Відмовився від отримання повістки та власноруч написав заяву про відмову від мобілізації - отримав 4 роки “умовно”. (Першотравенський міський суд Дніпропетровської області, справа № 186/871/23 від 05.07.2023 р.)

Фабула судового акту: У цій справі - військовозобов'язаний, з`явившись за викликом до військкомату (ТЦКСП), згідно довідки ВЛК був визнаний придатним за станом здоров'я для проходження військової служби. Після цього, співробітниками військкомату було роз`яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, до військової частини, та вручена повістка про необхідність явки 28 березня 2023 року до вказаного відділу.

Однак, кожен робить свій вибір - і обвинувачений, відмовився від отримання повістки та власноруч написав заяву про відмову від мобілізації до лав Збройних Сил України в особливий період.

Досудове слідство наголошувало, що особа ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України, не виконав загального обов'язку щодо відбування військової служби під час мобілізації, на особливий період.

Сам військовозобов'язаний поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, не вказав. У визначений в повістці день та час, до військкомату не з'явився.

Так, в подальшому - між прокурором у цьому кримінальному провадженні та підозрюваним (за участі адвоката) було укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Згідно угоди сторони погодились на призначення покарання йому за ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. А на підставі ст.75 КК України погоджено звільнити ухилянта від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області затвердив угоду. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив із наступного.

Обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди про визнання винуватості, зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів,тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі у випадках надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ним угоди.

Отже, у цій справі: Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений військовозобов’язаний визнав себе винним (відмова від повістки), відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Суд врахував, що обвинувачений неодружений, працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується добре.

Суд затвердив угоду про визнання винуватості, та призначив покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із звільненням ухилянта від відбуття покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього відповідних обов`язків.

Аналізуйте судовий акт: Повістка повинна бути вручена військовозобов`язаному особисто (ВС ККС, справа № 759/5435/16-к від 28.01.2020 р.);

Питання придатності (непридатності) до військової служби - є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа №620/7989/22 від 22.03.2023 р.);

Суд зобов’язав ВЛК повторно провести огляд військовослужбовця, через відсутність обстеження його лікарем-кардіологом, за наявності відповідних медичних показань. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа № 320/11377/22 від 10.05.2023 р.);

Верховний Суд роз’яснив: чи можна оскаржити в суді повістку від військкомату (Постанова ВС від 8 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22).

Справа №186/871/23

Провадження №1-кп/0186/159/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м.Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041380000134 від 01 квітня 2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого фрезувальником у ТОВ «Першотравенський РМЗ», раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших формувань, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 - XII від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 01.04.2022 року) - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указом Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року продовжено строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року.

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації на території Дніпропетровської області. Відповідно до вказаного Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Служби Безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених з мобілізаційними планами.

З метою якісної підготовки та організаційного проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадянин України ОСОБА_3 , перебуваючи на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ), підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

27 березня 2023 року, військовозобов`язаний ОСОБА_3 з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого по АДРЕСА_2 та згідно довідки військово-лікарської комісії від 27 березня 2023 року його було визнано придатним за станом здоров`я для проходження військової служби.

Після цього, 27 березня 2023 року ОСОБА_3 , відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було роз`яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до військової команди, яка направляється із вказаного відділу до військової частини НОМЕР_1 , та вручена повістка про необхідність явки 28 березня 2023 року до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, ОСОБА_3 , відмовився від отримання повістки та власноруч написав заяву про відмову від мобілізації до лав Збройних Сил України в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_3 , ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України, тобто не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служби під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ст.65 Конституції України від 28 червня 1996 року (із змінами та доповненнями станом на 02.12.2019 р. № 11-р) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає - підготовку громадян до військової служби; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі та інше.

У відповідності до п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби Безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибути за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про прописку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів).

Військовозобов`язаний ОСОБА_3 , діючи умисно, не маючи на підставі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в подальшому у визначений в повістці день та час, а саме 28 березня 2023 року о 08 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився.

20 червня 2023 року між прокурором Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023041380000134, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_6 з іншого боку, за участі адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Згідно угоди сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ст.336 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та покласти обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із наступного.

Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правилаКПК УкраїниіКК України, тому просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_3 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди про визнання винуватості, зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогамКПК УкраїнитаКК Українита також, просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків,нетяжких злочинів,тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі у випадках надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ним угоди.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, відповідно дост. 12 КК України, є нетяжким злочином, що в силу вимог ч. 4ст. 469 КПК Українипередбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості, відповідно до ч. 4ст. 469 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання, про що підтвердив під час проведення підготовчого судового засідання. Обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що підтверджено прокурором, обвинуваченим, та його захисником під час підготовчого судового засідання.

Крім того, ОСОБА_3 був ознайомлений з кримінальною відповідальністю, передбаченоюст. 389-1 КК України«Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості».

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогамст. 472 КПК Українита положенням закону, правова кваліфікація злочину є правильною, за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов`язання взяті за угодою ОСОБА_3 можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7ст. 474 КПК України, судом не встановлені.

Відповідно дост. 66 КК Україниобставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно дост. 67 КК України не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що він неодружений, працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із звільненням його від відбуття покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника адвоката ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.314 368 370 373-374 468 473-475 КПК України, - суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 20 червня 2023 року в кримінальному провадженні №12023041380000134 між прокурором Першотравенської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1 .