09.08.2017 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Для законного формування складу валових витрат та податкового кредиту по операціях, пов'язаних з орендою автомобіля у фізичної особи, договір має бути посвідчений нотаріально (Справа № К/800/22158/13, 01.04.15)

Фабула судового акту:  Районна ДПІ (відповідач) за результатами планової виїзної перевірки малого підприємства (позивач) нарахувала останнєму податкові зобов'язання, виходячи з того, що мале підприємство неправомірно сформувало  склад валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях пов'язаних з орендою автомобіля.  На підставі акту перевірки відповідачем  були винесені податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 21 139 грн., з яких 16 911 грн. - за основним платежем та 4228 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); а також  податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8241 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2060 грн.

При цьому ДПІ виходила з того, що укладений між малим підприємство та фізичною особою  договір оренди легкового автомобіля  не був нотаріально не посвідчений та в судовому порядку не визнаний дійсним. Таким чином, позивач без наявності для того законних підстав сформував склад валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, пов'язаних з орендою автомобіля.

Мале підприємство (позивач) звернулось до  окружного адміністративного суду з позовом до  районної ДПІ (відповідач), в якому просило суд скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено з тих мотивів, що договір оренди автомобіля відповідає вимогам законодавства, договір має реальні наслідки, а тому спірні податкові повідомлення-рішення були винесені необґрунтовано.

Втім, судом апеляційної інстанції це рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову, з чим також погодився і касаційний суд.

Зокрема, ВАСУ звернув увагу на те, що за таких обставин позивач без наявності для того законних підстав формував склад валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, пов'язаних з орендою автомобіля.

Адже, відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нарешті, згідно частин 1, 4 ст. 216 ЦК України  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Аналізуйте судовий акт: Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій (Постанова ВАСУ у справі № К/800/1217/13 від 11 лютого 2015р., судді Лосєв, Бившева, Шипуліна)

Доказами вчинення нікчемного правочину можуть бути обвинувальний вирок суду, або відповідне рішення суду про визнання правочину недійсним (ВАСУ, К/800/36781/13, 09.11.16)

Документи, які підтверджують господарські операції, повинні розкривати їх суть, справжність, економічну вигоду та ділову мету. Без цього їх неможливо вважати реальними! (ВСУ, 14.03.2017р., справа № 21-1513а16)

 Підставою для формування податкового кредиту є лише ті бухгалтерські документи , які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, що потягли за собою реальні зміни майнового стану ПП (ВСУ від 14.03.2017, №21-2239а16)

Здійснення взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє платника податків права на формування податкової вигоди, навіть, за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів (ВСУ, справа № 21-2239а16 від 14.03.17)

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01.04.2015р.                                                   м. Київ                              К/800/22158/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі   Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.   розглянувши в  порядку  письмового  провадження

касаційну скаргу малого приватного підприємства «Говерла»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р.

у справі № 2а-0770/1427/11 (№ 106024/11/9104)

за позовом малого підприємства «Говерла»

до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2011 року мале підприємство «Говерла» (далі - позивач, МП «Говерла») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області (далі - відповідач, ДПІ у Рахівському районі Закарпатської області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. № 000022351/0 та від 19.04.2011 р. № 0000172351.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від    27.07.2011 р. позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі Закарпатської області від 07.02.2011 р. № 000022351/0 та від 19.04.2011 р. № 0000172351.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.12.2010 р. по 20.01.2011 р. посадовими особами ДПІ у Рахівському районі Закарпатської області, згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2010 року, була проведена планова виїзна перевірка МП «Говерла» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 27.01.2011 р.      № 03/2351/19109343 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: - підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого в дохід бюджету не сплачено податок на прибуток на загальну суму 16 911 грн.; - підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 12 381 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07.02.2011 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 000022351/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 21 139 грн., з яких 16 911 грн. - за основним платежем та 4228 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 000032351/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8241 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2060 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до ДПА у Закарпатській області скаргу № 10 від 12.02.2011 р. Рішенням від 14.04.2011 р. № 1034/10/25-044 про результати розгляду скарги позивача, податковим органом залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. № 000022351/0 та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. № 000032351/0 в частині 1211,25 грн. штрафної санкції.

Так, на підставі акта податкової перевірки та з урахуванням рішення ДПА у Закарпатській області 14.04.2011 р. № 1034/10/25-044, відповідачем, замість податкового повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. № 000032351/0, було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 р. № 0000172351, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3395 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 848,75 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 27.01.2011 р. № 03/2351/19109343, підставою для нарахування позивачу вищевказаних податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях пов'язаних з орендою автомобіля  згідно договору від 01.10.2009 р. № 02.

Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволено з тих мотивів, що договір оренди автомобіля відповідає вимогам законодавства, договір є дійсним і має реальні наслідки дії, а тому спірні податкові повідомлення-рішення були винесені необґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, між МП «Говерла» (орендар), від імені якого діяв його директор ОСОБА_4 та фізичною особою ОСОБА_4 (орендодавець) було укладено договір від 01.10.2009 р. № 02, щодо оренди легкового автомобіля «Хюндай Санта Фе», 2008 року випуску, який належить фізичній особі         ОСОБА_4 За умовами договору орендар зобов'язався утримувати автомобіль за свій рахунок до закінчення терміну оренди. Термін дії договору з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2010 року,   орендна плата становить 500 грн. на місяць.

На підставі вказаного договору оренди МП «Говерла» відносило до складу валових витрат витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією орендованого транспортного засобу, та суми податку на додану вартість по цих господарських операціях до складу податкового кредиту.

Визначені податковим органом суми валових витрат та податку на додану вартість позивачем не спростовуються.

Відповідно до частини четвертої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно частин першої, четвертої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, укладений 01.10.2009 р. за № 02 між МП «Говерла» та фізичною особою ОСОБА_4 договір оренди легкового автомобіля нотаріально не посвідчений та в судовому порядку не був визнаний дійсним.

Таким чином, позивач без наявності для того законних підстав формував склад валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях, пов'язаних з орендою автомобіля.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

За таких обставин, беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу малого приватного підприємства «Говерла» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р. у справі № 2а-0770/1427/11 (№ 106024/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)  І.В. Приходько Судді: (підпис)  І.О. Бухтіярова  (підпис)   М.І. Костенко  

 

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення