Суд стягнув збитки з директора товариства за нарахування собі заробітної плати у необгрунтовано завищеному розмірі (ВС КГС, справа № 914/3433/21 від 17.05.2023 р.)

Фабула судового акту: Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом про стягнення з колишнього директора 264 468, 52 грн збитків. ТОВ вказувало на те, що він, будучи директором цього ТОВ, нараховував та виплачував собі до моменту припинення трудових відносин щомісячну винагороду (посадовий оклад) у необґрунтовано завищеному розмірі. Розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної винагороди перевищував розмір такої винагороди, встановлений штатним розписом товариства, затвердженим рішенням єдиного Учасника ТОВ.

Директор фактично затвердив своїм наказом новий штатний розпис ТОВ, встановивши собі, посадовий оклад у розмірі 32 000 грн. на місяць, тоді як згідно штатного розпису, затвердженого рішенням єдиного учасника такий був на рівні 13 000 грн. Отже, сукупний розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної винагороди на 264 468, 52 грн перевищив той, який мав бути нарахований.

Відповідно до п. 2.1. Статуту ТОВ - Товариство має одного учасника. Згідно з п. 4.18. Статуту у таких випадках рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника. Директор товариства подає Загальним зборам Учасників на затвердження штатний розпис товариства (п. 4.21. Статуту).

Всі три судові інстанції підтримали позовні вимоги ТОВ, і стягнули з екс-директора суму збитків. ВС КГС обгрунтував наступним:

Відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати i посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою.

Підприємство як юридична особа приватного права, на власний розсуд складає та затверджує для себе штатний розпис, де самостійно визначає перелік посад та розмір окладів. Штатний розпис є внутрішнім документом підприємства, установи, організації, який у зведеному вигляді фіксує розподіл праці між працівниками, конкретизує перелік посад і професій; встановлює розмір основної заробітної плати щодо конкретної посади, та розмір надбавок, якщо це передбачено положенням про оплату праці.

До компетенції Директора позивача належить одноособове прийняття ним рішень з усіх питань, пов`язаних з поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів товариства. Директор Товариства: здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства; забезпечує виконання зобов`язань Товариства перед фізичними та юридичними особами України; має право першого підпису фінансових та банківських документів, розпорядження рахунками Товариства в усіх установах банків та їх філіях, відділеннях, які діють на території України.

Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

Отже, у цій справі: Суди попередніх інстанцій встановили, що директор видав наказ про те, що він приступає до виконання обов`язків директора Товариства "з оплатою згідно штатного розпису". При цьому станом цю дату у ТОВ діяв штатний розпис, затверджений та введений в дію рішенням Єдиного Учасника ТОВ. Згідно з цим штатним розписом у товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13 000 грн. Отже, відповідач та позивач за взаємною згодою домовились про розмір місячного посадового окладу директора товариства, який встановлено штатним розписом товариства на рівні 13 тис..

У матеріалах справи не було письмового рішення Єдиного учасника ТОВ про встановлення відповідачу місячного посадового окладу у розмірі 32 000 грн, чи затвердження штатного розпису ТОВ із таким посадовим окладом директора Товариства. Факт будь-якого погодження Єдиним учасником виплати відповідачу посадового окладу у розмірі 32 000 грн позивачем заперечувався.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що екс-директор ТОВ, на підставі ч. 5 ст.і 65 Господарського кодексу України, ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п. п. 4.21, 4.24., 4.26. Статуту несе відповідальність за правильність нарахування та виплати заробітної плати. Ним незаконно встановлено самому собі посадовий оклад у розмірі 32 000 грн.Інших доказів на спростування наведеного, як то договір (контракт) між директором та товариством, яким би був встановлений інший розмір винагороди директора, не надано не було.

Відповідне рішення ВС ще раз підтверджує, що які б усні домовленості із власником підприємства не існували - необхідно все оформлювати документально, та й ще й правильно. Варто укладати щоразу трудовий контракт/договір, щоб убезпечити себе від таких ситуацій, адже про рішення Єдиного Учасника, екс-директору взагалі могло бути не відомо (вибачте, але сумніваюсь, що оклад на рівні 13 тис. у 2020 році влаштував би директора). Більш того, таке рішення учасника ТОВ не вимагає нотаріального засвідчення, тому не виключено, що воно могло бути зроблене невідомо коли - і на жаль, нічого тут не доведеш. Навіть трудове законодавство в цій справі (що обмежує стягнення матеріальних збитків з працівника), не захистило директора.

Аналізуйте судовий акт: Позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення, тому він повинен повідомити всіх учасників про звільнення та скликати збори у встановленому порядку (ВС КГС 911/719/21 від 19.01.2022 р.).;

Протиправні дії директора товариства стали підставою для стягнення з нього збитків за позовом цього товариства(Північний апеляційний господарський суд, № 910/20261/16,03.04.19);

Засновник виконуючи функції директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними відносинами, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату (від 24.12.2019 р. №824/189/19-а);

Арешт рахунку не звільняє директора від відповідальності за несвоєчасність виплати заробітної плати (Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 592/12562/20 від 13.05.2021).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/3433/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Бортник О.Ю.)

від 12.10.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Плотніцький Б.Д., судді: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.)

від 18.01.2023

у справі № 914/3433/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл Центр"

до ОСОБА_1

про стягнення 264 468, 52 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діл центр" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 264 468, 52 грн збитків.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", нараховував та виплачував собі у період з травня 2020 року до моменту припинення трудових відносин з товариством (до 28 вересня 2021 р.) щомісячну винагороду (посадовий оклад) у необґрунтовано завищеному розмірі. Розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної винагороди перевищував розмір такої винагороди, встановлений штатним розписом товариства, затвердженим рішенням № 3 від 28.02.2020 єдиного Учасника Товариства.

Сукупний розмір нарахованої та виплаченої відповідачу щомісячної винагороди за виконання посадових обов`язків директора товариства за вказаний вище період на 264 468, 52 грн перевищив той, який мав бути нарахований та підлягав виплаті відповідачу, згідно з штатним розписом, затвердженим рішенням № 3 від 28.02.2020.

Як на правову підставу своїх позовних вимог позивач посилається на норми статей 11, 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 65 89 224 225 Господарського кодексу України, статей 22 87 1166 Цивільного кодексу України, частину 7 статті 30 та частину 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" до ОСОБА_1 задоволено повністю. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" 264 468, 52 грн збитків.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач порушив норми чинного законодавства та Статуту, затвердивши своїм наказом № 16/2-шр/2020 від 22.05.2020 новий штатний розпис Товариства, встановивши собі, як директору Товариства, посадовий оклад у розмірі 32 000 грн на місяць, нараховуючи та сплачуючи протягом травня 2020 р. - квітня 2021 р. та вересня 2021 р. заробітну плату директора, утримання із цієї заробітної плати та єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , як директора, виходячи із його посадового окладу у розмірі 32 000 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

3.2. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 64 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах. Так, за доводами скаржника, для правильного розуміння положень частини 3 статті 64 Господарського кодексу України необхідним є висновок Верховного Суду щодо роз`яснення терміну "штатний розпис" та правомірності затвердження у штатному розписі підприємства розміру оплати праці, в тому числі оплати праці керівника юридичної особи.

При цьому скаржник зазначає, що штатний розпис не є документом, яким встановлюється розмір заробітної плати працівника. Норми Господарського кодексу України, Законів України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про оплату праці" передбачають, що винагорода керівника встановлюється виключно договором (контрактом) між ним та юридичною особою.

Також скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому в задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки видаткові касові ордери та відомості на виплату готівки за лютий, березень та квітень 2021 року є підробленими, за даний період відповідач заробітну плату не отримував.

ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили йому в задоволенні клопотання про витребування доказів, які є необхідними для правильного встановлення обставин справи та спростування наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку виплаченої заробітної плати, а саме факту виплати заробітної плати готівкою.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Діл центр" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням № 4 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 21 травня 2020 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду директора товариства з 22 травня 2020 р., з покладанням на нього права підпису документів від імені юридичної особи.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", ОСОБА_1 , 22.05.2020 видав наказ за № 19-к про те, що він приступає до виконання обов`язків директора Товариства "з оплатою згідно штатного розпису".

Станом на 22.05.2020 у Товаристві діяв штатний розпис, затверджений та введений в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 28 лютого 2020 р. Згідно з цим штатним розписом у товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13 000 грн, загальний місячний фонд заробітної плати становив 117 800 грн.

Після вступу на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", директор Товариства, ОСОБА_1 , 22.05.2020 своїм наказом № 16/2-шр/2020 затвердив новий штатний розпис Товариства та ввів його в дію з 22 травня 2020 р. У цьому штатному розписі встановлено місячний фонд заробітної плати Товариства у розмірі 182 800 грн. Місячний фонд заробітної плати зазнав змін за рахунок збільшення посадового окладу: директора з 13 000 грн до 32 000 грн; виконавця робіт виробничого відділу з 12 000 грн до 16 000 грн та введення посади менеджера з постачання відділу постачання, з посадовим окладом 16 000 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" до ОСОБА_1 про стягнення 264 468, 52 грн збитків, завданих товариству виплатою директорові заробітної плати у більшому розмірі, що не відповідав посадовому окладу, затвердженому єдиним учасником товариства штатним розписом.

5.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" Товариство має одного учасника. Згідно з п. 4.18. Статуту у таких випадках рішення з питань, що належать до компетенції Загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Директор товариства подає Загальним зборам Учасників на затвердження штатний розпис товариства (п. 4.21. Статуту).

Як встановили господарські суди, у матеріалах справи немає письмового рішення Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" про встановлення відповідачу місячного посадового окладу у розмірі 32 000 грн, чи затвердження штатного розпису Товариства із таким посадовим окладом директора Товариства. Факт будь-якого погодження Єдиним учасником виплати відповідачу посадового окладу у розмірі 32 000 грн позивачем у відповіді на відзив заперечується.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що за період з травня 2020 р. до квітня 2021 р. та у вересні 2021 р. відповідачу, виходячи із місячного посадового окладу у розмірі 32 000 грн, нараховано 382 647, 73 грн сукупного доходу за виконання посадових обов`язків директора Товариства та сплачено 84 182, 50 грн єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 . Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями: розрахункових листів щодо виплаченої заробітної плати на посаді директора Товариства за травень-грудень 2020 р., січень-квітень, липень, серпень, вересень 2021 р., видаткових касових ордерів Товариства, відомостей на виплату готівки, вставних аркушів до додатків щодо виплати заробітної плати працівникам Товариства готівкою, платіжних доручень, банківських відомостей, бухгалтерських довідок.

Виходячи із посадового окладу відповідача в сумі 13 000 грн, який встановлено штатним розписом, затвердженим та введеним в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 28 лютого 2020 р., сукупний нарахований дохід директора Товариства за період з травня 2020 до квітня 2021 р. та за вересень 2021 р. за висновками господарських судів мав складати 165 870, 26 грн, а сума належного до перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідача - 36 491, 45 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виплата належної відповідачу заробітної плати, утримань із заробітної плати та єдиного соціального внеску, виходячи із посадового окладу у 32 000 грн, на 264 468, 52 грн ((382 647, 73 грн+84 182, 5 грн) - (165 870, 26 грн+36 491, 45 грн)) перевищила ту, яка б належала до сплати позивачем, виходячи із законно встановленого посадового окладу відповідача у розмірі 13 000 грн.

З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що збитки у зазначеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі частини 2 статті 89, статті 224 225 Господарського кодексу України, статей 22 1166 Цивільного кодексу України.

5.4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження визначив пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 3 статті 64 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах. При цьому скаржник зазначає, що штатний розпис не є документом, яким встановлюється розмір заробітної плати працівника. Норми Господарського кодексу України, Законів України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про оплату праці" передбачають, що винагорода керівника встановлюється виключно договором (контрактом) між ним та юридичною особою.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Крім того, зі змісту норми пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

5.5. Відповідно до першого абзацу частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати i посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою.

Підприємство як юридична особа приватного права, на власний розсуд складає та затверджує для себе штатний розпис, де самостійно визначає перелік посад та розмір окладів. Штатний розпис є внутрішнім документом підприємства, установи, організації, який у зведеному вигляді фіксує розподіл праці між працівниками, конкретизує перелік посад і професій; встановлює розмір основної заробітної плати щодо конкретної посади, та розмір надбавок, якщо це передбачено положенням про оплату праці.

Штатний розпис - це локальний нормативно-правовий акт, тобто документ, яким у разі його затвердження зобов`язане керуватися підприємство у своїй діяльності.

Суди попередніх інстанцій встановили, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр", ОСОБА_1 , 22.05.2020 видав наказ за № 19-к про те, що він приступає до виконання обов`язків директора Товариства "з оплатою згідно штатного розпису". При цьому станом на 22.05.2020 у Товаристві діяв штатний розпис, затверджений та введений в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діл центр" від 28 лютого 2020 р. Згідно з цим штатним розписом у товаристві існувала посада директора з посадовим окладом 13 000 грн.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про те, що відповідач та позивач за взаємною згодою домовились про розмір місячного посадового окладу директора товариства, який встановлено штатним розписом товариства.

Інших доказів на спростування наведеного, як то договір (контракт) між директором та товариством, яким би був встановлений інший розмір винагороди директора, відповідачем не надано.

5.6. Щодо доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відмовили в задоволенні його клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання про те, чи належать ОСОБА_1 особисті підписи, виконані від його імені на наступних документах: видатковому касовому ордері від 30.03.2021, видатковому касовому ордері від 21.05.2021, видатковому касовому ордері від 26.05.2021, колегія суддів зазначає таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що клопотання відповідача, заявлене як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивачем в підтвердження виплати заробітної плати відповідачу були подані видаткові касові ордери, підписи на яких не є особистими підписами ОСОБА_1 та інформація наведена в них суперечить іншим доказам. Так, у видатковому касовому ордері від 30.03.2021 міститься інформація, що ОСОБА_1 ніби була виплачена заробітна плата за лютий 2021р., але у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020-2021 роки, зазначено, що заробітна плата була нарахована, але не виплачена. На думку відповідача, доведеність того, що ОСОБА_1 не отримував заробітної плати готівкою з каси товариства в 2021р., має важливе значення для правильного вирішення справи та доведеності того, чи були, чи не були фактично завдані збитки товариству.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи від 10.03.2022, з урахуванням того, що позивачем у цій справі заявлено вимогу про стягнення збитків, заподіяних рішенням відповідача про виплату собі, як директору підприємства, заробітної плати у збільшеному розмірі. Прийняття такого рішення, на думку позивача, полягає в недобросовісному виконанні відповідачем обов`язків директора та зловживання ним його посадовими обов`язками, адже виплата 264468,52грн. заробітної плати була б неможливою без прийняття такого рішення. З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції вважав, що немає дійсної потреби для призначення експертизи у справі з питань, які просить поставити на вирішення експерта відповідач. У постанові від 18.01.2023 суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні аналогічного клопотання з тих самих підстав, що й суд першої інстанції.

Також відповідачем було заявлено як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, а саме: журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 2020-2021р., касові книги за 2020-2021р., книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки 2020-2021р., відомості про обіг готівки у ТОВ "Діл центр" за період з лютого по травень 2021р., положення про оплату праці працівників Товариства та копію Положення про преміювання. У клопотанні відповідач вказував на те, що вказані документи є необхідними для правильного встановлення обставин справи та спростування наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, а саме факту виплати заробітної плати готівкою.

Розглянувши згадане клопотання про витребування доказів, відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 27.06.2022 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки докази, про витребування яких клопоче відповідач, не стосуються рішення директора про збільшення собі заробітної плати, підстав та мотивів його прийняття. У постанові від 18.01.2023 суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні аналогічного клопотання з тих самих підстав, що й суд першої інстанції.

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доводи відповідача про неотримання ним заробітної плати у готівковій формі з каси підприємства протягом лютого, березня та квітня 2021 р. не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, виходячи з такого.

Належно завіреними копіями Наказів № 0201/21-1 від 01.02.2021, № 0301/21-1 від 01.03.2021 та № 0331/21-1 від 31.03.2021 підтверджується факт перебування головного бухгалтера позивача, ОСОБА_3 у лютому, березні, квітні та травні 2021 року (місяці, за які та у яких відповідач заперечує факт отримання готівки по видаткових касових ордерах) у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідно до частини 5 статті 65 Господарського кодексу України, частин 1-3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. п. 4.21. 4.24., 4.26 Статуту позивача керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

До компетенції Директора позивача належить одноособове прийняття ним рішень з усіх питань, пов`язаних з поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів товариства. Директор Товариства: здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства; забезпечує виконання зобов`язань Товариства перед фізичними та юридичними особами України; має право першого підпису фінансових та банківських документів, розпорядження рахунками Товариства в усіх установах банків та їх філіях, відділеннях, які діють на території України.

Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що директор Товариства, ОСОБА_1 , на підставі частини 5 статті 65 Господарського кодексу України, частин 1-3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п. п. 4.21, 4.24., 4.26. Статуту несе відповідальність за правильність нарахування та виплати заробітної плати. Ним незаконно встановлено самому собі посадовий оклад у розмірі 32 000 грн. Виплата готівки з каси підприємства невстановленим особам не допускається. Докази встановлення вини касира, бухгалтера, чи будь-якого іншого, уповноваженого відповідачем, як директором, працівника у безпідставній виплаті заробітної плати директора товариства готівкою з каси підприємства невідомим особам, відповідачем суду не надано. Згідно з п. 4.26. Статуту відповідачу, як директору Товариства, у тому числі належало право першого підпису фінансових документів позивача. Відповідач, як директор Товариства, осіб, котрі, як стверджує відповідач, безпідставно видали готівку із каси товариства за відсутності головного бухгалтера, не встановив, правоохоронні органи про зникнення готівки з каси підприємства не повідомляв.

Наявними у матеріалах справи належно завіреними копіями відомостей нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам) з додатками 4 ДФ за січень-червень 2021 р. та квитанцій про подання цієї звітності до ГУДПС у Львівській області підтверджується факт нарахування та виплати ОСОБА_1 належного йому за період з лютого по квітень 2021 р. доходу, утримання з цього доходу належних податків та зборів (виходячи із посадового окладу 32000 грн на місяць). Повноту та достовірність зазначеної у цих документах інформації, у тому числі й щодо повної виплати доходу, підтверджено цифровим підписом самого відповідача.

Наявна у матеріалах справи належно завірена копія довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справляння яких покладено на контролюючі органи від 21.01.2022, свідчить про відсутність станом на 21.01.2022 у товаристві податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Доводи касаційної скарги наведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, враховуючи вимоги та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 у справі № 914/3433/21- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

І. Кондратова