Тонка межа застосування принципу співмірності у справах про стягнення середнього заробітку

Багато хто стикався із застосуванням судом принципу «співмірності», але не в трудових спорах. Але така судова практика існує, і суди все більше застосовують його у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Але, на жаль, не в кожній справі можна застосувати цей принцип і зменшити розмір стягнення середнього заробітку.

Існує тонка межа застосування цього принципу, від якої залежить чи зможе суд зменшити розмір середнього заробітку, і порушити право працівника на отримання ним всіх сум виплати належних при звільненні, в тому числі середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, право працівника на отримання при звільненні всіх належних до виплати сум та отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передбачено ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Однак, є випадки, коли суд має право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати.

Верховний Суд України в постановах від 05.10.2016 року по справі № 6-2405цс15, № 6-113цс15 від 27.04.2016 року та від 13.03.2017 року по справі за № 6-259цс17 висловив з цього приводу правову позицію, відповідно до якої при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі непроведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Таким чином, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників:

- наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;

- виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв’язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем;

- прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

В той же час при перегляді цивільної справи № 6-113цс15 Верховний Суд дійшов іншого висновку, що в даній конкретній справі необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, а відтак така правова позиція, викладене в постановах № 6-2405цс15, № 6-113цс15, № 6-259цс17 не підлягає застосуванню до кожної іншої справи.

Оскільки у цих справах, які переглядались Верховним Судом України суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум суд задовольнив частково.

Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, яке він може використати не в кожному випадку, у за конкретних умов.

Адвокат,

партнер адвокатського об’єднання

«АДВОКАТСЬКА СІМ’Я ЛИСЕНКО»

Ганна Лисенко.