Саме звільнена особа зобов’язана надати докази про те, що вона не писала заяву про звільнення, або абсурдне тлумачення принципу змагальності сторін (Шевченківський районний суд м. Києва 23 серпня 2016 р., суддя Піхур О. В.)

Фабула судового акту: Це - рішення суду кричущий приклад того, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не застосовується суддями в тому розумінні, в якому його впроваджував законодавець. Працівника було звільнено на підставі ст. 36 КЗпПУ « підстава припинення трудового договору - угода сторін».

Працівник оскаржив у суді наказ про звільнення з цієї підстави і обґрунтував свій позов тим, що не писав заяви про звільнення і не подавав її адміністрації. У суді представник роботодавця надав суду підроблену заяву працівника із його підробленим підписом. Суд прийняв цю підробку як доказ і відмовив працівнику у поновленні на роботі.

Зокрема суд підкреслив що: «позивачем не надано доказів того, що він не звертався до відповідача з вказаною заявою, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання звільнення позивача з роботи незаконним та поновлення на посаді завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2016 току по дату поновлення на роботі, не підлягають задоволенню.»

Які це повинні бути докази, і як взагалі працівник може довести, що він НЕ писав заяви про звільнення не знає ніхто, і в першу чергу суд, проте ці проблеми суд не хвилюють, адже суд розуміє принцип змагальності сторін по- своєму.

Читайте статтю: Застосування судами принципу змагальності сторін на практиці або історія отримання поштою постанови від державного виконавця (господарське судочинство).

Застосування судами принципу змагальності сторін або історія оскарження рішення Одеської міської ради прийняте у далекому 1981 році (адміністративне судочинство)

Аналізуйте судовий акт: Застосування у адміністративному судочинстві принципу змагальності сторін судом касаційної інстанції ( ВАСУ, судді Мороз Л. Л., Горбатюк С. А, Швед Е. Ю.)

Застосування у господарському судочинстві принципу змагальності сторін судом касаційної інстанції ( судді ВГСУ Малетич М. М., Круглікова К. С. (доповідач), Мамонтова О. М.).

Справа № 761/19141/16-ц

Провадження № 2/761/5689/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Кияшко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки виконання рішення суду, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» (далі - відповідач) про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки виконання рішення суду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 січня 2015 року позивача було незаконно звільнено з роботи у Державній науковій установі «Енциклопедичне видавництво. 17 грудня 2015 року рішенням судді Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/5462/15-ц, позивача було поновлено на роботі на посаді завідувача господарства ДНУ «Енциклопедичне видавництво». Відповідач погодився з винесеним судом рішенням та не оскаржував його, однак адміністрація ДНУ «Енциклопедичне видавництво» умисно не виконує рішення суду і до сьогоднішнього дня не допустила позивача до робочого місця. Наказ №1-к про поновлення на роботі був виданий директором станови ОСОБА_2 лише 09 лютого 2016 року на вимогу державного виконавця, але позивача з цим наказом було ознайомлено лише 22 березня 2016 року. Незважаючи на формальну видачу директором ДНУ «Енциклопедичне видавництво» ОСОБА_2 наказу про поновлення позивача на роботі, фактично цей наказ виконаний не був. На день подачі цієї позовної заяви позивача фактично не допущено до робочого місця, йому не нараховувалася та не виплачувалася зарплата. Про умисне невиконання рішення суду відповідачем, позивачем багато разів повідомлялося органам національної поліції та прокуратури Шевченківського району. 13 квітня 2016 року ОСОБА_3, мотивуючи свою вимогу вивести з приміщення установи позивача та його представника ОСОБА_4, надав працівникам патрульної поліції ксерокопії документів, які він назвав наказами № 6-к та №7-к від 06 квітня 2016 року. Наказ №6-к про звільнення позивача з займаної посади начебто за згодою сторін. На цьому документі містилася ксерокопія підпису, віддалено схожого на підпис позивача. Незважаючи на неодноразові вимоги позивача на порушення ч. 2 ст. 47 КЗпП України, відповідач відмовилася знайомити позивача з оригіналом наказу та видати завірену належним чином його копію. 23 квітня 2016 року представником позивача поштою отримані дві трудові книжки, при цьому обидві книжки не є тими, що здавалися ОСОБА_3, але до обох внесено лише по два записи: про поновлення на роботі за рішенням суду та про звільнення відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Тому позивач просив суд відповідно до ч. 7 ст. 235 та ст. 236 КЗпП України визнати незаконною затримку виконання адміністрацією ДНУ «Енциклопедичне видавництво» рішення Шевченківського районного суду у місті Києві від 17 грудня 2015 року по справі №761/5462/15-ц про поновлення на роботі та виплатити середній заробіток за час затримки з 17 грудня 2015 року по 09 лютого 2016 року; відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України визнати звільнення позивача з роботи незаконним та поновити на посаді завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»; відповідно до положень ч. 2 ст. 235 Кодексу Законів про працю України стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2016 току по дату поновлення на роботі.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами подав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з посади завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу від 21 січня 2015 року № 30-к (а.с.7).

17 грудня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва було винесено рішення, яким було визнано звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» незаконним та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво», а саме з 22.01.2015 року та стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 22124,58 грн. без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів (а.с.8-10).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 14 ЦПК України).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання виконавчого провадження Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві № 1246/13 від 29.01.2016 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року по справі № 761/5462/15-ц, Державною науковою установою «Енциклопедичне видавництво» було видано Наказ № 1-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.», з яким позивача було ознайомлено 22 березня 2016 року (а.с.11).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» були складені Акти від 09.02.2016, 11.02.2016, 12.02.2016, 15.02.2016, 16.02.2016, 17.02.2016, 18.02.2016, 19.02.2016, 22.02.2016, 23.02.2016, 24.02.2016, 25.02.2016, 26.02.2016, 29.02.2016, 01.03.201602.03.2016, 03.03.2016, 04.03.2016, 09.03.2016, 10.03.2016, 11.03.2016, 12.03.2016, 14.03.2016, 15.03.2016, 16.03.2016, 17.03.2016, 18.03.2016 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 09:00 до 18:00.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»).

У законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала працівника виходити на роботу наступного робочого дня після оголошення рішення про поновлення на роботі.

Даючи юридичну оцінку поясненням сторін та наданим по справі доказам, враховуючи те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року позивача було поновлено на займаній посаді, проте Державною науковою установою «Енциклопедичне видавництво» було видано Наказ № 1-к про поновлення на посаді лише 09.02.2016 року, тобто в порушення вимог ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд вирішив визнати незаконною затримку виконання Державною науковою установою «Енциклопедичне видавництво» рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво».

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9).

Відповідно до Довідки Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» від 28.07.2016 року № 156, згідно рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року по справі № 761/5462/15-ц, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 97,47 грн..

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», п. 8).

Розмір середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду, складає 3216,51 грн. (97,47 грн. середньоденний заробіток х 33робочих днів (з моменту винесення рішення від 17.12.2015 року по видачу наказу 09.02.2016 року).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 3216,51 грн.

Відповідно до пояснень представника відповідача, викладених в поданих запереченнях, де зазначено, що 22.03.2016 року під час ознайомлення з наказом про поновлення на роботі, позивач відмовився від ознайомлення з посадовими інструкціями, а також від проходження інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки.

22 березня 2016 року працівниками Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» було складено Акт про відмову ОСОБА_1 від проходження інструктажу та протипожежної безпеки.

Наказом № 3/2-К Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» 28 березня 2016 року було відсторонено позивача від роботи з 22 березня 2016 року до проходження інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, без збереження заробітної плати.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 46 КЗпП України).

Час простою з вини працівника не оплачується (ч. 4 ст. 113 КЗпП України).

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці (ст. 18 Закону України «Про охорону праці»).

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надійшов лист Державного комітету телебачення і радіомовлення України, у якому зазначено, що з метою виконання пункту 8 доручення Прем`єр-міністра України ОСОБА_5 від 25.01.2016 року № 267/1/1-16 до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» просимо переглянути структуру і штатні розписи установ та забезпечити скорочення працівників щонайменше на 10 відсотків, зокрема, керівного, адміністративного, управлінського, господарсько-обслуговуючого персоналу, водіїв, робітників, які обслуговують громадські будівлі.

23 березня 2016 року відповідачем було видано Наказ № 19 «Про скорочення штату працівників ДНУ «Енциклопедичне видавництво», яким наказано скоротити з 01 червня 2016 року штат працівників та вивести із структури та штатного розпису посади, серед яких і посаду завідувача господарства - 1 штатну одиницю, про що позивача під особистий підпис було попереджено 28 березня 2016 року.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з Заявою від 29 березня 2016 року, у якій просив звільнити його з займаної посади завідувача господарством ДНУ «Енциклопедичне видавництво» за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України 08.04.2016 року.

Наказом № 6-кДержавної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» від 06.04.2016 року позивача було звільнено 08 квітня 2016 року з посади завідувача господарством ДНУ «Енциклопедичне видавництво» за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Підставами припинення трудового договору є: угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст. 36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9).

Позивач у судовому засіданні зазначив, що він не звертався до відповідача з Заявою про звільнення його з займаної посади завідувача господарством ДНУ «Енциклопедичне видавництво» за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України 08.04.2016 року, проте не надав доказів підтвердження цього.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів того, що він не звертався до відповідача з вказаною заявою, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання звільнення позивача з роботи незаконним та поновлення на посаді завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво»; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2016 току по дату поновлення на роботі, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 551,20 грн..

Керуючись ст.ст. 36, 46, 235, 236, КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9, Постанова Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»,Закон України «Про виконавче провадження», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, а також середнього заробітку за час вимушеного прогулу і затримки виконання рішення суду - задовольнити частково.

Визнати незаконною затримку виконання Державною науковою установою «Енциклопедичне видавництво» рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2015 року у справі №761/5462/15-ц про поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача господарства Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво».

Стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в розмірі 3216,51 грн.

Стягнути з Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя