Попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно (Справа № 923/1004/15, 20.09.17)

Фабула судового акта: Інститут попереднього договору є правовим інструментом, який дозволяє ефективно досягати відповідної мети у цивільно-правових відносинах. Однак, застосовуючи його, слід зрозуміти, яку він має правову вагу. Певним чином ця судова справа окреслює суть цього інституту.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін апеляційнм господарським судом банку було відмовлено у задоволенні позову про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судами встановлено, що між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач) було укладено попередній договір купівлі-продажу частини цілісного майнового комплексу, відповідно до якого позивач та відповідач прийняли на себе зобов'язання у визгачений термін укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу нерухомого майна.

На виконання попереднього договору відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 192 066 000,01 грн., зазначивши у графі призначення платежу «плата за частину Цілісного майнового комплексу…»

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач (Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банка) посилався на те, що цей попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а майно, відповідно, є таким, що набуто відповідачем без достатніх правових підстав.

ВГСУ залишив без задоволення касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, а судові рішення – без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до норм ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.

Отже судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно від позивача до відповідача.

У зв’язку з наведеним доречно нагадати, що Верховним Судом України у постанові від 02.09.15 у справі № 6-226цс14 була сформована правова позиція, відповідно до якої припинення зобов’язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов’язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов’язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно. Положеннями ЦК України й інших актів цивільного законодавства, прямо не передбачено такий правовий наслідок невиконання попереднього договору, як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу.

Аналізуйте судовий акт: Попередній договір не може бути визнаний укладеним, якщо сторонами не дотримано обов'язкової нотаріальної форми для договорів купівлі-продажу нерухомості, укладення якого сторони обумовили в майбутньому (Справа № 17-05/5026/275/2012, 07.03.17)

Визнання судом права власності на об’єкт нерухомого майна на підставі договору не посвідченого нотаріусом ( Постанова Верховного Суду України).

Помилка при укладанні договору дарування, яка має істотне значення і є підставою для визнання укладеного договору недійсним (ВСУ у справі 6-372цс16 від 27 квітня 2016р.)

Що треба розуміти під терміном "вплив тяжкої обставини" та "вкрай невигідні умови" для визнання недійсним правочину за ст. 233 ЦК України (Постанова ВСУ у справі № 6-551цс16 від 06 квітня 2016р.)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 923/1004/15

20 вересня 2017 року Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Барицької Т.Л., суддів: Козир Т.П., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та на рішеннягосподарського суду Херсонської області від 24.03.2016 у справі № 923/1004/15 господарського суду Херсонської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" треті особи1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Каховка Пром-Агро"; 2. Компанія з обмеженою відповідальністю "Весдікс Інвестментс Лімітед"; 3. Компанія Ретт Інтер Ес.Ейпрозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "КБ Надра Банк" Чернюк В.В.,

- ТОВ "КзУА "Промислові інвестиції" Алексюк М.І.,

- ТОВ "Каховка Пром-Агро" повідомлений, але не з'явився,

- КОВ "Весдікс Інвестментс Лімітед" повідомлений, але не з'явився,

- Компанії Ретт Інтер Ес.Ей повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.03.2016 у справі №923/1004/15 (суддя: Чернявський В.В,) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (судді: Туренко В.Б., Будішевська, Таран С.В.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра Банк" (надалі банк/позивач) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" (надалі відповідач ТОВ "КУА "Промислові інвестиції") про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра Банк" Стрюкова Ірина Олександрівна (скаржник), не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у складі колегії суддів: Барицька Т.Л. - доповідач, Губенко Н.М., Картере В.І., касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та на рішення господарського суду Херсонської області від 24.03.2016 у справі № 923/1004/15 прийнято до провадження; розгляд скарги призначений на 20.09.2017.

Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 18.09.2017 № 08.03-04/4204 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 923/1004/15 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Губенко Н.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2017 у справі № 923/1004/15 визначено наступний склад колегії суддів: Барицька Т.Л. - головуючий (доповідач), Козир Т.П., Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 колегією суддів у складі: Барицька Т.Л. - головуючий (доповідач), Козир Т.П., Картере В.І., справу №923/1004/15 прийнято до свого провадження.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 03.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" було укладено попередній договір купівлі-продажу 92/100 частин цілісного майнового комплексу, відповідно до якого позивач та відповідач прийняли на себе зобов'язання в термін до 10 лютого 2015 року укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу майна (включаючи всі його приналежності і складові), а саме: 92/100 частин цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої по вул. Індустріальній, 19 у м. Нова Каховка, Херсонської області, що включає такі будівлі та споруди: склад "А" площею 209,7 м2; адмінбудівля "В" площею 985,2 м2, тамбур "в", ганок "в1", сходова клітина "в10", сходова клітина "в11", сходова клітина "в12"; підвал "Ж" площею 240,8 м2; споруда піддон 11, ємкість 12, ємкість 13, ємкість 14, маслонасосна "Г" площею 49,7 м2; накопичувальна ємкість зерновідходів 17; ємкість № 18; ємкість № 19; екстракційний цех "А'" площею 905,4 м2, сходи "а'", сходи "а1", сховище розчинника № 50; лабораторія "Б'" площею 191,2 м2, ґанок "б", сходи "б1", балкон "б2"; вагова "Д'" площею 11,3м2; трансформаторна підстанція "Е'" площею 101,9 м2; трансформаторна підстанція "Ж'" площею 82,9 м2; мерилонна "О" площею 12,4 м2, шротосховище № XІ, шротосховище № XІІ, шротосховище № XІІІ, галерея з входом "Н" площею 118,7м2; зерноперегрузка № ХХ; зерноперегрузка № ХХІ; зерноперегрузка з навісом "Р", зерноперегрузка з навісом "Р1", зерноперегрузка з навісом "Р2"; зерноперевантажувальна з навісом "У", зерноперевантажувальна з навісом "Є"; лабораторія "Ф" площею 88,6 м2, балкон "ф", сходова клітина "ф1"; прохідна "X" площею 19,5 м2; вагова "Ц" площею 9,7 м2, ґанок "ц"; трансформаторна підстанція "Ч" площею 154,8м2; операторська "Ш" площею 51,4м2, зерноприймальний пункт "Щ", операторська "Щ1" площею 3,8м2, зерноприймальний пункт "під Щ" площею 160,1 м2, вхід до підвалу "щ", в'їзд до зерноприймального пункту "щ1", ві'зд до зерноприймального пункту "щ2"; насосна "Ю" площею 187,9 м2; підготовчий цех "Я" площею 4976,5 м2, сходова клітина "я"; котельня "Я1" площею 430,0 м2, ґанок "я1"; цех гідратації "Я2" площею 453,2 м2, градирня № 69; будівля над скважиною "В'" площею 14,4м2, артезіанська свердловина за № 19-113 "№ 15"; артезіанська свердловина за № 19-114 "№ 16"; навіс "Л"; огорожа № 1, огорожа № 2; ворота № 3; хвіртка № 4; ворота № 5; ворота № 6; ворота № 7; хвіртка № 8; залізниця № 10, № 19; залізнично-дорожні ваги № 20; навіс "Л1"; навіс "Л3"; навіс "Л4"; вимощення № 1; вимощення № 11; навіс "П"; автоваги з під'їздами № 102, автоваги з під'їздами № 103, ворота № 104, пожежна водойма № 59 (надалі спірне майно). Вказаний попередній договір посвідчений нотаріально.

Пунктом 1.2 попереднього договору визначено, що вказане спірне майно належить продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 17.10.2013 у справі №923/1020/13 та ухвали господарського суду Херсонської області від 22.11.2013 у справі №923/1020/13.

Згідно з п. 1.3. попереднього договору, за основним договором купівлі-продажу продавець (банк) буде зобов'язаний в термін до 10.02.2015 продати та передати у власність покупцю (відповідач), а покупець купити та прийняти у власність майно, що дорівнюватиме 192 066 000,00 грн., включаючи ПДВ у сумі 32 011 000,00 грн., з зарахуванням до ціни майна суми авансу за цим попереднім договором.

Відповідно до п. 1.6. попереднього договору сторони узгодили таку умову, як: "Сторони домовились про символічне передання Майна, тобто, Майно вважається переданим Покупцеві з моменту оплати ціни майна.".

Згідно з п. 7.1. попереднього договору останній вступає в силу з моменту підписання і нотаріального посвідчення та діє до терміну, визначеного у п. 1.1. попереднього договору, як кінцевий термін підписання основного договору купівлі-продажу майна, за винятком положень ст. ст. 4, 5, 6 цього договору, які діють безстроково.

03.02.2015 позивач направив відповідачу нотаріально посвідчену пропозицію (оферту) про укладення договору купівлі-продажу спірного майна, якою запропонував відповідачу придбати відповідно до чинного законодавства України визначене в пропозиції майно, а також запропонував умови придбання спірного майна: предмет, ціну договору, строк його оплати (до 05.02.2015 включно), відповідальність сторін, інші умови.

Відповідно до платіжного доручення № 21 від 03.02.2015 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 192 066 000,01 грн. У графі призначення платежу наведеного платіжного доручення зазначено: "плата за частину Цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої зг. З ПОПЕРЕДНІМ ДОГОВОР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ Б/Н від 03.02.2015 р., в т.ч. ПДВ 32011000 грн.".

04.02.2015 відповідач направив позивачу нотаріально посвідчений акцепт цієї пропозиції, відповідно до якого повно і безумовно акцептував (прийняв без жодних застережень) пропозицію позивача про придбання майнових прав.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 на підставі постанови Правління Національного банку України № 83 від 05.02.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" запроваджено з 06.02.2015 тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра" призначено Стрюкову Ірину Олександрівну.

Предметом даного позову є вимога позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного договору - попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартир) від 03.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", зокрема, про зобов'язання відповідача повернути спірне нерухоме майно - 92/100 частини цілісного майнового комплексу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а майно, відповідно, є таким, що набуто відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки за результатами аудиторської перевірки, здійсненої після введення тимчасової адміністрації, було встановлено, що в період з 27.01.2015 по 05.02.2015 включно окремими юридичними особами було здійснено ряд операцій, пов'язаних з поверненням депозитів, погашення кредитної заборгованості, викупом майна та майнових прав, що належали банку, та інших операцій в суттєвих обсягах; більшість операцій, що були проведені в цей період вказаними юридичними особами, відбувалися за рахунок коштів, що не надходили в ПАТ "Комерційний банк "Надра" з інших банків, а були накопичені в банку у попередніх періодах. Крім того, позивач зазначив те, що 06.11.2014 у виконавчому провадженні № 45323809 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Надра" у межах суми звернення стягнення - 228 140 524,16 грн.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (як оспорюваного, так і нікчемного) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ст. 216 ЦК України).

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено наявності в діях сторін попереднього договору мети у вигляді надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, відтак правомірно відхилено посилання позивача на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в обґрунтування підстав задоволення позову.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно із ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Відповідно до приписів ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Отже, суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому, як у даному випадку, договір купівлі-продажу, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що попередній договір не може вважатися самостійною підставою для переходу права власності на майно від позивача до відповідача.

До того ж, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що позивач відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України довів факт перебування майна (92/100 частин цілісного майнового комплексу виробництва по переробці сої по вул. Індустріальній, 19 у м. Нова Каховка, Херсонської області, що включає такі будівлі та споруди: склад "А" площею 209,7 м2; адмінбудівля "В" площею 985,2 м2, тамбур "в", ганок "в1", сходова клітина "в10", сходова клітина "в11", сходова клітина "в12"; підвал "Ж" площею 240,8 м2; споруда піддон 11, ємкість 12, ємкість 13, ємкість 14, маслонасосна "Г" площею 49,7 м2; накопичувальна ємкість зерновідходів 17; ємкість № 18; ємкість № 19; екстракційний цех "А'" площею 905,4 м2, сходи "а'", сходи "а1", сховище розчинника № 50; лабораторія "Б'" площею 191,2 м2, ґанок "б", сходи "б1", балкон "б2"; вагова "Д'" площею 11,3м2; трансформаторна підстанція "Е'" площею 101,9 м2; трансформаторна підстанція "Ж'" площею 82,9 м2; мерилонна "О" площею 12,4 м2, шротосховище № XІ, шротосховище № XІІ, шротосховище № XІІІ, галерея з входом "Н" площею 118,7м2; зерноперегрузка № ХХ; зерноперегрузка № ХХІ; зерноперегрузка з навісом "Р", зерноперегрузка з навісом "Р1", зерноперегрузка з навісом "Р2"; зерноперевантажувальна з навісом "У", зерноперевантажувальна з навісом "Є"; лабораторія "Ф" площею 88,6 м2, балкон "ф", сходова клітина "ф1"; прохідна "X" площею 19,5 м2; вагова "Ц" площею 9,7 м2, ґанок "ц"; трансформаторна підстанція "Ч" площею 154,8м2; операторська "Ш" площею 51,4м2, зерноприймальний пункт "Щ", операторська "Щ1" площею 3,8м2, зерноприймальний пункт "під Щ" площею 160,1 м2, вхід до підвалу "щ", в'їзд до зерноприймального пункту "щ1", ві'зд до зерноприймального пункту "щ2"; насосна "Ю" площею 187,9 м2; підготовчий цех "Я" площею 4976,5 м2, сходова клітина "я"; котельня "Я1" площею 430,0 м2, ґанок "я1"; цех гідратації "Я2" площею 453,2 м2, градирня № 69; будівля над скважиною "В'" площею 14,4м2, артезіанська свердловина за № 19-113 "№ 15"; артезіанська свердловина за № 19-114 "№ 16"; навіс "Л"; огорожа № 1, огорожа № 2; ворота № 3; хвіртка № 4; ворота № 5; ворота № 6; ворота № 7; хвіртка № 8; залізниця № 10, № 19; залізнично-дорожні ваги № 20; навіс "Л1"; навіс "Л3"; навіс "Л4"; вимощення № 1; вимощення № 11; навіс "П"; автоваги з під'їздами № 102, автоваги з під'їздами № 103, ворота № 104, пожежна водойма № 59) у володінні відповідача, та відповідно реєстрації за відповідачем права власності на таке майно як на час звернення до суду із даним позовом, так і під час розгляду даної справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як встановили суди та підтверджується матеріалами справи, право власності на вказане спірне майно було набуте позивачем (ПАТ "КБ "Надра") на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 17.10.2013 у справі №923/1020/13, про що також було зазначено і в попередньому договорі купівлі-продажу 92/100 цілісного майнового комплексу, яке (судове рішення у справі №923/1020/13) було скасовано Верховним Судом України 10.02.2016.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позивачем, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено наявності підстав для зобов'язання відповідача повернути спірне нерухоме майно, яке було предметом попереднього договору купівлі-продажу 92/100 цілісного майнового комплексу.

Доводи викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра Банк" Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення господарського суду Херсонської області від 24.03.2016 у справі № 923/1004/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Т.П. Козир

В.І. Картере