ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

Маляренка А.В., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - управління Пенсійного фонду України у м.
Івано-Франківську, про встановлення факту перебування на утриманні за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року,

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась із заявою про встановлення факту перебування на утриманні її чоловіка ОСОБА_4 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обгрунтування заявлених вимог зазначала, 3 серпня 1995 року між нею та ОСОБА_4 укладено шлюб.

З 13 червня 2009 року вона є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_4 отримував пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Доходи ОСОБА_4 були для неї постійним і основним джерелом існування встановлення факту перебування на утриманні необхідно для оформлення у майбутньому права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у заяві про встановлення факту перебування на утриманні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що пенсія, яку отримує заявник, є вищою від прожиткового мінімуму, встановленого державою для непрацездатних осіб; заявником не надано доказів її перебування на утриманні чоловіка.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, зважаючи на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 серпня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб.

З 13 червня 2009 року ОСОБА_3 є непрацездатною особою та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_4 отримував пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції на час виникнення спірних правовідносин, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності, а у разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК України може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Оцінивши надані заявником докази, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сам по собі факт отримання ОСОБА_3 доходу у меншому розмірі, ніж у ОСОБА_4, на що вона посилається в обґрунтування заяви, не є підставою для задоволення заяви, оскільки вказані обставини не дають підстав для висновку про її перебування на утриманні чоловіка.

Встановивши зазначені обставини справи та здійснивши аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту перебування заявника на утриманні ОСОБА_4

При встановлені фактичних обставин справи судами попередніх інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваний судових рішень без змін

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 4 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О.Кузнєцов СуддіО.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.В.Маляренко Г.І.Мостова