти того, хто працює. За це треба відбивати руки. Це неприпустимо. Адже так ми самі, своїми можливостями, своїми руками, своїми силами знищуємо власний потенціал, знищуємо українську економіку.

Тому наше завдання сьогодні – створити нормальний клімат, запустити процеси швидкого інвестування, оживити банківський сектор, щоб він почав за нормальних умов кредитувати бізнес. Ми зараз створюємо Офіс супроводу інвестицій – це буде дуже гарний інструмент і ви побачите результат його роботи, Комітет відродження промисловості (будемо займатись реальними справами реального промислового сектору і вирішувати їх проблеми для того, щоб вони почали розвиватись, а не перебували в стагнації), Експортне агентство (маємо йти на ринки з українською продукцією).

Так, через Росію у нас зараз порушені логістичні можливості, але я зустрічався з представниками країн Центральної Азії і вони говорять, що потребують української продукції – сільскогосподарської, машинобудування.

Читайте статтю: Успішна боротьба з корупцією: 8 історій з світового досвіду

Готової продукції, чи, як зазвичай, сировини?

Готової і сировинної. Але я розумію, про що ви. Нам важливо відходити від сировинного типу. Маємо продавати не зерно, а борошно. Маємо продавати не борошно, а вироби з нього. Можемо ми це робити? Ми одвіку це робили. Завжди. Але потім олігархічний тип економіки встановив свої правила: зібрали збіжжя, швидко продали, заробили свої кошти…

Сировинна економіка простіша…

Є закони природи і економічні закони. Простіше – це не конкурентно. Тимчасовщина злоякісна для країни.

Повернемось до чесного бізнесу, який всупереч усьому працює. Наскільки менше стало представників контролюючих органів, які душать підприємців? Як ви оцінюєте зараз ситуацію на митниці, в Державній фіскальній службі (ДФС)?

Десятки таких (корумпованих, тих, що заважають розвиватись підприємництву, - УНІАН) і митників, і податківців вже звільнені з роботи. Але цього недостатньо. Я вважаю, що процес з місця зрушив, і хочу запустити масштабне перезавантаження внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби. Я хочу, щоб внутрішня безпека ДФС була незалежна від ДФС. Бо корупціонерів від ДФС треба закривати в кайдани. Митників – так само.

Ми зараз запустили «митну сотню», заснували «єдине вікно», запровадили зовсім інше тарифоутворення для розмитнення. Зараз вже є результат. Якщо в травні-липні схемники сиділи і чекали – чи «попустить» Гройсман, чи не «попустить», потім зрозуміли – не «попустить». Зовсім не везти товар їм не вигідно: краще везти в білу, ніж притримувати далі. Тому в серпні ми отримали при плані 19 мільярдів гривень – 21 мільярд 300 мільйонів. В вересні – теж перевиконання. Це все дає результати.

Сьогодні контрабандистам і схемникам не так просто жити, як жилось раніше. І зараз важливо підсилювати цю роботу, не зупинятися.

Знаєте, у нас жодного сканера (рентгенівський пристрій, що дозволяє проводити огляд предметів, не виймаючи їх із транспортного засобу, тари чи упаковки) немає на митниці. Всі – механічно пошкоджені. Тобто, самі митники брали їх, били, щоб не видно було, які товари переміщуються в контейнерах, автомобілях… Тому наше завдання сьогодні – технічно «переозброїти» їх, модернізувати. Спільно ми будемо це робити з нашими американськими партнерами. Думаю, за рік зможемо навести лад.

Але тут дві частини роботи. По-перше, локальні антикризові речі, які потрібно робити управлінськими наказами. По-друге, є інші завдання – системні, стратегічні зміни.

Щодо системних змін. Скоро нас чекає податкова реформа. Чи буде якесь послаблення для бізнесу? В чому воно полягатиме?

В адмініструванні. Ми внесли пропозиції щодо спрощення адміністрування. Мінфін до цього декілька місяців проводив серйозну роботу з бізнесом, з асоціаціями, з усіма причетними, з народними депутатами… Уряд розглянув пропозиції і зараз ми направили їх на Раду реформ.

Наше завдання – зробити абсолютно прозору систему доходів, витрат, спрощеного адміністрування. Щоб не було двозначних позицій для бізнесменів. Створити умови, за яких бізнесу буде краще. Тому цей проект податкової реформи пробізнесовий, не прочиновницький.

Наприклад, антикорупційні зміни щодо утримання реєстрів – від ДФС до Мінфіну. Це розконцентрована система, коли одні нараховують, а інші – підтверджують. Така система не дає комусь одному концентрувати у себе всі можливості і потім цим питанням зловживати.

У питаннях, важливих для бізнесу, ви покладаєтесь на думки профільних міністрів, чи особисто зустрічаєтесь з підприємцями?

Кожні 2-3 місяці я особисто зустрічаюсь з бізнесом. І ми – до сотні чоловік з різних міст, з різних секторів, з різних підприємств, плюс представники всіх асоціацій, плюс бізнес омбудсмен – обговорюємо проблемні питання. Там ПДВ, там митниця, там те, там інше…

Фактично, за результатами цих зустрічей вже відмінили наказом можливість порушення кримінальних справ проти бізнесу. Адже раніше це використовувалось, як елемент тиску: прийшли, намалювали «зі стелі» мільйон збитків, і відразу порушують кримінальну справу… Я вже говорив не один раз, і підкреслюю це, я буду публічно знищувати всіх діячів силових контролюючих структур, які заважають бізнесу, які паплюжать ці структури.

Нещодавно було у мене звернення від австрійського бізнесу – справжні контролюючі тортури від контролюючих структур. Зараз ця ситуація вирішується. Позитивну роль у ній зіграли голова СБУ, правильну роль починає відігравати ДФС... Треба людей гуртувати на те, щоб вони підтримували бізнес.

З іншого боку, зниження Єдиного соціального внеску не привело до масштабної детінізації, дерегуляція не стала комплексною, інвестиційна привабливість все ще залишається низькою, гучно заявили про приватизацію, знову закладаємо у проект держбюджету оптимістичну цифру від продажу підприємств, але ситуація з ОПЗ демонструє, що досягти цих показників може бути дуже проблемно…

Якраз коли я хворів – мені робили операцію на спині – в той день зупинили ОПЗ. До цього я утримував роботу ОПЗ декілька місяців. Не давав можливості зупинити його. Але як тільки я, за станом здоров’я, випустив контроль за ситуацією буквально на дві години – бо саме перебував на операційному столі – вийшовши з наркозу, дізнався, що ОПЗ зупинився. Для мене це був дуже поганий знак. Вважаю, що це (зупинка ОПЗ, який контролюється Фондом держмайна) було помилкове рішення. Зараз ми відновили його роботу, ОПЗ працює.

Вспомните новость: ГФС назвала основную причину провала конкурса по приватизации ОПЗ

А що сталося з ціною підприємства? Падіння з майже 500 до 150 мільйонів доларів – це нормально?

Його ціна у 530 мільйонів доларів була затверджена українським експертом. Я збирав наради, запрошував міжнародних експертів, які говорили, що така ціна – зависока. Але український експерт сказав: «Ну, що ви? Ми все порахували, це – та ціна, яка повністю буде підтримано на ринку».

А як можна перевірити, є така ціна, чи немає такої ціни? Своє слово повинен сказати ринок. Ми виставили підприємство на публічний продаж і не отримали заявок. Це означає, що на ринку попиту на таку ціну немає. І це означає, що зараз Фонд держмайна переглядає ціну, робить зменшення стартової ціни.

До речі, на цьому часто спекулюють. Стартова ціна – це не ціна продажу. Придбають завод за стільки, скільки він коштує на сьогодні. А якщо не придбають, то – я бачу це вже зараз – що є намагання його збанкротувати і просто забрати взагалі безкоштовно. Тому наше завдання – забезпечити прозорі умови публічної приватизації і отримання за нього ринкової вартості. Це означає, що ми маємо зробити широке коло учасників. І тут важливо знати, перше – яка конкретно фізична особа стоїть за фірмами, які мають наміри брати участь у торгах. Друга позиція – має бути не менше двох учасників, і один з них має бути іноземним представником, щоб процес приватизації став максимально широким. А далі подивимось, як він відбуватиметься. Я цей процес вважаю природнім і не драматизую.

Більше того, сьогодні знайшли більше 3 000 підприємств, які були невідомо де. І зараз у нас є 3 800 підприємств, які не становлять жодного інтересу, жодного стратегічного значення для держави. Чим вони слугують? Там призначили когось з депутатів, там – з міністрів, там родичі, там свати, там брати… Хто на цьому живе? Живе каста поборників, які займаються тим, що державне майно використовують у власних цілях. А це, в тому числі, приватизація. Це – інвестиції…

Тобто, ви вважаєте, що та оптимістична цифра у держбюджеті, яку закладено на наступний рік отримати від приватизації, – реальна до виконання?

Ринок. Тільки ринок може визначити реальність цифр продажу об’єктів держмайна.

Наскільки вашу позицію підтримує керівник Фонду держмайна, від нього ж бо залежить виконання великого шматка бюджету?

Це – його основна функція. Вона полягає в тому, щоб ефективно управляти держмайном, створювати конкурентні процедури і проводити приватизацію, якщо є таке рішення у держави. Задача Фонду – таке завдання виконати.

На сьогодні Фонд держмайна ще не довів своєї ефективності. Коли доведуть? Коли чесно, відкрито і результативно будуть проводити приватизацію. Коли ми будемо бачити зростання надходжень від управління державним майном. Це колосальні суми! За ними потрібно уважно дивитися. За скільки хто орендує, куди потрапляє рента… На цьому шляху багато хабарницьких корупційних речей. І це - виклик для Фонду держмайна.

Ще раз хочу сказати, я вільний в своїх поглядах і діях. Моя амбіція така: хочу, щоб Україна відбулася як багата європейська держава. Вважаю, що це нормальна амбіція для будь-якого нормального українця.

Ви сказали, що незалежні і вільні у поглядах і діях, а чи відчуваєте себе головним в країні, у нас бо ж парламентсько-президентська республіка, де перша людина – саме прем’єр?

Знаєте, я так не сприймаю – перша, друга, третя людина… Я вважаю, що той, хто сприймає себе першим, другим, третім, четвертим за рангами, певно, трошки хворий.

У нас є система управління державою. Є голова держави – президент. Є парламент, який у парламентсько-президентській країні відіграє ключову роль у формуванні виконавчої влади, яка є підконтрольною парламенту. Є голова Верховної Ради – посадова особа, яка несе велику відповідальність за законодавчий процес. Є голова Уряду, який очолює виконавчу гілку. Так от, як прем’єр-міністр у парламентсько-президентській республіці, можу сказати, що це – непроста і дуже відповідальна робота.

Згадайте новину: Всього 3% високопоставлених хабарників понесли покарання, інших — врятували

Чи є у вас однодумці в команді, і чи багато таких однодумців у різних гілках влади?

Думаю, що, виходячи з тієї ідеології, яку я сповідую, з того результату діяльності, який я хочу побачити, однодумців у мене багато у суспільстві. У владі – по-різному. Є ті, хто хочуть змін і щиро бажають цього. А є ті, хто говорять, що хочуть змін, а роблять навпаки – ставлять палки в колеса, плетуть якісь інтриги, створюють різні перешкоди, блокування…

Але я, по-перше, не панікер. По-друге, у мене є позиція. У мене є те, про що я сказав – величезне бажання змінити ситуацію. І думаю, однодумців у владі буде більше з кожним роком.

А які перспективи бачите після прем'єрства?

Успішна Україна. У мене немає владних амбіцій. Вважаю, що якщо людина є заручником влади, вона є хвора. Влада – це інструмент.

Коли у 2006 році мене люди підтримали і обрали мером, мені було 28 років. Я набрав тоді 36% голосів. Для 28-річного хлопця майже 400 тисячне місто – то був виклик. Втім, при обранні на другий термін, мене підтримали вже 77% вінничан. Але все масштабується: 400-тисячне місто і 45-мільйонна країна – процеси практично ті ж самі. Звісно, влада – це важко, не просто, але, коли гориш ідеєю, залучаєш до себе людей, отримуєш результат – ти змінюєш світ.

Найголовніше – використовувати будь-яку посаду як інструмент змін, в позитив.

Хочу, коли прийде час йти з посади, щоб за жоден день моєї роботи мені не було соромно.

Автор інтерв'ю: Тетяна Урбанська

Джерело: УНІАН