Документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомості адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший, який підтверджує факт такого присвоєння (ВАСУ від 18 лютого 2016 р. у справі К/800/24520/15)

Фабула судового акту: ВАСУ скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду ,та хвалити нову постанову, якою позов власника нерухомого майна до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнив частково.

ВАСУ визнав незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень і зобов'язав державного реєстратора прав на нерухоме майно повторно розглянути заяву власника садового будинку.

Основні висновки такі: За відсутності в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку реєстрації визначення конкретного документа, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, державний реєстратор не може на власний розсуд вирішувати який з документів підтверджує такий факт, а який - ні.

ВАСУ погодився з позицією Державної реєстрації служби України, викладеної в її листі від 15 квітня 2013 року № 165/06-15-13, відповідно до якої документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.

Таким документом, зокрема, може бути і довідка, видана уповноваженою особою кооперативу, у разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у такому кооперативі.

Оскільки тільки державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації (ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») то слід визнати незаконним та скасувати рішення саме державного реєстратора, зобов'язавши його вчинити дії щодо повторного розгляду заяви позивача разом з доданими до неї документами.»

Аналізуйте судовий акт: Відмова у державній реєстрації правомірна оскільки присвоєння поштової адреси об’єкту нерухомості підтверджується безпосередньо рішенням виконкому, а не листом із посиланням на таке рішення (ВАСУ від 17 березня 2016р.)

Хто правонаступник? Нотаріус як державний реєстратор здійснив перереєстрацію нерухомості з особи на банк. Особа оскаржила. Пізніше нотаріус помер… (ВАСУ від 17 січня 2017 р. у справі №820/2561/16)

Підвідомчість: спір фізичної особи з державним реєстратором прав на нерухоме майно розглядається за правилами цивільного судочинства (СПІЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ ТРЬОХ ПАЛАТ ВСУ у справі № 21-41а16 від 14 червня 2016 р.)

Підсудність оскарження дій державного реєстратора: адміністративні суди продовжують розглядати такі спори незважаючи на рішення ВСУ у справі № 21-41а16 від 14 червня 2016р. (Окружний адмін. суд м. Києва від 09 вересня 2016р. у справі № 826/11931/16)

Реєстраційна дія є законною навіть якщо існує заборона суду про її вчинення і про цю заборону не знає державний реєстратор в момент вчинення (ВАСУ від 13 вересня 2016р. у справі К/800/18277/16)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/24520/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року

у справі № 826/5/15

за позовом ОСОБА_2

до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просив: скасувати рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 22 грудня 2014 року № 18190156 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вчинити необхідні дії щодо державної реєстрації права власності на підставі заяви ОСОБА_2 від 03 грудня 2014 року за реєстраційним номером 9243232 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що законодавство чітко не регулює правовідносини з приводу присвоєння поштової адреси об'єктам нерухомого майна, внаслідок чого існує певна колізія норм щодо вказаного питання. З метою врегулювання такої колізії Державна реєстраційна служба України листом роз'яснила яким документом може підтверджуватись присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема таким документом може бути довідка, виписка, видана уповноваженою особою кооперативу. Однак, вказаний лист судами до уваги не взятий. Крім того, вказує, що присвоєна об'єкту нерухомого майна адреса відповідає адресі, зазначеній в акті про право власності на земельну ділянку, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, технічному паспорту, тобто правильність адреси перевірялась органами держземагентства, архітектури та містобудування, технічної інвентаризації, що свідчить про відсутність суперечностей між заявленими правами та документами, що їх посвідчують.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач не погоджується з касаційною скаргою, тому просить відмовити в її задоволенні, рішення судів - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, ОСОБА_4, як представник ОСОБА_2, подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву від 03 грудня 2014 року № 9234232 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: для реєстрації приватної власності на садовий будинок, що розташований у м. Києві, садове товариство «Трикотажник», вул. Садова 65, буд 22.

Відповідно до картки прийому зазначеної заяви № 17682438 до неї були додані наступні документи: копія паспорту громадянина України, серія та номер СО 129967, виданий 12 травня 1999 року, видавник: Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві; копія паспорту громадянина України, серія та номер: АВ 358996, виданий 13 травня 2002 року, видавник: Бершадське РВ УМВС України у Вінницькій обл.; копія довіреності, серія та номер: 296, видана 30 березня 2014 року, видавник: посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Воловиченко В.В.; державний акт на право власності на земельну ділянку, та його копія, 10-7-01817, виданий 15 квітня 2004 року, видавник: Київська міська рада; довідка, серія та номер: 7, видана Садовим Товариством «Трикотажник» 11 червня 2014 року; декларація про готовність об'єкта до експлуатації та її копія, серія та номер: KB 180141430696, видана 23 травня 2014 року, видавник: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві; технічний паспорт та його копія, серія та номер: б/н, виданий 27 травня 2014 року, видавник: ТОВ «Техінвентаризація»; рішення, серія та номер: 9, видане Садовим Товариством «Трикотажник» 11 червня 2014 року.

При опрацюванні прийнятої заяви від 03 грудня 2014 року № 9234232 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: для реєстрації приватної форми власності на садовий будинок з реєстраційним номером, що розташований у м. Києві, садове товариство «Трикотажник», АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. встановлено, що подані документи не дають змоги провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: заявником не подано розпорядження про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М. від 18 грудня 2014 року № 18190156 відмовлено у державній реєстрації права власності на садовий будинок, що розташований у м. Києві, садове товариство «Трикотажник», АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що подані заявником документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документами, що їх посвідчують.

Вважаючи вказане рішення державного реєстратора незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано державному реєстратору документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, а рішення Садового товариства «Трикотажник» № 9 від 11 червня 2014 року не підтверджує факту присвоєння адреси садовому будинку, що належить позивачу. Вказані обставини є підставою для відмови в здійсненні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок реєстрації; в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

П. 8 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

За змістом п. 10 Порядку реєстрації заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження.

Згідно з п. 13 Порядку реєстрації заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Абз. 1 п. 36 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

За змістом п. 49 Порядку реєстрації у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Зі змісту наведеної норми Порядку реєстрації слідує, що одним з документів, необхідних для державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані об'єкти нерухомого майна, є документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Вказана норма не містить визначення яким конкретно документом повинно підтверджуватись присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Отже, за відсутності в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку реєстрації визначення конкретного документа, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, державний реєстратор не може на власний розсуд вирішувати який з документів підтверджує такий факт, а який - ні.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з позицією Державної реєстрації служби України, викладеної в її листі від 15 квітня 2013 року № 165/06-15-13, відповідно до якої документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.

Таким документом також може бути довідка, видана уповноваженою особою кооперативу, у разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у такому кооперативі.

З урахуванням наведеного, а також тієї обставини, що представником позивача надано державному реєстратору, зокрема, рішення Садового товариства «Трикотажник» № 9 від 11 червня 2014 року, відповідно до якого садовому будинку члена Садового товариства «Трикотажник» ОСОБА_2 присвоєно адресу, позивач виконав вимоги Порядку реєстрації в частині надання державному реєстратору документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Відтак спірне рішення державного реєстратора не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на нормах законодавства і спростовується наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки тільки державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації (ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») то слід визнати незаконним та скасувати рішення саме державного реєстратора, зобов'язавши його вчинити дії щодо повторного розгляду заяви позивача разом з доданими до неї документами.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 22 грудня 2014 року № 18190156.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 грудня 2014 року.

В іншій частині позовних відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: