Суди стягнули з розпорядника бюджетних коштів на користь підприємства кошти, компенсуючи в такий спосіб витрати на виплату середнього заробітку призваним на військову службу працівникам (справа № 908/320/17, 04.12.17)

Фабула судового акта: Як підприємству отримати компенсацію середнього заробітку мобілізованих працівників ? Ще три роки тому неможливо були, навіть, уявити таке питання. Але, нажаль, так трапилось, що сьогодні ця тема стала предметом розгляду судів. Судова справа, що пропонується увазі читачів, стосується саме цієї проблеми.

Розглянувши позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 462 074 грн. 89 коп. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, місцевий господарський суд позов задовольнив, зазначивши, що позивач належним чином виконав обов'язки щодо збереження місця роботи та виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам та інформував відповідача про розмір таких виплат шляхом подання звітів за встановленою формою, проте, відповідач не компенсував позивачу відповідні витрати у встановленому законом порядку.

Суди апеляційної і касаційної інстанцій погодились з таким рішенням. При цьому ВГСУ, зокрема, зазначив наступне:

- згідно зі ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку;

- виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 р.;

- п. 4 цього порядку передбачено, що для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за встановленою формою, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за встановленою формою;

- структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Разом з цим, в судовому рішення відсутня будь-яка оцінка того факту, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105 не передбачає строків проведення компенсації коштів.

Але ВГСУ черговий раз повторив позицію про те, що відсутність бюджетних коштів, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань, які покладено на нього в силу приписів чинних нормативно правових актів.

Оскільки останній аргумент відповідача, є досить поширеним в судовій практиці, доречно нагадати низку рішень Європейського Суду з прав людини, в яких містяться висновки по цій тематиці.

Так, у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 ЄСПЛ зазначав, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

У справі «Бурдов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналогічна правова позиція була висловлена також в постанові від 15.05.2012 Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі № 11/446.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Призов працівника на строкову військову службу в особливий період є підставою для збереження за ним робочого місця та середнього заробітку (Луцький міськрайонний суд у справі № 161/8802/16-ц від 29.09.2016)

Законодавством не передбачена компенсація з державного бюджету доходів ФОПам, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (ВССУ, справа № 452/3197/15 від 22.03.17)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 908/320/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. (суддя Дроздова С.С.)та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 р. (судді: Сгара Е.В., Агапов О.Л., Будко Н.В.)у справі№908/320/17 господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавної казначейської служби України про стягнення 1 462 074 грн. 89 коп.за участю представників: від позивача не з'явились від відповідачане з'явились від третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. у справі № 908/320/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 р., задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (далі - відповідач). Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 462 074 грн. 89 коп. компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам.

Свої рішення місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтували тим, що позивач належним чином виконав обов'язки щодо збереження місця роботи та виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам та інформував відповідача про розмір таких виплат шляхом подання звітів за встановленою формою. Проте, відповідач не компенсував позивачу відповідні витрати у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з рішеннями, прийняти господарськими судами попередніх інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 р. та припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В касаційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на те, що постанова Кабінету Міністрів України, якою, по суті, встановлено механізм виплати компенсації за 2014-2015 р.р., набула чинності лише 14.04.2017 р. Після цього відповідачем було сплачено позивачу заявлену до стягнення суму за наявності відповідних бюджетних коштів.

За твердженнями скаржника, вказане свідчить про наявність підстав для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Проте, апеляційним господарським судом, всупереч приписам чинного законодавства, провадження у справі припинено не було.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Стратієнко Л.В., судді: Кондратова І.Д., Нєсвєтова Н.М., касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.11.2017 р.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017 р., у зв'язку з призначенням судді Стратієнко Л.В. суддею Верховного суду (Указ Президента України №357/2017 від 10.11.2017 р.), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 р. для розгляду справи №908/320/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А.С., суддів: Кондратової І.Д., Нєсвєтової Н.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2017 р. судовою колегією у новому складі касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.12.2017 р.

У зв'язку із запланованою відпусткою судді Кондратової І.Д., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/320/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Ємельянова А.С., суддів: Ковтонюк Л.В., Нєсвєтової Н.М. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2017 р.)

Представник позивача до початку судового розгляду, керуючись приписами ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 04.12.2017 р. представники сторін та третьої особи не з'явились.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання це право, а не обов'язок сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача, відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду даної справи встановлено, що у жовтні-грудні 2015 року позивач виплатив мобілізованим працівникам загалом 1 462 074 грн. 94 коп. їх середнього заробітку.

З метою отримання компенсації вказаних грошових коштів, позивач направив на ім'я начальника Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради у Заводському районі звіти про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період.

На лист позивача щодо відшкодування виплаченої середньої заробітної плати працівникам, які призвані на військову службу, відповідач надіслав лист-відповідь, в якому зазначив, що до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації подано зведений звіт, в тому числі по підприємству позивача, для нарахування грошових коштів на загальну суму 1 462 074 грн. 89 коп., які планується перерахувати на розрахунковий рахунок підприємства після проведення фінансування. Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" відповідних коштів не передбачено.

Крім того, в матеріалах справи міститься досліджений попередніми судовими інстанціями акт звірки взаєморозрахунків від 24.02.2017 р., який підписано сторонами. За даним актом сальдо на користь позивача становить 1 462 074 грн. 94 коп.

Зважаючи на те, що відповідачем так і не було здійснено відшкодування компенсації середнього заробітку, виплаченого мобілізованим працівникам, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача такої компенсації.

Суди попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задовольняючи позовні вимоги виходили з наступного.

Згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №105 від 04.03.2015 р.

Відповідно до вказаного порядку бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу.

Пунктом 4 порядку передбачено, що для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Відповідач у справі (Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради у Заводському районі) є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач належним чином виконав обов'язки щодо збереження місця роботи й виплати середнього заробітку мобілізованим працівникам та інформував відповідача про розмір таких виплат шляхом подання звітів встановленої форми.

Враховуючи наведене, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про доведеність заявлених позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 462 074 грн. 94 коп.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок законним та обґрунтованим.

Крім того, попередніми судовими інстанціями вірно відзначено, що відсутність бюджетних коштів, не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань, які покладено на нього в силу приписів чинних нормативно правових актів.

Одночасно з цим, апеляційним господарським судом вмотивовано відхилено твердження сторін про наявність підстав для припинення провадження у справі. Так, відповідач сплатив заборгованість лише після вирішення місцевим господарським судом спору, що виник між сторонами справи. Отже, на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції спір між сторонами існував, що унеможливлює застосування у даному випадку приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правомірності наведених висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, відповідні твердження вже були предметом дослідження, як місцевого, так і апеляційного, господарських судів та вмотивовано відхилені ними.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова прийняті господарськими судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 1117 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. у справі № 908/320/17 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

Н.М. Нєсвєтова