Несвоєчасне отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин з вини відповідного державного органу звільняє підприємство від відповідальності (ВГСУ, справа № 908/2051/16, 26.09.17)

Фабула судового акта: Французький географ Елізе Реклю влучно сказав: "Людина створює навколишнє середовище по своєму образу і подобі". Тобто ми маємо те навколишнє середовище, яке заслужили. Серйозною екологічною проблемою є сучасний стан забруднення атмосфери, яка негативно впливає на умови життя, здоров’я населення, розвиток сільськогосподарських культур, призводить до несприятливих екологічних наслідків. Ця судова справа про деякі юридичні аспекти цієї проблеми, та неналежну діяльність відповідних держаних органів. Вона також буде в нагоді і тому, що в судових рішення фактично окреслюються питання процедури отримання відповідного дозволу.

Державна екологічна інспекція області звернулася до господарського суду до Комунального підприємства з позовом про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 187 736, 31 грн, оскільки планова перевірка встановила здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, з чим погодився і Вищий господарський суд України, що розглядав касаційну скаргу екологічної інспекції. В судових рішення, зокрема зазначається таке.

За змістом ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. За приписами статей 33, 34 вказаного вище Закону особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Між тим, суди встановили, що відповідач завчасно до закінчення дії дозволів уклав договір на розробку документів по обґрунтуванню обсягів викидів для одержання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, запит про надання величини фонових концентрацій забруднюючих речовин до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації було направлено 24.10.2013, однак Департамент повернув документи відповідача без розгляду з підстав неузгодженості законодавчого регулювання даних відносин та надав відповідачу значення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферне повітря для розробки документів для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин лише 18.12.2013.

Таким чином, суди достеменно встановили, що своєчасне отримання відповідачем дозволів безпосередньо залежало від правомірної поведінки уповноваженою державою органу з надання величини фонових концентрацій забруднюючих речовин; відтак, відповідач спростував свою вину у несвоєчасному отриманні дозволів на викиди забруднюючих речовин.

У зв’язку з цією справою доречно нагади деякі прецедентні справи ЄСПЛ, хоча суди і не послались на жодну з них.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Отже йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Аналізуйте судовий акт: Збитки як відповідальність за шкоду природному середовищу і збитки у вигляді відновлювальної вартості є різними сумами та можуть стягуватись окремо за знищення дерев та інших зелених насаджень (Постанова ВГСУ №36/394)

Порядок вирубки зелених насаджень в межах населених пунктів або за їх межами

Видалення (зрізка) дерев здійснюється за рішенням власника земельної ділянки без сплати їх відновної вартості (Житомирський ОАС, суддя Ракалович В. М.)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 908/2051/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій областіна постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2017у справі№ 908/2051/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій областідоКомунального підприємства "Водоканал"простягнення 120 589, 56 грн.

за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачаПодсвірова Н.С. - предст., дов. від 03.01.2017 Мануйлова В.Б. - предст., дов. від 23.01.2017

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до Господарського суду Запорізької області до Комунального підприємства "Водоканал" з позовом про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 187736,31 грн. Позов мотивовано тим, що планова перевірка встановила порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, а саме здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, у зв'язку чим розраховано шкоду заподіяну державі в розмірі 187736,31 грн. за період із 20.11.13 по 27.11.13, з 20.11.13 по 19.12.13 та з 20.11.13 по 26.12.13 за промисловими майданчиками підприємства, перелік яких наведено в позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що підприємство здійснило всі необхідні заходи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, проте, частина дозволів були отримані лише 28.11.2013 з причин, що не залежать від відповідача. Також відповідач посилався на те, що здійснений позивачем розрахунок збитків, є необґрунтованим.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 (судді: Корсун В.Л. - головуючий, Азізбекян Т.А., Дроздова С.С.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (судді: Агапов О.Л. - головуючий, Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неврахування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 614, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 47, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Скаржник зазначає, що твердження відповідача про несвоєчасне отримання дозволу з вини дозвільного органу належним чином не підтвердженні, оскільки дії дозвільного органу в установленому порядку не оскаржувались, водночас, факт здійснення відповідачем викидів без наявності відповідного дозволу встановлено матеріалами перевірки. Також зазначає, що розрахунок збитків позивачем проводився на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" та є обґрунтованим.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечив, просив судові рішення у справі залишити без змін як законні та обґрунтовані.

Позивач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 31.07.2013 КП "Водоканал" та Приватним акціонерним товариством "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів" укладено договір № Н-26, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати розробку документів: "Розробка технічної документації для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел КП "Водоканал" з обґрунтуванням обсягів викидів забруднюючих речовин від технологічного обладнання" згідно Технічного завдання (Додаток № 1 до Договору).

Положеннями пункту 5.1. договору, сторони визначили, що строк виконання робіт згідно з Календарним планом (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до Календарного плану робіт (Додаток № 2 до Договору) "Розробка технічної документації для одержання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел КП "Водоканал" з обґрунтуванням обсягів викидів забруднюючих речовин від технологічного обладнання" проходить в 2 етапи з терміном виконання 2-го етапу - 15.11.13.

На виконання укладеного договору, виконавець провів ряд робіт по отриманню дозволів, а саме: листом від 14.08.2013 № 783 ПрАТ "УкрНДІОГаз" повідомило КП "Водоканал" про допуск до роботи на КП "Водоканал" працівників "УкрНДЮГаз" для роботи за договором; листом Департаменту екології та природних ресурсів від 11.10.2013 № 2331/2 зареєстровано звіти з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел КП "Водоканал" по накалізаційних насосних станціях (далі КНС) за №№ 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9, 22, 23, 24, 29, 30 та Дніпровська водопровідна станція № 2.

Листами за № 01/1152 та за № 01/1151 від 24.10.2013 виконавець звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації із запитом про величини фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, які визначаються розрахунковим методом по майданчикам (ЦОС-1, ЦОС-2) оскільки право призначати фонові концентрації належить виключно Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької області.

Однак, листами від 29.11.2013 за № 3430/2 та № 3431/2 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації повідомив, що Порядок визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі не приведений у відповідність до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні", не визначена організація, яка буде здійснювати видачу та установлення величин фонових концентрацій, тому повертає документи без розгляду.

Листом від 18.12.2013 Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації направив до ПрАТ "УкрНДІОГаз" значення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферне повітря для розробки документів у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що у період з 25.04.2014 по 14.05.2014 Державна екологічна інспекція у Запорізькій області провела планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Водоканал", якою встановлено, що з 20.11.2013 по 27.11.2013, з 20.11.2013 по 19.12.2013 та з 20.11.2013 по 26.12.2013 включно промисловими майданчиками підприємства здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що є порушенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

У зв'язку з виявленими порушенням відповідачу нараховані збитки за наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, заподіяних державі за відповідні періоди на загальну суму 187736,31 грн., яку у добровільному порядку відповідач не сплатив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив про відсутність в діях відповідача вини, враховуючи здійснення відповідачем своєчасних належних заходів для отримання відповідних дозволу та бездіяльність уповноваженого органу щодо надання такого дозволу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Приписами статті 153 Господарського кодексу України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цивільну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно з вимогами статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, в повному обсязі.

За змістом статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з територіальним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. За приписами статей 33, 34 вказаного вище Закону особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами обліку підприємств установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, згідно змісту якого дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного у дозволі терміну.

Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку визначення граничнодопустимих викидів є обов'язковою умовою для видачі дозволу на викиди в атмосферне повітря. Порядком визначення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.07.2001 № 286, встановлено, що необхідною умовою при визначенні гранично допустимих викидів є отримання величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферне повітря.

Підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, встановлено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Згідно з положеннями пункту 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач завчасно до закінчення дії дозволів уклав договір на розробку документів по обґрунтуванню обсягів викидів для одержання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, запит про надання величини фонових концентрацій забруднюючих речовин до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації було направлено 24.10.2013, однак Департамент повернув документи відповідача без розгляду з підстав неузгодженості законодавчого регулювання даних відносин та надав відповідачу значення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферне повітря для розробки документів для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин лише 18.12.2013.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суди достеменно встановили, що відповідач на виконання свого обов'язку своєчасно та належним чином звернувся за отриманням дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на наступний період часу, розпочав цю процедуру завчасно та в установленому порядку, при цьому своєчасне отримання відповідачем дозволів безпосередньо залежало від правомірної поведінки уповноваженою державою органу з надання величини фонових концентрацій забруднюючих речовин; відтак, відповідач спростував свою вину у несвоєчасному отриманні дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Скаржник у касаційній скарзі помилково посилається на те, що обставини щодо незаконності відмови Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації можуть встановлюватися лише в межах адміністративного судочинства, оскільки господарські суди, розглядаючи в порядку господарського судочинства справи про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, зобов'язані повно та достовірно встановити всі істотні обставини такої справи, в тому числі й неправомірну поведінку осіб. Відсутність доказів оскарження відповідачем дій позивача в адміністративному порядку та наслідків такого оскарження не позбавляє господарський суд можливості самостійно надати оцінку діям уповноваженого органу та з'ясувати вину відповідача у вчиненні цивільного правопорушення, як те й здійснено судами попередніх інстанцій; доводів про те, що обставини щодо правомірності поведінки встановлені на підставі недопустимих чи неналежних доказів касаційна скарга не містить.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема, щодо обґрунтованості розміру нарахованих збитків, колегією до уваги не приймаються, оскільки не спростовують встановлених судами обставин щодо відсутності у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 908/2051/16 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова