28.11.2016 | Автор: Київський міський центр правової допомоги Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Суд НЕ має право повертати скаргу без розгляду, якщо не подобається документ про сплату судового збору, а зобов’язаний витребувати від особи підтвердження сплати збору від Держказначейства (ВГСУ у справі № 910/10286/16 від 9 листопада 2016р.)

Фабула судового акту: Одне з найпершого, що узнає юрист-початківець  підготовлюючи додатки до процесуального документу це те, що «заряженный» помічник судді тратить купу робочого часу на пошук пропущених в них дрібниць, щоб «відфутболити» позов, скаргу або заяву. І це всіляко заохочується суддею. Тому, на практиці подати платіжне доручення про сплату судового збору, оформлене, таким чином, щоб задовільнити вимоги прискіпливого суду дуже важко. Суди, знайшовши пропущену кому, залишать без розгляду процесуальний документ та повертають його заявнику.  Хоче практично у 100% випадків сплачений судовий збір зараховується до Держбюджету, навіть, якщо у платіжному дорученні присутні формальні помилки. На стадії апеляційного провадження, повернена апеляційна скарга з підстав неправильного заповнення документу про сплату судового збору є катастрофою. Навіть, якщо все переробити – строк на апеляційне оскарження буде пропущений і суд не відновить його при повторному зверненні.

Тому, єдиною надією в цьому випадку, є касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без розгляду. І тут ВГСУ своє призначення виконав на 5 балів.  Зрозумілий та чіткий висновок: Сумніви суду у доказі про сплату судового збору «не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору. У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.»

Узагальнено, заявнику потрібно разом з процесуальним документом тільки подати документ про сплату судового збору (в додатках), а далі, якщо суд сумнівається в його достовірності, саме суд повинен витребувати у заявника додаткові докази про сплату судового збору, а не повертати сам процесуальний документ.  

Приголомшлива та гранично зрозуміла Постанова ВГСУ! 

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: Незадовільний фінстан відповідача та криза у державі не є підставою для розстрочення виконання рішення суду, адже сторони справи перебувають у рівних економічних умовах (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 914/1488/15)

Відмова у відновленні процесуального строку на апеляційне оскарження НЕ є абсолютним правом апеляційного суду і може бути скасована касаційним судом ( ВГСУ у справі № 910/21218/15 від 6 червня 2016р.)

Суд НЕ зобов’язаний відкладати засідання, якщо представник сторони навіть ВПЕРШЕ не з’явився на розгляд і має право ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами (ВГСУ від 07 липня 2016 року у справі № 910/21819/15)

Складний фінансовий стан відповідача підтверджений копіями судових рішень з ЄДРСР є достатньою підставою для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову (ВГСУ у справі №№ 910/22285/14)

 

 

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року                                                                                          Справа № 910/10286/16 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 01.09.2016у справі№  910/10286/16 Господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін"про стягнення 23538,01 грн.за участю представників сторін:

позивача: Буштуєв А.С.відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" про стягнення 23538,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/10286/16 (суддя Гумега О.В.) у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Зубець Л.П., суддів Алданової С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/10286/16 повернуто скаржнику на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі № 910/10286/16, передати справу на розгляд апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважаючи, що платіжне доручення на перерахування судового збору відповідало вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави повертати апеляційну скаргу.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, зокрема якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3).

Повертаючи подану апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у доданому скаржником платіжному дорученні № 336 від 16.08.2016 про сплату судового збору у призначенні платежу платник зазначив невірний код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (*;101;31032231;), а також невірно вказав позивача по справі № 910/10286/16, хоча у платіжному дорученні мають міститися відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором; підтвердити зарахування коштів скаржника до спеціального фонду Державного бюджету України за допомогою КП "Діловодство спеціалізованого суду" Київського апеляційного господарського суду не можливо, оскільки система не містить відповідних відомостей про їх надходження у справі № 910/10286/16,

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що платіжне доручення № 336 від 16.08.2016 не може бути прийнято як належний доказ сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/10286/16.

Згідно із статтею 94 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Як вказано у п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.

При цьому, відповідно до абз. 4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" суду апеляційної інстанції не слід допускати повернення апеляційних скарг у разі виникнення у нього сумнівів щодо надходження й зарахування сум судового збору до Державного бюджету України. У таких випадках суд може і повинен згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що скаржником невірно заповнено поле платіжного доручення "призначення платежу", вищевикладеного не врахував, та помилково виходив з наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за наявності сумнівів щодо зарахування суми судового збору до Державного бюджету України повинен був витребувати у скаржника підтвердження органу казначейської служби.

Згідно зі ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115111711191111111113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Дезко" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі № 910/10286/16 Господарського суду міста Києва скасувати.

Справу № 910/10286/16 передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя:                                                                      Л. Іванова

судді:                                                                                          Л. Гольцова

          Т. Козир

8
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення