Стаття 882. Передання та прийняття робіт
1. Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
3. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
4. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
5. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
6. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":
Між комунальним підприємством (замовник) та ТОВ (підрядник) був укладений договір підряду відповідно до умов якого виконані роботи передаються шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт. Без таких актів остаточний розрахунок за виконані роботи не проводиться. Часто в таких випадках підпис з боку комунального підприємства незважаючи на наявність або відсутність підстав ставить за хабар або «откат». Хоча в цій справі судом це не встановлено...
Отже, підрядник звернувся до суду із позовними вимогами зобов’язати замовника прийняти виконані роботи і зобов’язати підписати акти виконаних робіт. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили такі вимоги, проте суд касаційної інстанції скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що при поданні позову підрядником неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, а судами у справі не встановлено чи спрямований позов на захист саме порушеного права або чи підрядник намагається рішення суду встановити юридичний факт.
Так, при поданні позову особа повинна обрати конкретний спосіб захисту права передбачений законом, за допомогою якого суд відновить це право та/або притягне до відповідальності порушника. Якщо спосіб захисту права обраний у позові не передбачений законом і не приводить до відновлення порушеного права, то такий спосіб обраний неправильно, і судом такі вимоги не повинні задовольнятися. При цьому такий спосіб захисту права особи як «зобов’язати підписати акти виконаних робіт» не передбачений ст. 16 ЦК України, ні іншими законами.
Окрім цього відповідно до ч.4, ст. 882 ЦК України – «У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.»
Тобто, у випадку безпідставної відмови замовника підписати акти виконаних робіт підрядник НЕ повинен спонукати замовника це вчинити через суд. Судовий припис замовнику щодо обов’язкового підписання актів не захистить порушеного право підрядника, наприклад, на отримання повної та своєчасної оплати за виконані роботи. У суді підрядник повинен лише констатувати факт безпідставної відмови замовника від підпису актів виконаних робіт, а суд повинен оцінювати такий факт для задоволення чи відмови у задоволенні інших вимог підрядника.
