02.02.2015 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

У випадку відчуження нерухомості попередній власник сплачує плату за землю або орендну плату до оформлення новим власником правовстановлюючого документу на земельну ділянку ( ВАСУ, головуючий суддя Костенко М. І).

Фабула судового акту (веб-ресурс "Протокол"): у зв’язку з придбанням об’єкту  нерухомості в виникло право на користування земельною ділянкою та обов’язок сплачувати за використання землі. Проте в період часу, за який було донарахована податковим органом плата за землю, позивачем ще не було оформлено документів, які підтверджують право власності або право оренди земельною ділянкою. Суд прийшов до висновку, що обов’язок внесення плати за землю виникає у позивача (набувача) з моменту такого оформлення. Зокрема суд зазначив, що до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене в договорі купівлі-продажу нерухомого майна або земельної ділянки. Таким  чином відсутність у позивача документів, які посвідчують право на земельну ділянку, виключає правомірність нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов’язання із плати за землю.

Необхідно додати, що така ухвала постановлена ВАСУ до набуття чинності Податкового кодексу України, тобто до 1 січня 2011 року і з урахуванням норм ПК України судова  практика може змінитися.

Необхідно також підкреслити, що ВАСУ в цій ухвалі не визначився із тим, чи потрібен акт приймання (повернення) – земельної ділянки між попереднім орендарем та органом місцевого самоврядування для підтвердження припинення фактичного користування попереднім орендарем земельною ділянкою.

Обговорюйте тему: Орендна плата за землю: проблемні питання.

Читайте статтю: Плата за землю при переході права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій іншою особою земельній ділянці.

 

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р. м. Київ                                                                                                                                                                       К-14902/08

 

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-вікно»(далі ТОВ «Європа-вікно»)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008

у справі № А-12/271 (22-а-3149/08)

за позовом ТОВ «Європа-вікно»

до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції (далі Калуська ОДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2007 позов ТОВ «Європа-вікно» задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 16.08.2007 №0002382301/0. Назване рішення місцевого суду з посиланням на приписи статті 125 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про плату за землю» мотивовано тим, що підставою для нарахування та сплати земельного податку є дані державного земельного кадастру, у зв’язку з чим відсутність у ТОВ «Європа-вікно» державного акта, що посвідчує право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою, виключає правомірність нарахування позивачеві земельного податку за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Постановою від 15.07.2008 Львівський апеляційний адміністративний суд скасував зазначене рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з тих мотивів, що законом не передбачено звільнення землекористувачів та землевласників від сплати податку за землю у разі відсутності документів, тоді як позивач, придбавши виробничі будівлі та споруди, в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України фактично набув право власності на земельні ділянки, на яких розташовані такі нерухомі об’єкти.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ «Європа-вікно» просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Івано-Франківської області зі справи, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Калуська ДПІ зазначає про обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Європа-вікно» з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що основою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з плати за землю у сумі 21628,85 грн. (у тому числі 13965,90 грн. за основним платежем та 7662,95 штрафних санкцій) слугував установлений податковим органом факт несплати позивачем цього податку за земельну ділянку, на якій розташовані придбані ТОВ «Європа-вікно» об’єкти нерухомості.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача обов’язку сплачувати названий податок у разі відсутності у нього державного акта, який засвідчує право власності на землю або право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За змістом статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Порядок та підстави набуття і реалізації права власності на землю та права користування землею, в тому числі у разі переходу права власності на будівлю і споруду, визначаються Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічна за змістом норма міститься у часині першій статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

В силу ж вимог статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Аналіз приписів чинного у період виникнення спірних правовідносин цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством, а тому обов’язок внесення плати за землю виникає у набувача з моменту такого оформлення.

Отже, до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене в договорі купівлі-продажу нерухомого майна або земельної ділянки.

Відтак слід погодитися з наданою місцевим судом правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої відсутність у позивача документів, які посвідчують право на земельну ділянку, виключає правомірність нарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов’язання.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Івано-Франківської області як помилково скасовану.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-вікно» задовольнити.

2.Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2008 у справі № А-12/271 (22-а-3149/08) скасувати.

3.Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2007 у справі № А-12/271 (22-а-3149/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна


 

1
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення