Суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, але такі обставини мають бути вагомими. (ВС КГС, справа № 921/174/21 від 14.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Товариство-позивач звернувся із позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу корпоративних прав недійсним, а також усунути йому перешкоди в користуванні належними йому майновими правами, відчуженими на підставі оскаржуваного правочину. Справа була закрита, але вже на касаційній стадії - рішення про закриття скасовано і справу направлено до господарського суду першої інстанції для продовження, починаючи зі стадії “розгляду справи по суті”.

Однак, у своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив щодо питання неефективності обраного позивачем способу захисту. Тому, під час нового розгляду справи представником позивача подано клопотання про повернення до підготовчого провадження, яке обґрунтовано тим, що КГС ВС вказав фактично у який спосіб позивач повинен здійснювати захист та відновлення свого порушеного права, а відтак для надання можливості вчинити ті чи інші процесуальні дії, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, задля можливості реалізувати своє право на зміну позовних вимог - останній просив задовольнити відповідне клопотання та постановити ухвалу про повернення до підготовчого провадження. Потім ще подав заяву про зміну предмета позову.

Але - судом першої інстанції залишено без задоволення подані позивачем клопотання (ці ухвали, занесені до протоколу судового засідання). Ну і як наслідок - суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту. Теж саме вказала і апеляція. Позивач знову подав касаційну скаргу:

ВС КГС, звернувшись до власної практики, але все ж таки відмовивши позивачу, посянив наступне:

В постанові від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, Верховний Суд погодився у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду: “стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що “місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження”.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Отже, у цій справі: Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, суд першої інстанції керувався тим, що заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі, позивач його обґрунтовує необхідністю вчинення певних процесуальних дій спрямованих на зміну позовних вимог, які обмежені процесуальним строком до закінчення підготовчого провадження. Однак суд вважав, що такі обґрунтування позивача не є вагомими обставинами, які б вказували на неможливість останнім в процесі перебування даної справи на стадії підготовчого провадження вчинити відповідні процесуальні дії, в тому числі на подання заяви про зміну позовних вимог, більше того з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов звертав увагу позивача на невірно обраний спосіб захисту віддавши перевагу саме негаторному, а не віндикаційному позову.

Відтак ВС погодився із висновком, що повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі призведе до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній зі сторін у справі, а саме позивачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим зважаючи на принципи господарського судочинства.

До того ж і Верховний Суд направляючи справу до Господарського суду для продовження розгляду - з тексту постанови вбачалося, що суд касаційної інстанції не направляв справу на новий розгляд, починаючи з підготовчого провадження, а направляв саме для продовження розгляду судової справи з винесенням рішення по суті - скасувавши ухвалу, яка перешкоджала саме розгляду справи по суті.

Отже - на думку ВС - доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які відповідають положенням ст.ст. 234 та 236 ГПК України - суди дійшли правильних висновків, що відповідні обґрунтування позивача не є вагомими обставинами, які б вказували на неможливість останнім в процесі перебування даної справи на стадії підготовчого провадження вчинити відповідні процесуальні дії, в тому числі на подання заяви про зміну позовних вимог.

Разом із тим, нащо тоді взагалі відправляти справу на новий розгляд, якщо ВС завідомо знав що їм відмовлять через неефективний спосіб захисту? А як же славнозвісний принцип процесуальної економії? І чому не дати можливість змінити предмет позову, коли сама практика щодо ефективного способу захисту у питаннях права власності змінюється, як вітер на морі? Формалізм не має перемагати у питаннях, які стосуються основоположних прав, в тому числі, на мирне володіння майном.

Аналізуйте судовий акт: Залишення позову без розгляду на стадії підготовчого засідання з підстав неявки позивача НЕ допускається (ВС/КЦС у справі № 752/21845/19 від 19.05.2021);

Для зупинення розгляду справи, до постановлення рішення в іншій справі, не достатньо лише взаємопов`язаності справ. Якщо суд має достатньо доказів та правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті, справа не зупиняється. (ВС КГС, справа №914/2150/18 від 13.04.2023 р.);

Надсилання судом ухвали до електронного кабінету, якщо в скарзі цю електронну адресу не зазначено, не є належним повідомленням скаржника про залишення його скарги без руху (ВС КГС, справа №922/3337/21 від 18.11.2022 р.);

Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише якщо таке скасування призводить до іншого вирішення спору по справі (ВС КГС, справа №910/13908/17 від 30.06.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/174/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Краснов Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

позивача: Розанова О.З. (в режимі відеоконференції),

відповідача: Накельський Ю.Б.,

третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022

у справі № 921/174/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В.,

про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майновими правами,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В.) про:

1) визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис.т, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис.т, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30.12.2014 та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30.12.2014 між ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" і ТОВ "Термінал-Рент";

2) усунення перешкод в користуванні ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" майновими правами на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис.т, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис.т, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортівського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б, шляхом:

- визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Термінал-Рент" від 04.06.2015 №21825315 державного реєстратора Міністерства юстиції України Нілової А.О.;

- визнання незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасування Реєстраційного номера нерухомого майна: 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис.т, площа 9648,8 кв.м) та II- га черга Картоплесховище № 2 (ємність 25 тис.т, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся із заявою № 139118561 від 22.10.2015 до Реєстраційної служби Чортківського РУЮ Тернопільської області про проведення державної реєстрації права власності на Картоплесховища, у відповідь на яку отримав рішення № 25509394 від 23.10.2015 про відмову у такій реєстрації, обґрунтовану тим, що заявлене право вже зареєстроване за ТОВ "Тіара Компані" на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 16.06.2015, який позивач просить визнати недійсним, а також усунути перешкоди в користуванні належними йому майновими правами, відчуженими на підставі оскаржуваного правочину.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 провадження у справі №921/174/21 закрито.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 у справі 921/174/21 залишено без змін.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що у справі № 921/174/21 та у справі № 910/1308/16 між тими самими позивачем та відповідачем оспорюється один і той же договір купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища від 30.12.2014, з підстав перевищення керівником ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод» повноважень, наданих йому статутом, при укладенні зазначеного правочину, та є судове рішення, яке набрало законної сили.

Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 у справі 921/174/21 скасовано. Справу № 921/174/21 направлено до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

В даній постанові суд касаційної інстанції вказав, що обґрунтовуючи позовні вимоги у справі ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод» зазначало про невідповідність форми договору купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища від 30.12.2014, який на думку позивача, в порушення ст. 657 ЦК України укладений у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований. Отже, такий правочин не відповідає вимогам ч. 4 ст. 203 ЦК України, оскільки вчинений не у формі, встановленій законом, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Позивач також вказував на порушення ст. 120 ЗК України при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища від 30.12.2014, оскільки для вчинення правочину щодо об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) необхідно мати право на земельну ділянку, на якій він розташований, з присвоєнням цій ділянці кадастрового номера в установленому законом порядку. Отже, з наведених підстав договір купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища від 30.12.2014 у справі №910/1308/16 не оскаржувався. Крім того, позивач при поданні позову в цій справі посилався на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі № 921/145/17-г/14, яким визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод», оформлене протоколом від 15.07.2014 № 7 (щодо надання згоди на відчуження майна). У справі №910/1308/16 позивач на такі обставини не посилався. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважав, що підстави позовів у справах № 921/174/21 та № 910/1308/16 не є тотожними, що не перешкоджає позивачу звернутися до суду з цією позовною заявою. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Разом з тим суд касаційної інстанції зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.09.2022 справу №921/174/21 прийнято до провадженя. Розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Під час нового розгляду справи 14.09.2022 представником позивача подано клопотання № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження, яке обґрунтовано тим, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.06.2022, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій вказав фактично у який спосіб позивач повинен здійснювати захист та відновлення свого порушеного права, а відтак для надання можливості вчинити ті чи інші процесуальні дії, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, задля можливості реалізувати своє право на зміну позовних вимог, яке обмежено процесуальним строком (до закінчення підготовчого провадження) та необхідність реалізації якого виникла після вказання касаційним судом на належний спосіб захисту порушеного права позивача, останній просив задовольнити відповідне клопотання та постановити ухвалу про повернення до підготовчого провадження.

19.09.2022 представником позивача подано заяву №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, у якій просив суд поновити ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" строк для подання заяви про зміну предмета позову як такий, що пропущено з поважних причин; прийняти до розгляду заяву ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" про зміну предмета позову та визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища між ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" і ТОВ "Термінал-Рент"; усунути перешкоди в користуванні ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" майновими правами на Картоплесховища шляхом: визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Термінал-Рент" від 04.06.2015 №21825315 державного реєстратора Міністерства юстиції України Нілової А.О.; визнання незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасування Реєстраційного номера нерухомого майна: 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Картоплесховища; витребувати на користь ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" із незаконного володіння ТОВ "Тіара Компані" нерухоме майно Картоплесховища.

В судовому засіданні 29.09.2022 розпочато розгляд справи по суті та в порядку ст. 207 ГПК України розглянуто та залишено без задоволення подані позивачем клопотання № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у справі та заяву №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, за наслідками розгляду яких постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 (суддя Охотницька Н.В.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (колегія суддів у складі: Малех І.Б. - головуючий, Гриців В.М., Зварич О.В.), відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами ст.ст. 234 236 ГПК України та вважає, що заява про повернення до стадії підготовчого засідання та про зміну позовних вимог з клопотанням про поновлення строку мала бути розглянута і за результатами розгляду такого мала бути прийнята ухвала про повернення даних заяв, а не про залишення їх без розгляду. Крім цього, ст. 46 ГПК України встановлено вимоги та висновки, які повинні міститися в ухвалі суду, постановленій за наслідками розгляду процесуального питання щодо заяви про зміну предмета позову, що свідчить про те, що ухвала має бути викладена окремим документом. Місцевий господарський суд зобов`язаний був за наслідками вирішення вказаного процесуального питання постановити ухвалу у формі окремого документа, яка відповідатиме вимогам, викладеним у ст. 234 ГПК України. Також, скаржник вказує, що при розгляді касаційної скарги ТОВ «Товстеньківський крохмальний завод» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 суд касаційної інстанції у постанові від 29.06.2022 не розглядаючи спір по суті вказав, що до спірних правовідносин можливе застосування ст. 388 ЦК України та належним способом захисту у конкретній справі є витребування належного позивачу майна з незаконного володіння, внаслідок чого у позивача саме після такого висновку виникла необхідність у зміні позовних вимог, а тому строк для подання відповідної заяви пропущено з поважних причин. Щодо суті спору то скаржник зазначає, що директор ТОВ «ТКЗ» Меліш Р.І. при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища від 30.12.2014 діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариства, отже і волевиявлення ТОВ «ТКЗ» як учасника правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, що в силу ст. ст. 203 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 недійсним. Також підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину позивач зазначає порушення при його укладенні ст. 120 ЗК України.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним господарським судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20 та від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.03.2023 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 03.03.2023.

До Верховного Суду 23.02.2023 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції та помилковість доводів скаржника, у звязку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20 та від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.

У справі № 204/6085/20 Дніпровська міська рада звернулась з позовом до фізичної особи, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» (далі - КЖЕП «Південне»), третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Департамент) про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна.

Заочним рішенням районного суду, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту свого порушеного права, а також те, що вимоги про витребування майна можуть бути заявлені саме до осіб, що ним володіють, чого позивачем зроблено не було, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи по суті Дніпровська міська рада дізналася про те, що спірна квартира була відчужена, у зв`язку з чим вони звернулися до суду із клопотанням про повернення справи в підготовче засідання для того, щоб мати можливість змінити підставу та предмет позову, яке суд першої інстанції не розглянув, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляду, Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 зазначив, що ЦПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:

«відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

У справі, що переглядається (№204/6085/20):

у вересні 2020 року Дніпровська міська рада звернулась з позовом до фізичної особи , КЖЕП «Південне», третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування нерухомого майна;

ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2020 відкрито провадження у справі за № 204/6085/20; призначено у справі підготовче засідання;

ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська постановленою на місці 01.12.2020 закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті;

30.12.2020 в рахунок виконання зобов`язань за договором іпотеки від 28.12.2020 інша фізична особи прийняла у власність спірну квартиру, яка у подальшому розподілена на дві окремі квартири; після чого 02 квітня 2021 року одна квартира відчужена на підставі договору купівлі-продажу іншій особі. Право власності на новоутворену квартиру зареєстровано 29.03.2021;

21.04.2021 Дніпровська міська рада до суду першої інстанції подала заяву про повернення в підготовче засідання з метою зміни предмету позову;

суди дійшли висновку про відсутність підстав для такого повернення, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачем подано позов до зміни власника спірної квартири та її поділу на дві окремі квартири; за таких обставин суди дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за неналежного складу відповідачів.

Що ж до справи № 910/7103/21, то у ній ТОВ "Північно-український будівельний альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України та ТОВ "Альтіс-Констракшн" про визнання недійсним державного контракту. Під час розгляду справи по суті ТОВ "Північно-український будівельний альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просило суд повернутись у підготовче засідання та повернути без розгляду з метою доопрацювання його позовну заяву до Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс-Констракшн" про визнання недійсним державного контракту № 362/5/18/8 від 14.09.2018, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 на виконання робіт за державним оборонним замовленням з "Реконструкції технічної території арсеналу" (шифр-РТТ-Б01), яка розглядається в межах даної справи.

Зазначена заява обґрунтована тим, що на стадії розгляду цієї справи по суті виникли обставини, які визначають необхідність доопрацювання матеріалів позовної заяви. Так у ході розгляду справи виникла необхідність з`ясування питання ліквідації режимно-секретного відділу ТОВ "Північно-український будівельний альянс", впливу наведеної обставини на обґрунтованість позовних вимог. Водночас, з метою з`ясування відповідного питання та всіх важливих обставин справи необхідним є дослідження судом низки документів (перелік яких наведено в заяві), які є інформацією з обмеженим доступом (службовою інформацією) в розумінні статей 6, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статті 21 Закону України "Про інформацію" і не підлягають вільному поширенню чи розповсюдженню. Також наведені документи стосуються питань охорони державної таємниці та мають гриф МОУ та Служби безпеки України "Для службового користування". З урахуванням наведених обставин, зазначені докази наразі не можуть бути подані позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 суд першої інстанції вирішив перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі №910/7103/21 до стадії підготовчого провадження. Позов ТОВ "Північно-український будівельний альянс" до Міністерства оборони України та ТОВ "Альтіс-Констракшн" про визнання недійсним державного контракту залишив без розгляду. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що повернення до стадії підготовчого провадження є необхідним задля реалізації позивачем права на подання та підтримання заяви про залишення позову без розгляду, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами.

При цьому господарські суди вказали, що право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним, тобто не залежить від мотивів позивача та волі інших сторін у справі.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала від імені позивача заяву про залишення позову без розгляду, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність задоволення вказаної заяви і залишення позову без розгляду.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 16.12.2021 зазначив, Главою 6 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок:

"Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

У пункті 4.12 постанови від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19 Верховний Суд зазначив:

"Суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 269 ГПК України, відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, залишивши при цьому поза увагою, що ТОВ "Азотфострейд" звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві. Отже висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття наданих позивачем доказів на підставі зазначеної норми є передчасним".

З врахуванням наведених правових висновків, Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У справі № 921/174/21 відмовляючи у задоволенні клопотання позивача № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до стадії підготовчого провадження, суд першої інстанції керувався тим, що заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі №921/174/21 позивач його обґрунтовує необхідністю вчинення певних процесуальних дій спрямованих на зміну позовних вимог, які обмежені процесуальним строком до закінчення підготовчого провадження. Однак суд вважав, що такі обґрунтування позивача не є вагомими обставинами, які б вказували на неможливість останнім в процесі перебування даної справи на стадії підготовчого провадження вчинити відповідні процесуальні дії, в тому числі на подання заяви про зміну позовних вимог, більше того з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов звертав увагу позивача на невірно обраний спосіб захисту віддавши перевагу саме негаторному, а не віндикаційному позову. Відтак суд дійшов висновку, що повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі призведе до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній зі сторін у справі, а саме позивачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим зважаючи на принципи господарського судочинства.

До того ж Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.06.2022 скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 і ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 у справі № 921/174/21 направив справу № 921/174/21 до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду. Тобто, для продовження розгляду справи зі стадії, на якій ця справа перебувала, а саме зі стадії розгляду справи по суті, оскільки 24.06.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 08.07.2021, про що постановив відповідну ухвалу, при цьому, як вбачається із матеріалів справи розгляд справи по суті неодноразово відкладався судом.

Також суд залишив без розгляду і заяву позивача №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, у якій заявник просив суд поновити ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" строк для подання заяви про зміну предмета позову як такий, що пропущено з поважних причин; прийняти до розгляду заяву ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" про зміну предмета позову, з огляду на те, що така заява без поважних причин не була заявлена в підготовчому провадженні та право на вчинення такої процесуальної дії втратилось позивачем у зв`язку із закінченням встановленого законом строку. Так 24.06.2021 суд у попередньому складі (суддя Бурда Н.М.) закрив підготовче засідання у цій справі, яке тривало з 29.03.2021 (ухвала суду про відкриття провадження у справі), та призначив її до судового розгляду по суті на 08.07.2021, який неодноразово відкладався, отже у позивача було достатньо часу для того, щоб у підготовчому провадженні скоригувати позовні вимоги, з урахуванням усіх обставин, які входять до предмета доказування. Надалі, суд у складі судді Охотницької Н.В. ухвалою від 02.09.2022 прийняв справу №921/174/21 до свого провадження, з підстав, викладених в ухвалі, та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.09.2022.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції зазначив, що з тексту постанови Верховного суду від 29.06.2022 у даній справі вбачається, що суд касаційної інстанції не направляв справу №921/174/21 на новий розгляд, починаючи з підготовчого провадження, а саме для продовження розгляду судової справи з винесенням рішення по суті - скасувавши ухвалу, яка перешкоджала саме розгляду справи по суті. Слід зазначити, що ухвалу про закриття провадження у даній справі суд першої інстанції виніс саме під час розгляду по суті .

Щодо заяви про зміну предмета позову, то вона була подана передчасно, оскільки суд першої інстанції не задовольнив клопотання позивача про повернення справи до підготовчого засідання, а тому дана заява вважається поданою як безпідставна і відповідно не може бути оскаржена в цій частині.

В апеляційній скарзі скаржник вказував, що суд першої інстанції 29.09.2022 залишив без розгляду клопотання про повернення до підготовчого провадження та заяву про зміну предмету та підстав позову, однак це не відповідає дійсності, оскільки в рішенні чітко вказано, що місцевий господарський суд залишив клопотання про повернення до підготовчого засідання без задоволення, та як наслідок залишив без розгляду заяву про зміну предмету позову.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які відповідають положенням ст.ст. 234 та 236 ГПК України та звертає увагу, що відповідач у відзиві на позов звертав увагу про те, що позивач не має права подавати позов з такими позовними вимогами та зауважив, що позивачем невірно обрано спосіб захисту віддавши перевагу негаторному, а не віндикаційному позову. Відтак, суди дійшли правильних висновків, що відповідні обґрунтування позивача не є вагомими обставинами, які б вказували на неможливість останнім в процесі перебування даної справи на стадії підготовчого провадження вчинити відповідні процесуальні дії, в тому числі на подання заяви про зміну позовних вимог.

Щодо доводів касаційної скарги в частині по суті спору, то вони Верховним Судом не розглядаються, оскільки не обґрунтовані підставами касаційного оскарження.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування норм порушення норм процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в межах підстав касаційного оскарження ухвалені з додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2022 у справі № 921/174/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Краснов Є.В.