Визнання протиправними та скасування рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості - Постанова ВС 2018 (КАС) - № 820/17417/14

Фабула судового акту: Підприємством подано електронні МД, якими визначено митну вартість на рівні 1, 65 дол. США/кг. Але дфс рішенням про коригування митної вартості визначено вартість 1,85 дол. США. Такі рішення орган обґрунтував тим, що позивачем протягом попереднього періоду завозив ідентичний товар того ж виробника та відправника, за ціною угоди 1,85 дол. США/кг.

Дві інстанції суду відмовили у задоволенні позову, оскільки на їх думку, витребуванні інспекторами додаткові документи для підтвердження ціни такого товару надано не було, а ідентичний товар ввозився на митну територію з розрахунку 1,85 США/кг.

Касаційна інстанція не погодилась з таким висновком і направила справу на новий розгляд, вказавши наступне:

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартостітоварів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваних рішень Митницею стало ненадання Підприємством документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Звертаючись до змісту позовної заяви, позивач описує свою незгоду із рішеннями Митниці про коригування митної вартості ввезених ним товарів на митну територію, де серед іншого зазначає про надання необхідних документів щодо визначення ним митної вартості таких товарів. Аналогічні доводи, висловлений і в касаційній скарзі, де зауважено про подання разом із МД необхідних документів, а саме: специфікації, інвойсу та митноїдекларації країни відправлення.

Повертаючись до положень вже згадуваної статті 53 МК України, названі документи охоплюють зміст документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідних оцінок таким документам, судами попередніх інстанцій надано не було, як і не перелічено їх в описовій частині самих рішень, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завдання адміністративного судочинства.

Приєднуйтесь до роботи Комітету митного права ААУ - створюйте самі судову практику по митним справам!

Аналізуйте судовий акт: Намагання митників притягнути до відповідальності громадянина з подвійним громадянством за користування авто з "євробляхами" закінчилось фіаско (№ 676/5860/16-а від 22.11.2017)

ШТРАФ 419 593,89 ГРН. ЗА НЕСПЛАТУ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ ЗА ВВЕЗЕННЯ АВТО З ІНОЗЕМНИМИ НОМЕРАМИ (ВАСУ від 17 травня 2017р. у справі К/800/16514/17)

Відповідно до ч.2 ст. 266 Митного кодексу України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних

Судова практика у справах про коригування митної вартості товару - статті 55, 58-64 Митного кодексу України

Дипломати – контрабандисти або перекваліфікація зі ст. 483 МК –«переміщення товарів з приховуванням від МК» на ст. 471 МК –«порушення порядку проходження МК в зонах (коридорах) спрощеного МК» (АС Закарпатської області, № 308/6713/16-п)

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №820/17417/14

адміністративне провадження №К/9901/3371/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., за участю секретаря судового засідання - Титенко М.П., представник позивача - О.М. Кобзар, представник відповідача (Митниця) - А.Ю. Новікова, відповідачі - І.М. Клинцов, В.В. Кошиков, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватної фірми «Алекс-3» (далі - Підприємство) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 (головуючий суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 (колегія у складі суддів: Філатов Ю.М., Володожанська Н.С., Бенедик А.П.) у справі № 820/17417/14 за позовом Приватної фірми «Алекс-3» до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця), Інспектора Харківської митниці ДФС Клинцова Ігоря Миколайовича, Інспектора Харківської митниці ДФС Кошикова Віктора Валентиновича про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Алекс-3» звернулося до суду з позовом до Митниці та інспекторів Клинцова І.М., Кошикова В.В. про визнання протиправними та скасування: рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості, яке викладене в листі № 06.1/01-12/3568 від 30.07.2014; рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2014/000499/2 від 09.04.2014 рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2014/000503/2 від 10.04.2014. Визнати протиправними дії інспекторів Митниці: Клинцова Ігоря Миколайовича щодо коригування митної вартості товарів, заявленої у МД №807100000/2014/014188 від 09.04.2014; Ковшикова Віктора Валентиновича щодо коригування митної вартості товарів, заявленої у МД №807100000/2014/014359 від 10.04.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні, оскільки товариство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на підтвердження ціни ввезеного товару з-за кордону, Підприємство надало Митниці необхідні документи, а саме: специфікацію, інвойс та митну декларацію країни відправлення, що є свідченням безпідставного витребування додаткових документів. Неможливість подання кожного окремого документа із переліку, витребуваного інспектором Митниці детально обґрунтовано у позовній заяві, хоча належної оцінки цьому факту судами надано не було. Судами також не враховано, що інспектори Митниці не мали права брати за основу для коригування заявленої митної вартості ідентичних товарів оформлених за митними деклараціями (далі - МД), поданих за раніше поставлений товар, так як одна із таких поставок не може вважатись максимально наближеною до часу експорту оцінюваних товарів (різниця в часі - три місяці). Щодо другої - митна вартість була відкоригована Митницею, про що в графі 43 МД є про це вказівка.

20.01.2015 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження по справі.

11.01.2018 дана справа передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку частини четвертої пункту першого розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством та NAN YA PLASTICS CORPORATION (Тайвань) було укладено Контракт № 02 від 02.03.2009. Відповідно до специфікації №31 від 03.03.2014 до Контракту №02 від 02.03.2009 позивачем придбано волокно штапельне з низькою температурою плавлення торгівельної марки «Tairilin» синтетичне з поліестера, піддане до грібночесання, сировина білого кольору, напівматове, 4Dx51 мм, марка «А».

Для здійснення митного контролю та митного оформлення на зазначений товар, посередником Підприємства подано електронні МД (Типу ІМ-40) №807100000/2014/014188 та №807100000/2014/014359, якими визначено митну вартість на рівні 1, 65 дол. США/кг., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до рішень про коригування митної вартості №807000003/2014/000499/2 від 09.04.2014 та № 80700000/2014/000503/2 від 10.04.2014 відповідачем скориговано митну вартість товару та визначено її на рівні 1,85 дол. США/кг. (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Мотивами їх прийняття слугували підстави відсутності документів, які містять відомості щодо ціни, яка фактично сплачена особою, або підлягає сплаті за ці товари. В своїх рішеннях відповідач керувався фактом того, що позивачем, протягом попереднього періоду завозив ідентичний товар того ж виробника та відправника, за ціною угоди 1,85 дол. США/кг, зазначене найближче оформлення по МД від 30.12.2013 №807100000/2013/065164 та від 07.03.2014 №807100000/2014/009037. Тобто, застосовано другий метод визначення митної вартості.

25.04.2014 на адресу начальника Митниці надійшов Лист позивача №06 від 24.04.2014, в якому він просив винести письмове рішення щодо заявленої митної вартості (1,65 дол. США/кг) та скасувати рішення про коригування митної вартості по МД.

Листом №06.1/01-12/3568 від 30.04.2014 Митниця, за результатами розгляду відмовила Підприємству в задоволенні вимоги про скасування рішень про коригування митної вартості, зазначивши, що позивачем не надано усіх витребуваних митним органом додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України).

Не погоджуючись із рішеннями Митниці про коригування митної вартості товарів та дій її інспекторів по їх винесенню, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Митниці про коригування вартості ввезеного Підприємством товару за допомогою другого методу є законними, оскільки витребуванні інспекторами додаткові документи для підтвердження ціни такого товару надано не було, а ідентичний товар ввозився на митну територію з розрахунку 1,85 США/кг.

Судова колегія касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними, з огляду не наступне.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваних рішень Митницею стало ненадання Підприємством документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Звертаючись до змісту позовної заяви, позивач описує свою незгоду із рішеннями Митниці про коригування митної вартості ввезених ним товарів на митну територію, де серед іншого зазначає про надання необхідних документів щодо визначення ним митної вартості таких товарів. Аналогічні доводи, висловлений і в касаційній скарзі, де зауважено про подання разом із МД необхідних документів, а саме: специфікації, інвойсу та митної декларації країни відправлення.

Повертаючись до положень вже згадуваної статті 53 МК України, названі документи охоплюють зміст документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідних оцінок таким документам, судами попередніх інстанцій надано не було, як і не перелічено їх в описовій частині самих рішень, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завдання адміністративного судочинства.

До даного порушення також, Верховний Суд вважає за можливе віднести і не надання правового значення судами попередніх інстанцій поданих позивачем додаткових документів, витребуваних Митницею, серед яких був висновок експертного дослідження №1533 від 18.04.2014, проведеного ДП «Укрпромзовнісшекспертиза».

При цьому, в силу закріпленої у частині сьомій статті 54 МК України презумпції відбувся перерозподіл тягаря доказування: обов'язок декларанта доводити правильність заявленої митної вартості був замінений на обов'язок органу доходів і зборів доводити неправильність цієї митної вартості.

Тобто, Верховний Суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві доводи, які підтвердженні відповідними доказами, мають бути предметом судового дослідження та розгляду.

Крім того, одним із мотивів, що слугував на користь доводам відповідача про законність його рішень, суд першої інстанції навів те, що задекларований позивачем рівень митної вартості менший ніж за попередніми митними оформленнями ідентичного товару (за МД від 30.12.2013 №807100000/2013/065164, МД від 07.03.2014 № 807100000/2014/009037).

Однак, судами не було враховано, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Державної фіскальної служби України інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другим методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суди повинні були вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України і що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована.

Верховний Суд не може залишити не розглянутими доводи позивача та вважає їх обґрунтованими, в тому числі факт коригування по МД від 07.03.2014 № 807100000/2014/009037, а різниця в часі поставки ідентичних товарів за МД від 30.12.2013 №807100000/2013/065164 перевищує три місяці.

Статтею 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів чи відхилені ним, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є не дослідження судом зібраних у справі доказів, що є порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 344 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватної фірми «Алекс-3» задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 скасувати та передати справу на новий розгляд до Харківського апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді І.А. Васильєва С.С. Пасічник

Повне судове рішення складено 23 лютого 2018 року

ПОСТАНОВА Верховного суду по справі № справа №820/17417/14