Суд, отримавши документи в електронній формі, зобов’язаний самостійно здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис та орієнтуватися саме на оригінали електронного документу (ВС КЦС, справа №755/1549/22 від 22.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Адвокат оскаржувала передачу цивільної справи за підсудністю до іншого суду. У зв’язку із цим подала апеляційну скаргу в електронній формі з її електронним підписом, направивши електронного листа двом адресатам - суду першої інстанції, і суду апеляційному. Проте ухвалою апеляційного суду, ці (фактично дві) апеляційні скарги були повернуті.

Суд апеляційної інстанції виснував, що подані апеляційні скарги, які є ідентичні за змістом, не можуть бути прийняті апеляційним судом і підлягають поверненню особі, яка їх подала, бо адвокат в скарзі що подана напряму - не надала належно оформлених доказів на підтвердження повноважень, зокрема, ордер на надання правової допомоги не містив прізвища, імені, по батькові особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав, номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, дату видачі ордера; підпису адвоката, який видав ордер.

Друга ж апеляційна скарга, на думку апеляційного суду, не містила підпису заявника, бо немає протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на підтвердження підписання та направлення такої апеляційної скарги.

Водночас, задовольняючи касаційну скаргу адвоката, і скасовуючи цю ухвалу апеляційного суду, ВС КЦС ще раз нагадав, порядок роботи з електронними документами:

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1,2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ч. 4-6 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (ч.4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).

Державне підприємство «ДІЯ» визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу, доступ до такого інструменту перевірки - згідно із пунктом 5 Регламенту від 27 серпня 2021 року № 115 - цілодобовий: www.czo.gov.ua .

Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (аналогічний висновок міститься в постанові ВС від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11).

Отже у цій справі: Матеріали справи не містили відомостей про те, що районний суд міста Києва або апеляційний суд проводили перевірку апеляційної скарги, поданої адвокатом в електронній формі, на предмет підписання її ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.

Тому, Верховний Суд наголосив на тому, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

Оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію. Та обставина, що у матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, безумовно, не свідчить, що електронний документ не скріплений електронним підписом, оскільки у матеріалах справи не було і відомостей про відсутність ЕЦП на електронному документі. Помилка, допущена працівниками апарату суду під час формування паперової копії апеляційної скарги, не може мати своїм процесуальним наслідком для заявника повернення його апеляційної скарги як такої, що не підписана ним, оскільки це зумовлено діями (бездіяльністю) працівників апарату суду та не залежало від дій заявника під час подання апеляційної скарги засобами електронного поштового зв`язку.

Також - та обставина, що паперова копія ордера не містить всіх необхідних реквізитів, теж не може безумовно свідчити, що його оригінал - електронний примірник також не містить цих реквізитів. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд мав надати оцінку оригіналам електронних документів.

Суд апеляційної інстанції не врахував таких суперечностей щодо одного і того самого електронного документа, не дослідив його оригінал, а тому зробив передчасний висновок про повернення скарги.

У поданні апеляційної скарги на офіційні електронні пошти судів першої та апеляційної інстанцій, а не через підсистему «Електронний суд» - теж не має протиріч - адже, як вказав, Верховний Суд - Київський апеляційний суд через певні обставини не підключений до цієї підсистеми, а тому подання апеляційної скарги на електронну пошту суду є правомірним, оскільки подання апеляційної скарги в електронному вигляді гарантовано заявнику законом.

Будь-які перебої в роботі електронної системи документообігу, внаслідок чого заяви та додані до них додатки не надійшли до суду, повинні тлумачитися на користь особи, яка зробила все, що від неї залежало, для належного виконання своїх обов`язків («Tence v. Slovenia», № 37242/14, 31 травня 2016 року).

Аналізуйте судовий акт: Особі, яка не має офіційної електронної адреси, суд зобов’язаний направляти копії судових рішень рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ВС КАС справа №4120/4298/21-а від 07.07.2022 р.);

ВС/КЦС: Направлення копії судового рішення на особисту електронну поштову адресу сторони НЕ є належним направленням і може бути підставою для поновлення строків для оскарження такого рішення (ВС/КЦС у справі № 279/5407/20 від 27.10.2021);

Копія ордеру, завірена адвокатом, є належним доказом його повноважень для представництва (ВС/КАС у справі № 826/11795/18 від 26.05.2021);

Копія довіреності від імені фізичної особи, засвідчена представником самостійно підтверджує його право на підписання апеляційної скарги (ВС/КАС у справі № № К/9901/34870/19 від 03.02.2021).

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

місто Київ

справа № 755/1549/22

провадження № 61-6415св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Білич І. М.,

ВСТАНОВИВ:

I. ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), у якому просив стягнути на його користь на відшкодування майнової шкоди суму в розмірі 124 785, 63 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою від 03 лютого 2022 року Дніпровський районний суд міста Києва передав цивільну справу № 755/1549/22 за підсудністю на розгляд Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції

Не погодившись із таким процесуальним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діяла адвокат Кравченко Олена Вікторівна, 19 травня 2022 року засобами електронного поштового зв`язку звернувся через Дніпровський районний суд міста Києва та безпосередньо до Київського апеляційного суду із апеляційними скаргами на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року.

Ухвалою від 08 червня 2022 року Київський апеляційний суд повернув ОСОБА_1 його апеляційні скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року.

Суд апеляційної інстанції виснував, що подані апеляційні скарги, які є ідентичні за змістом, не можуть бути прийняті апеляційним судом і підлягають поверненню особі, яка їх подала.

Київський апеляційний суд зазначив, що Кравченко О. В. , яка подала апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду, не надала належно оформлених доказів на підтвердження повноважень на звернення з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді. Зокрема, усупереч правилам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36 (далі - Положення), адвокат Кравченко О. В. долучила до апеляційної скарги ордер на надання правничої (правової) допомоги, серії АА № 1158765, який не містить прізвища, імені, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; номер та дату його свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер.

Апеляційний суд врахував, що у суді першої інстанції адвокат Кравченко О. В. брала участь у справі як представник ОСОБА_1 на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від 24 січня 2022 року, серії АА № 1158770, згідно з яким Кравченко О. В. уповноважена представляти інтереси ОСОБА_1 лише в Дніпровському районному суді міста Києва на підставі договору про надання правової допомоги від 17 вересня

2021 року № 21.

Щодо апеляційної скарги, поданої адвокатом Кравченко О. В. в інтересах ОСОБА_1 , що була подана до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції та яка є ідентичною за змістом з попередньою, Київський апеляційний суд виснував, що вона також підлягає поверненню, оскільки апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції через засоби електронного зв`язку, вона не містить підпису заявника, а також у матеріалах справи немає протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису на підтвердження підписання та направлення такої апеляційної скарги.

Апеляційний суд встановив, що долучений до апеляційної скарги ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18 травня 2022 року має ідентичну серію та номер - АА № 1158765, що і ордер, поданий з апеляційною скаргою, яка надійшла безпосередньо до Київського апеляційного суду, та містить заповнені реквізити, окрім підпису адвоката.

З огляду на зазначене апеляційні скарги, з якими звернулася адвокат Кравченко О. В. в інтересах ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції визнав такими, що подані особою, яка не має права їх підписувати, з підстав відсутності належно оформлених документів, які дають право представляти інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 09 липня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Також заявник переконаний, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав оцінки обставинам справи.

Стверджує, що усі документи, які направлялися до суду електронним листом (апеляційна скарга з додатками на ухвалу суду першої інстанції від 03 лютого 2022 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді та докази направлення апеляційної скарги сторонам) підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 12 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційнепровадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 13 березня 2023 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65, та § 65 рішення ЄСПЛ у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року, заява № 34045/96).

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить згадану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Тож апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Повертаючи апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані як через суд першої інстанції, так і безпосередньо до апеляційного суду, суд апеляційної інстанції вважав, що перша апеляційна скарга разом із доданими до неї додатками не підписана особою, яка її подає, а друга апеляційна скарга підписана особою, яка не має повноважень, оскільки ордер не заповнений відповідно до вимог Положення.

Верховний Суд встановив, що висновки апеляційного суду про повернення апеляційних скарг ОСОБА_1 є такими, що зроблені без дослідження оригіналів апеляційних скарг у електронному вигляді.

Як встановив суд апеляційної інстанції, подані апеляційні скарги з доданими до них додатками є ідентичними за змістом. Їх направлено через Дніпровський районний суд міста Києва та безпосередньо до Київського апеляційного суду 19 травня 2022 року об 16 год. 06 хв засобами електронного поштового зв`язку, що підтверджується супровідним листом від 19 травня 2022 року, що міститься в матеріалах справи (а. с. 82).

Апеляційна скарга подається у письмовій формі (частина перша статті 356 ЦПК України).

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи (частина третя статті 356 ЦПК України).

До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Створення паперового примірника електронного документа відбувається шляхом його виготовлення на папері разом з усіма обов`язковими для даного виду документа реквізитами з дотриманням встановленого законодавством порядку їх розміщення, а також з іншими наявними необов`язковими реквізитами (пункт 2 глави 6 розділу ІІ Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2014 року № 1886/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2014 року за № 1421/26198, у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги в електронній формі).

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» тут і далі у редакції, чинній на момент подання апеляційних скарг).

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина четверта статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.

Перевірка кваліфікованого електронного підпису чи печатки проводиться будь-якою особою з метою отримання інформації про дійсність чи недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки (пункт 82 Вимог у сфері електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2018 року № 992).

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, поданої заявником через суд першої інстанції

У пункті 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Тобто процесуальний закон визначає, що відсутність підпису на апеляційній скарзі є підставою для повернення такої апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, апеляційна скарга подана заявником в електронній формі із використанням електронного підпису.

Повертаючи апеляційну скаргу, подану заявником через суд першої інстанції, апеляційний суд вважав, що апеляційна скарга не підписана заявником.

Верховний Суд, надаючи оцінку цим висновкам суду апеляційної інстанції, врахував таке.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).

Законом України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що до складу електронних довірчих послуг належать, зокрема кваліфіковані електронні довірчі послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису, а також формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису (статті 18, 20 цього Закону).

Міністерство цифрової трансформації України (далі - Мінцифри) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг і виконує функції центрального засвідчувального органу.

Згідно із наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 «Про затвердження Регламенту роботи центрального засвідчувального органу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, Державне підприємство «ДІЯ» визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу.

Згідно із пунктом 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Мінцифри від 27 серпня 2021 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1313/36935, адресою електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово

(далі - офіційний вебсайт ЦЗО) є: www.czo.gov.ua.

Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 2-317/11

(провадження № 61-6880св22)).

Проте на момент вирішення апеляційним судом питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою ОСОБА_1 через суд першої інстанції, матеріали справи не містили відомостей про те, що Дніпровський районний суд міста Києва або Київський апеляційний суд проводили перевірку апеляційної скарги, поданої адвокатом Кравченко О. В. в інтересах ОСОБА_1 в електронній формі, на предмет підписання її ЕЦП або, що за результатами такої перевірки було встановлено відсутність ЕЦП на електронному документі.

Натомість надіслані Дніпровським районним судом міста Києва електронні примірники апеляційної скарги з додатками містять протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до яких апеляційна скарга з додатками на ухвалу від 03 лютого 2022 року підписана ЕЦП Кравченко О. В. 18 травня 2022 року о 18:22:59; ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді підписаний ЕЦП Кравченко О. В. 18 травня 2022 року о 17:39:48; докази направлення апеляції сторонам підписані ЕЦП Кравченко О. В. 19 травня 2022 року о 16:04:05, що спростовує висновки апеляційного суду про непідписання апеляційної скарги та ордера заявником (його повноважним представником).

Верховний Суд наголошує на тому, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов`язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.

Повертаючи апеляційну скаргу, подану заявником через суд першої інстанції, яка є ідентичною апеляційній скарзі, поданій безпосередньо до суду апеляційної інстанції, апеляційний суд не врахував, що оригіналом документа є саме документ у електронній формі, а його паперова форма є копією документа, відтвореною на папері. Тож передусім суд має досліджувати на предмет підписання електронний документ, а не його паперову копію. Та обставина, що у матеріалах справи не було протоколів створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, безумовно, не свідчить, що електронний документ не скріплений електронним підписом, оскільки у матеріалах справи не було і відомостей про відсутність ЕЦП на електронному документі. Помилка, допущена працівниками апарату суду під час формування паперової копії апеляційної скарги, не може мати своїм процесуальним наслідком для заявника повернення його апеляційної скарги як такої, що не підписана ним, оскільки це зумовлено діями (бездіяльністю) працівників апарату суду та не залежало від дій заявника під час подання апеляційної скарги засобами електронного поштового зв`язку.

Повертаючи апеляційну скаргу заявника, подану через суд першої інстанції, апеляційний суд не переконався у тому, що апеляційна скарга, подана у електронній формі, не містить електронного підпису заявника (його повноважного представника), не витребував із суду першої інстанції оригінал електронного документа для здійснення такої перевірки, а тому висновки про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підписана ним/його представником, апеляційний суд зробив без дослідження оригіналу поданої апеляційної скарги, надавши оцінку лише його паперовій копії, до якої суд першої інстанції помилково не долучив протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису, що свідчить про передчасність цих висновків.

Тож оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду і вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі, дослідження оригіналів електронних документів - апеляційної скарги, ордера тощо. Без дослідження оригіналів цих документів висновки про повернення апеляційної скарги у зв`язку її непідписанням є передчасними.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, поданої заявником безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Потрібно враховувати, що заявник одночасно подав одну і ту саму апеляційну скаргу в електронній формі на електронні пошти Дніпровського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду.

При цьому до роздрукованої копії апеляційної скарги, поданої безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами електронного поштового зв`язку у електронному вигляді, апаратом суду додано протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису представника заявника адвоката Кравченко О. В., яка підписала як апеляційну скаргу, так і ордер. Водночас ордер не містить усіх реквізитів, необхідних для представлення адвокатом інтересів позивача в апеляційному суді.

Верховний Суд наголошує, що та обставина, що паперова копія ордера не містить всіх необхідних реквізитів, не може безумовно свідчити, що його оригінал - електронний примірник також не містить цих реквізитів.

Повертаючи апеляційну скаргу, подану безпосередньо до суду апеляційної інстанції, Київський апеляційний суд виснував, що адвокат Кравченко О. В. не надала належно оформлених доказів на підтвердження повноважень на звернення з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді. Водночас такі висновки суд апеляційної інстанції зробив лише на підставі паперової копії оригіналу електронного документа - ордера серії АА № 1158765, оригінал такого електронного документа суд апеляційної інстанції не досліджував, висновків про його оцінку оскаржувана ухвала апеляційного суду не містить. До того ж апеляційний суд не врахував, що паперова копія цього ордера, долучена до апеляційної скарги, поданої через суд першої інстанції, містить усі необхідні реквізити, окрім підпису адвоката, докази про що були долучені до паперової копії ордера, доданого до апеляційної скарги, поданої безпосередньо до апеляційного суду. При цьому апеляційна скарга з додатками у електронній формі була одночасно направлена до Дніпровського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду одним листом на дві поштові електронні адреси, що свідчить про направлення одних і тих самих електронних документів на дві адреси та передбачає, що такі документи мають бути ідентичними.

Суд апеляційної інстанції не врахував таких суперечностей щодо одного і того самого електронного документа, не дослідив його оригінал, а тому зробив передчасний висновок про те, що адвокат Кравченко О. В. не надала доказів на підтвердження своїх повноважень у суді апеляційної інстанції в інтересах позивача ОСОБА_1 , що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в частині висновків про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанцій повинен був врахувати, що їх подано в електронній формі, паперові примірники апеляційних скарг є лише копіями електронних документів у паперовій формі. Отже, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд мав надати оцінку оригіналам електронних документів - апеляційній скарзі з додатками, зокрема на предмет відповідності її вимогам про дотримання форми та змісту апеляційної скарги, визначеним у статті 356 ЦПК України.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не дослідив оригіналів апеляційних скарг та доданих до них доказів, не надав оцінки цим процесуальним документам на предмет відповідності формі і змісту відповідно до статті 356 ЦПК України, висновки апеляційного суду про повернення апеляційних скарг є передчасними.

У поданні апеляційної скарги на офіційні електронні пошти судів першої та апеляційної інстанцій, а не через підсистему «Електронний суд», Верховний Суд врахував, що Київський апеляційний суд через певні обставини не підключений до цієї підсистеми, а тому подання апеляційної скарги на електронну пошту суду є правомірним, оскільки подання апеляційної скарги в електронному вигляді гарантовано заявнику законом.

Європейський суд з прав людини у подібних правових ситуаціях зазначав про таке.

Відмова судів через брак обладнання у прийнятті позовних заяв в електронній формі порушує право на доступ до суду («Lawyer Partners A. S. v. Slovakia», № 54252/07, 3274/08, 3377/08/3505/08, 3526/08, 3741/08, 3786/08, 3807/08, 3824/08, 15055/08, 29548/08, 29551/08, 29552/08, 29555/08, 29557/08, 16 червня 2009 року).

Відмова судів прийняти до розгляду апеляційну скаргу, подану в паперовій формі замість електронної через неможливість її належним чином заповнити внаслідок недоліків програми, що використовується для заповнення формуляра, становить надмірний формалізм та підриває справедливість судового розгляду («Xavier Lucas v. France», № 15567/2, 09 червня 2022 року).

Будь-які перебої в роботі електронної системи документообігу, внаслідок чого заяви та додані до них додатки не надійшли до суду, повинні тлумачитися на користь особи, яка зробила все, що від неї залежало, для належного виконання своїх обов`язків («Tence v. Slovenia», № 37242/14, 31 травня 2016 року).

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов переконання, що касаційну скаргу потрібно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційних скарг ОСОБА_1 скасувати і направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду, зокрема вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

У частині шостій статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко