16.11.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

«Визнати правовстановлюючий документ таким, що втратив чинність» - такий спосіб захисту права законом не передбачено (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 922/1044/16)

Фабула судового акту: Категорія «спосіб захисту права та інтересу» є камінцем спотикання при формулюванні позовних вимог. З одного боку позивач для захисту у суді порушеного права повинен обирати такий спосіб захисту права, який передбачений законом – в противному випадку суд на практиці відмовляє у задоволенні позовної вимоги, якщо позивачем обрано спосіб, який прямо не передбачений законом. З іншого боку законодавство містить положення, що перелік способів захисту права не є вичерпним і суд може застосувати і  інший спосіб захисту права, що встановлений, наприклад, договором. (стаття 16 ЦК України).   

Випадок у цій справі рідкий але цікавий тим, що така проблема поки що не розв’язана судами.  Так, у далекі радянські часи правовстановлюючим документом на земельні ділянки були Державні акти на вічне користування землею, які видавались колгоспам , радгоспам, артелям, тощо. Сьогодні ці юридичні особи вже не існують, проте документи, які підтверджують їх права залишились, а земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні інших юридичних осіб, які не оформили на них права у встановленому ЗК України порядку.

Отже, позивач, якому заважали Державні акти на вічне користування землею, звернувся до суду із позовом про визнання цих актів нечинними. Здавалось, начебто очевидна річ: документ виданий у 1952 році вже не існуючій юридичній особі не може бути чинним та передбачати будь-які права та обов’язки. І суд першої інстанції такі позовні вимоги задовільнив.

Проте, суд апеляційної інстанції та  ВГСУ скасували це рішення і прийшли до висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права і такий спосіб захисту не передбачений законом (ст. 20 ГК  України, ст. 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України), тому у задоволенні позову слід відмовити.

Яким чином, позбавитись зацікавленій особі від Державних актів на вічне користування з/д від 1952 року, ВГСУ не розповів.

Аналізуйте судовий акт: Порушене право захищено непередбаченим законом способом: суд зобов'язав відповідача прийняти вугілля шляхом підписання актів приймання - передачі ( господарський суд Львівської області у справі №914/1128/16 від 13 липня 2016р., суддя Король М. Р.)

Невизнання права особи іншою особою підлягає захисту у суді навіть на майбутнє незважаючи на те, що на день розгляду справи спору щодо цього права не існує (ВСУ від 13 квітня 2016р., справа № 6-2981цс15)

Суперечлива та дивна, проте єдина, позиція ВСУ з приводу застосування судами статті 1212 ЦК України - набуття та збереження майна без достатньої правової піідстави (ВСу у справі № 6-88цс13)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року                                                                                                                                                   Справа № 922/1044/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг   1)Липковатівського аграрного коледжу, 2)Фермерського господарства "ОСОБА_4"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.08.2016у справі№922/1044/16 Господарського суду  Харківської областіза позовомФермерського господарства "ОСОБА_4"доЛипковатівського аграрного коледжутретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру України у Харківській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру України Нововодолазького району Харківської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство освіти і науки Україниза участю Прокурора Харківської областіпровизнання державних актів такими, що втратили чинність

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_5 (представник за дов. від 07.11.2016)

від відповідача: Мокроусова Ю.С. (представник за дов. від 13.06.2016)

від третіх осіб: Аксьонов В.А. (представник за дов. від 14.09.2015)

Ремінний В.І. (представник за дов. від 20.01.2016)

від прокуратури: Савицька О.В. (прокурор відділу ГПУ)

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "ОСОБА_4" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Липковатівського аграрного коледжу, у якому просило суд визнати такими, що втратили чинність Державний акт на вічне користування землею № 540460 від 28.01.1952, виданий колгоспу "Червоний Жовтень" і Державний акт на вічне користування землею №540456 від 24.01.1952, виданого артелі (колгоспу) ім. Чапаєва. В обґрунтування позову Фермерське господарство "ОСОБА_4" вказувало на те, що оскаржувані державні акти, як документи на право користування землею юридичних осіб, що припинили свою діяльність, втратили свою чинність, а використання відповідачем оскаржуваних актів в якості правоустановчих документів створює загрозу правам та інтересам позивача як орендаря земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2016 позов задоволено повністю. Місцевий господарський суд визнав, що утворення нової площі фактичного землекористування Липковатівського радгоспу-технікуму в результаті об`єднання площ фактичного землекористування безпосередньо Липковатівського радгоспу-технікуму та колгоспів ім. Чапаєва (переіменований в колгосп ім.. Шевченка) та колгоспу "Червоний Жовтень", а також припинення юридичних осіб колгоспу ім. Шевченка та колгоспу "Червоний Жовтень" є правовою підставою втрати чинності оскаржуваних державних актів.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 19.08.2016, зазначене рішення суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Апеляційна інстанція визнала, що обраний позивачем при зверненні з даним позовом спосіб захисту прав, не відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України. Окрім того суд встановив, що позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на договори оренди, які визнані в судовому порядку недійсними, а відтак права та інтереси позивача спірні акти не порушують.

Липковатівський аграрний коледж звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, просить змінити мотивувальну частину постанови апеляційної інстанції щодо визнання державних актів такими, що втратили чинність, стверджуючи, що суд помилково зазначив вказані висновки у тексті постанови, оскільки ні висновки суду, ні матеріали справи не свідчать про втрату чинності спірних актів. Відтак на думку скаржника суд помилково посилався на приписи статей 2021 Земельного кодексуУРСР від 08.07.1970 та статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та статей 125126 Земельного кодексу України.

Фермерське господарство "ОСОБА_4" також звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову у справі скасувати та залишивши в силі рішення першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального і матеріального права, а саме статті 4-7 Господарського процесуального кодексу Українистатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на його думку суд посилався на хибну постанову Верховного Суду України та не розпочав розгляд спору спочатку при зміні колегії суддів. Скаржник вважає вірними висновки  місцевого господарського суду і зазначає про порушення апеляційним судом статті 16 ЦК України, позаяк вважає, що суд дійшов помилкового висновку про невідповідність обраного ним способу захисту, визначеним законодавством. На думку скаржника суд повинен був самостійно визначити вірний спосіб захисту порушених прав позивача і вирішити такий спір.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надало свої пояснення на касаційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_4", в яких зокрема зазначає про те, що в Відділі Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області відсутні відомості про реєстрацію спірних державних актів на вічне користування землею. Разом з цим, виконавчим комітетом Бірківської селищної ради було прийнято рішення № 1 від 28.01.1999 "Про закріплення в постійне користування земель за Липковатівським аграрним коледжем". На підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 11.10.2007 № 686 коледжем була виготовлена технічна документація із землеустрою, що посвідчує право постійного користування, але до 01.01.2013 року не була затверджена. Також, Головне управління Держкадастру у Харківській області повідомляє про те, що на даний час право користування землею за Липковатівським аграрним коледжем на території Нововодолазького району не зареєстровано, право установлюючи документи відсутні; Державні акти на Липковатівський аграрний коледж не виготовлені та не зареєстровані.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваної постанови, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги  Фермерського господарства "ОСОБА_4" відмовити, а касаційну скаргу Липковатівського аграрного коледжу задовольнити, враховуючи наступне.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 1 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується ця вимога. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача.

Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.  Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондується з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Способи захисту прав на земельну ділянку передбачені статтею 152 Земельного кодексу України поширюється на власників земельної ділянки або землекористувача.

Як встановлено апеляційним судом, предметом спору є вимога позивача про визнання такими, що втратили чинність Державного акта на вічне користування землею № 540460 від 28.01.1952, виданий колгоспу "Червоний Жовтень" та Державного акта на вічне користування землею №540456 від 24.01.1952, виданого артелі (колгоспу) ім. Чапаєва. Проте, як вірно визначено апеляційним судом, чинним законодавством не передбачено такого матеріально-правового способу захисту права, як визнання акта таким, що втратив чинність.

При цьому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, саме шляхом застосування способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу Українистаттею 152 Земельного кодексу України, може вирішуватися питання про недійсність (незаконність) актів про право власності на землю, у разі, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання права чи інтересу власника земельної ділянки або землекористувача.

Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржувану постанову про відмову у позові, апеляційний господарський суд встановив, що в обґрунтування позовних вимог про визнання такими, що втратили чинність державних актів на право довічного користування, позивач зазначав, що Фермерському господарству "ОСОБА_4" відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були надані в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Бірківської селищної ради Нововодолазького району Харківської області.

Земельні ділянки були отримані в оренду громадянином ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства на підставі укладених договорів оренди землі з ГУ Держземагенства в Харківській області.

В наступному у відповідності до вимог Закону України "Про фермерське господарство" громадянином ОСОБА_4 було створено юридичну особу - Фермерське господарство "ОСОБА_4" для здійснення фермерської діяльності на вище вказаних земельних ділянках, про що між ОСОБА_4, ФГ "ОСОБА_4" та ГУ Держгеокадастру в Харківській області 22.03.2016 укладені Додаткові угоди до вище перелічених договорів оренди земельних ділянок щодо зміни орендаря земельних ділянок з ОСОБА_4 на Фермерське господарство "ОСОБА_4", та відповідні зміни були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, як встановлено судом, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області  від 23.12.2015 у справі № 631/1638/15-ц залишеним без змін рішенням апеляційного суду Харківської області від 08.04.2016 у цивільній справі №631/1638/15-ц, яке згідно зі статтею  319 ЦПК України набрало законної сили, договори оренди земельних ділянок, укладені між гр. ОСОБА_10 та Головним управлінням Держземагенства в Харківській області, на які посилався позивач в позові у даній справі, були визнані недійсними, а Накази Головного управління Держземагенства в Харківській області, які стали підставою для укладання цих договорів, скасовані.

Крім цього, наказом №292-СГ від 12.02.2015 Головного управління Держземагенства України в Харківській області, на виконання доручень Держземагенства України від 12.02.2015 №22-28-0.13-2629/2-15 та Міністра аграрної політики та продовольства України Павленка О.М. від 30.12.2014 №18-1-91/718 щодо скасування окремих наказів Головного управління Держземагенства України в Харківській області, зокрема з метою врегулювання ситуації, яка склалася навколо Липковатівського аграрного коледжу, скасовані накази №2420-СГ та 2421-СГ від 03.10.2014 Головного управління Держземагенства України в Харківській області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" - саме тих наказів, які стосуються ОСОБА_4 та спірних земельних ділянок.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 820/2039/15, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 залишена без змін, було скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2015. Прийнято нову постанову  про задоволення позову Липковатівського аграрного коледжу, якою визнано протиправними дії Відділу Держземагенства України у Нововодолазькому районі Харківської області щодо внесення змін до облікової статистичної звітності по ф 6-зем та 2-зем з виключення земельних ділянок загальною площею 4890 га, які перебувають у постійному користуванні Липковатівського аграрного коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та включення їх до земель запасу, а також зобов'язано Відділ Держземагенства України у Нововодолазькому районі Харківської області відновити в облікової статистичної звітності по ф 6-зем та 2-зем протиправно виключені земельні ділянки площею 4890 га, які перебувають у постійному користуванні Липкуватівського аграрного коледжу на території Бірківської сільської ради Нововодолазького району Харківської області станом на 01.01.2014.

Відтак, враховуючи встановлене, апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову у справі, що розглядається, через невідповідність обраного позивачем способу захисту передбаченим законодавством і те, що позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття оспорюваних Державних актів.

Доводи Фермерського господарства "ОСОБА_4" викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують встановлених апеляційним судом обставин спору.

Посилання скаржника на порушення апеляційним судом статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнаються касаційною інстанцією помилковими, оскільки спростовуються протоколом судового засідання Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.16, з якого убачається, що справа розглядалась спочатку при зміні колегії суддів.

Помилкове зазначення апеляційним судом номеру постанови Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-169цс14, замість від 04.06.2014 №6-46цс14, не може визнатись судом касаційної інстанції підставою для скасування законної постанови у справі, оскільки дана описка не впливає на суть прийнятого судового акта.

Поряд з цим, враховуючи результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини постанови  твердження суду апеляційної інстанції стосовно того, що: "…   спірні державні акти втратили чинність в силу закону, у відповідності до положень земельного законодавства та вимог щодо оформлення правовстановлюючих документів, як передбачено статтями 20, 21 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970; статтями 2223 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (введеного в дію 15.03.1991); статтями 125126 Земельного кодексу України, з моменту юридичного припинення колгоспів, на ім'я яких вони були видані", оскільки, встановивши невідповідність позовних вимог встановленим законодавством способам захисту порушеного права чи інтересу та відсутність підстав покладених в основу позовних вимог, суд апеляційної інстанції без дослідження всіх обставин, що мають значення у справі в частині нечинності спірних державних актів, в порушення положення ст. 43105 ГПК України, дійшов безпідставного та нічим не обґрунтованого висновку про таку нечинність .

Однак таке  порушення норм процесуального права не призвело до  прийняття неправильного рішення, оскільки в цілому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, виключивши з її мотивувальної частини висновки суду про нечинність спірних актів як передчасні.

Керуючись ст.ст.  111511171119 -  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги Фермерського господарства "ОСОБА_4" відмовити.

Касаційну скаргу Липковатівського аграрного коледжу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 у справі №922/1044/16 залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 у справі №922/1044/16твердження суду апеляційної інстанції, а саме, що: "…   оспорювані державні акти втратили чинність в силу закону, у відповідності до положень земельного законодавства та вимог щодо оформлення правовстановлюючих документів, як передбачено статтями 20, 21 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970; статтями 2223 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (введеного в дію 15.03.1991); статтями 125126 Земельного кодексу України, з моменту юридичного припинення колгоспів, на ім'я яких вони були видані".

                                                       

Головуючий суддя:                                                                Г.П. Коробенко

Судді:                                                                                               Г.А. Кравчук          

Г.М. Мачульський

 

2
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення