Оскільки строк дії контракту про проходження військової служби закінчився саме під час настання особливого періоду, дія контракту понад встановлені строки продовжується на період до оголошення демобілізації (ВАСУ, № К/800/3878/16 від 28.02.17)

Фабула судового акту: Військовослужбовець (позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А2167 (відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача звільнити його з 29 травня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія контракту, який було продовжено на час мобілізації, припинена, оскільки Президент України підписав Указ про демобілізацію.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, позов задоволено частково, відповідача зобов'язано звільнити позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Проте колегія суддів ВАСУ не погодилась з такими висновками судів, виходячи з того, що з оголошенням часткової мобілізації 17 березня 2014 року в Україні настав особливий період, а тому у сторін відсутні підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача із військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту (пункт а). Водночас, відповідно до частини 9 статті 23 вказаного Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Отже особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

17 березня 2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ. Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ набрав чинності з дня його опублікування - 18 березня 2014 року.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особливий період настав з 18 березня 2014 року, а тому строк дії контракту про проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України закінчився саме під час настання особливого періоду.

За таких обставин, коли особливий період настав з 18 березня 2014 року, тобто під час дії контракту позивача, а законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а з моментом його настання, то дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.

Довідка:

протягом 2014-2015 років Президентом України неодноразово приймались рішення про часткову мобілізацію, а саме: Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 (затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126 VII), Указ Президента України від 6 травня 2014 року № 454 (затверджено Законом України від 6 травня 2014 року № 1240 VII), Указ Президента України від 21 липня 2014 року № 607 (затверджено Законом України від 22 липня 2014 року № 1595 VII), Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 (затверджено Законом України від 15 січня 2015 року № 113 VIII).

Що стосується демобілізації, то останній Указ Президента України від 26 вересня 2016 року № 411/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних під час третьої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15».

Згідно з Указом з військової служби демобілізуються військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період, які були мобілізовані у 2015 році під час 6-ї хвилі (третя черга осіб, мобілізованих відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15).

Це остання черга звільнення у запас громадян, які були мобілізовані на військову службу у 2014 – 2015 роках під час дії особливого періоду.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2017 р. м. Київ К/800/3878/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до військової частини А2167 (польова пошта В0849) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А2167 (польова пошта В0849) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військової частини А2167 (польова пошта В0849), в якому просив зобов'язати відповідача звільнити його з 29 травня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія контракту, який було продовжено на час мобілізації, припинена, оскільки Президент України підписав Указ про демобілізацію.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов'язано військову частину - польова пошта В0849 звільнити позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 27 грудня 2011 року.

У касаційній скарзі заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що з оголошенням часткової мобілізації 17 березня 2014 року в Україні настав особливий період, а тому у сторін відсутні підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача із військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А2167 укладено контракт від 27 грудня 2011 року про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язувався проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та контрактом.

Вказаний контракт є строковим та укладений строком на три роки.

Згідно пункту 4 зазначеного контракту сторони зобов'язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні з повідомленням причин, визначених нормативно-правовими актами.

Наказом командира 72 окремої гвардійської механізованої бригади від 27 грудня 2011 року № 39-ПМ позивача прийнято на військову службу за контрактом строком на три роки з 27 грудня 2011 року до 27 грудня 2014 року та призначено солдатом запасу ОСОБА_4 музикантом оркестру, ВОС - 917271А.

У період з 27 грудня 2011 року по 17 грудня 2012 року позивач проходив службу у військовій частині А2167 на посаді музиканта оркестру, з 17 грудня 2012 року по 23 лютого 2015 року - на посаді старшого стрільця механізованого взводу військової частини А2167, з 23 лютого 2015 року позивач знаходиться в розпорядженні військової частини - польова пошта В0849 (дійсне нове умовне найменування військової частини А2167).

Згідно довідки військової частини В0849 від 08 серпня 2014 року № 2070 з 01 травня 2014 року по 31 липня 2014 року позивач приймав участь в АТО та є учасником бойових дій.

Наказом командира військової частини - польова пошта В0849 від 27 грудня 2014 року № 260 продовжено строк військової служби ОСОБА_4 за контрактом на підставі частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на період до оголошення мобілізації.

02 липня 2015 року позивач направив на адресу військової частини А2167 рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку дії контракту та запитом про надання інформації щодо підстав, які перешкоджають припиненню контракту та відмови у звільненні з військової служби.

Проте, позивача було повідомлено про неможливість його звільнення з військової служби та усно роз'яснено положення діючого законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що протягом 2014-2015 років Президентом України неодноразово видавались Укази про часткову мобілізацію, останній - 14 січня 2015 року № 15 (затверджено Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VІІІ) і на час закінчення строку дії контракту особливий період не діяв, а тому відповідач необґрунтовано відмовив у звільненні позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Строки військової служби визначаються у статті 23 цього ж Закону, відповідно до частини 2 якої, для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.

Згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту (пункт а).

Водночас, відповідно до частини 9 статті 23 вказаного Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає особливий період як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, особливий період настає, зокрема, з моменту оголошення мобілізації і охоплює час мобілізації, який закінчується з виданням Президентом України відповідного Указу та здійснення дій, заходів, спрямованих на повернення життєдіяльності країни до режиму роботи і функціонування в умовах мирного часу.

17 березня 2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ набрав чинності з дня його опублікування - 18 березня 2014 року.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особливий період настав з 18 березня 2014 року, а тому строк дії контракту про проходження ОСОБА_4 військової служби у Збройних Силах України закінчився саме під час настання особливого періоду.

За таких обставин, коли особливий період настав з 18 березня 2014 року, тобто під час дії контракту позивача, а законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а з моментом його настання, то дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 27 грудня 2011 року.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А2167 (польова пошта В0849) задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до військової частини А2167 (польова пошта В0849) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: А.Ф. Загородній

М.М. Заїка