Обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи (№ 817/4263/13-а від 25.12.2013)

Фабула судового акту: Кожен приватний підприємець знає, коли та в якому розмірі слід сплачувати єдиний податок та ЄСВ. Проте, як правило такі платежі як правило здійснюються або в переодстанній або ж в останній день.

У таких випадках податківці чомусь вважають, що строки сплати відповідних платежів платниками податків було порушено оскільки платіж надійшов на рахунок із порушенням строку та накладають фінансові санкції.

У даному випадку ФОП сплатив ЄП 18 травня та 20 грудня, тобто в передостанній та останній день такої сплати. Проте, банківський переказ прийшов на рахунок казнечейства із запізненням. У зв'язку із цим ДФС наклала на ФОП фінансові санкції за нібито порушення строків сплати єдиного податку.

Судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд задоволено позов ФОП та відповідне податкове повідомелння рішення скасовано із наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Згідно п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Нормами статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено строки проведення переказу коштів, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов до банку після операційного часу.

Пункт 8.4 ст. 8 вказаного Закону визначає строки виконання банками міжбанківського переказу, які не повинні перевищувати трьох операційних днів (для внутрішньобанківського переказу - двох операційних днів).

Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

Статтею 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Таким чином обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу за якими було нараховано податок у вигляді додаткового блага без урахування зміни валюти кредитування (Київський окружний адміністративний суд 30.05.2017р. № 810/1285/17)

Після прийняття банком платіжного доручення зобов'язання з сплати податків вважаються виконаним, і покладення на платника відповідальності за їх неперерахування до бюджету, є неправомірним (Житомирський адмінісуд, справа № 817/900/16, 18.01.17)

Хоча платник податку сплатив ПДВ за реквізитами для уплати податку на прибуток, ВАСУ скасував донарахування штрафних санкцій фіскальним органом (ВАСУ від 14 грудня 2016р. у справі К/800/53919/13)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4263/13-а

25 грудня 2013 року 17год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник Кондратенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 року позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нікчемним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 року № 0010081740, зобов'язання виконати передбачені діючим законодавством дії - зарахувати в рахунок майбутніх платежів з цього податку суму єдиного податку, в розмірі 214 гривень 60 копійок, сплачену позивачем за вересень 2012 року, у відповідності до вимог пункту 295.5-6 ст. 295 Податкового Кодексу України по причині знаходження позивача у відпустці та утриматись від дій (оскарження акту індивідуальної дії) по витребуванню у позивача заяви на відпустку з підстав відсутності подібних вимог в діючому законодавстві.

Постановою Рівненського міського суду від 11.09.2013 року в справі №569/8088/13-а позивачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 частково задоволено, постанову Рівненського міського суду від 11.09.2013 року скасовано, а справу направлено за підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судом допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції в м.Рівне його процесуальним правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

В обґрунтування позову вказує, що згідно вимог п.295.5, 295.6 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Відповідно до даних норм кодексу, ним 25.07.2012 р. була надіслана засобами поштового зв'язку заява про звільнення від сплати єдиного податку на час відпустки. Перебуваючи у відпустці, ним 21.09.2012 року було сплачено єдиний податок у розмірі 214.60 грн. за вересень 2012 р. та 214.60 грн. за жовтень 2012 р., що підтверджується наданими до суду копіями квитанцій банку.

Враховуючи те, що позивач у вересні 2012 р. знаходився у відпустці, ним було запропоновано зарахувати сплати за вересень 2012 р. в рахунок майбутніх платежів.

Відповідач позов не визнав. Представник відповідача пояснила, що 26.07.2012 р. до ДПІ у м. Рівному позивачем надіслано засобами поштового зв'язку лише податкову декларацію платника єдиного податку № 46844/5 за півріччя 2012 р. Заява про необхідність звільнення від сплати єдиного податку до податкового органу і не надсилалась.

Згідно п.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Проте, протягом 2012 року позивачем порушено терміни сплати авансових внесків, а саме:

- по терміну сплати 20.01.2012р. позивачем сплачено (зараховано) єдиний податок 23.01. 2012 р.

- по терміну сплати 20.05.2012 року позивачем сплачено (зараховано) єдиний податок 21 .05.2012 р.

- по терміну сплати 20.09.2012 року позивачем сплачено (зараховано) єдиний податок 21.09.2012р.

ДПІ у м. Рівному обставини порушення позивачем термінів сплати авансових внесків встановлено за результатом проведеної камеральної перевірки, про що складено акт своєчасності сплати єдиного податку № 1171 від 26.03.2013 р. За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року № 00100817140.

З наведених підстав представник відповідача вважає дії податкового органу правомірним, в задоволенні позову просила відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 17.04.1998 р. року Виконавчим комітетом Рівненської міської ради. Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, реклами, поліграфії, послуги з виконання фоторобіт, ремонту комп'ютерів, аудіо, відеоапаратури та радіотелевізійної техніки. ОСОБА_1 зареєстрований є платником єдиного податку 2-ї групи, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 від 25.05.2012 р. (а.с.4).

ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи ФОП ОСОБА_1, про що складено акт № 1171 від 26.03.2013 р. (а.с.7-8).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України щодо несвоєчасності сплати єдиного податку за січень, травень, вересень 2012 року, за що передбачена відповідальність п.122 .1 ст.122 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року № 00100817140, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити штраф у сумі 321 грн. (а.с.14).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, на момент їх виникнення регулювались положеннями Податкового кодексу України. Суд застосовує законодавство в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із пп. 16.1.2 та пп. 16.1.3 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

Згідно із ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Відповідно до ст. 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового Кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 293.1, 293.2 ст. 293 Податкового Кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

З 01.01.2012 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного податку згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування поданої напередодні до податкового органу, та обрав ставку єдиного податку, встановлену для другої групи платників єдиного податку.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового Кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Згідно з п. 295.2 ст. 295 Податкового Кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підприємцем ОСОБА_1 20.01.2012р. (квитанція №6480.414.5), 18.05.2012р. (квитанція №6480.327.5) сплачено через ПАТ "А-БАНК" суму єдиного податку з фізичних осіб за січень, травень 2012 року в розмірі 214,60 грн. за кожен період, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.9-10).

У вказаних квитанціях у графі «призначення платежу» зазначено призначення платежу «єдиний податок з фізичних осіб».

Вказані квитанції ПАТ «А-Банк» підтверджують факт подання їх позивачем, одержання та виконання банком 20.01.2012 року та 18.05.2012 року відповідно.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України та відповідальність суб'єктів переказу встановлено Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року №2346-III.

Стаття 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює строки проведення переказу коштів, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов до банку після операційного часу (п. 8.1 ст. 8 Закону).

Пункт 8.4 ст. 8 вказаного Закону визначає строки виконання банками міжбанківського переказу, які не повинні перевищувати трьох операційних днів (для внутрішньобанківського переказу - двох операційних днів).

Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

Статтею 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що подання ініціатором до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу. Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються Національним банком України. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Обов'язок сплати податкового зобов'язання в разі внесення суми готівкових коштів через касу банку для подальшого переказу на рахунок органу казначейської служби є виконаним з моменту прийняття до виконання банком документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

На користь вказаного висновку свідчить також норма, закріплена у п.1.3 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою визначено поняття дати валютування, що є зазначеною платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки датою, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Законодавство визначає термін своєчасності сплати податкового зобов'язання. Обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що позивачем виконано обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання за січень, травень 2012 року в строки, передбачені п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. Звідси, висновки контролюючого органу про сплату авансових внесків з єдиного податку позивачем у вказаних вище періодах з порушенням термінів є помилковими.

Відповідно до п. 122.1. ст. 122 Податкового кодексу України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Розмір належної до сплати позивачем суми авансового внеску єдиного податку у січні, травні, вересні 2012 року становив 214,60 грн. Відповідачем до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 327 грн. (214,60/50%*3).

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення слід скасувати в частині застосованих штрафних санкцій за два періоди - січень та травень 2012 року, що складає 214 грн. (327/3*2).

Що стосується застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату суми авансового внеску єдиного податку у вересні 2012 року, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2012 року позивачем сплачено через ПАТ "А-БАНК" суму єдиного податку з фізичних осіб за вересень в розмірі 214,60 грн. (квитанція №2528.222.1), що підтверджується копією квитанції (а.с.11). Відтак, суму авансового внесу за вересень 2012 року сплачено з порушенням встановлених термінів (граничний строк сплати - 20.09.2012 року).

В обґрунтування неправомірності дій відповідача, позивач покликався на заяву про звільнення від сплати єдиного податку на час відпустки, яку він, з його слів, надіслав поштовим зв'язком до контролюючого органу 25.07.2012 року разом із податковою декларацією за І півріччя 2012 року (а.с.112-116).

Такі твердження позивача не знайшли свого підтвердження впродовж судового розгляду справи. Судом не встановлено, що на адресу контролюючого органу надходила така заява позивача. Зокрема, у журналі реєстрації звітів, розрахунків, що надходять поштою (а.с.117-118) міститься запис за №874 про реєстрацію 26.07.2012 року податкової декларації позивача. Записів про надходження інших документів 26.07.2012 року від позивача журнал реєстрації не містить.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Поряд з цим, це не позбавляє позивача обов'язку довести належними та допустимими доказами обставини, на які він покликається обґрунтовуючи свої позовні вимоги. Таких доказів (як то опису вкладення до поштового відправлення тощо) позивач не надав. Натомість відповідач правомірність своїх дій щодо застосування до позивача штрафної санкції за несвоєчасну сплату авансового внесу з єдиного податку за вересень 2012 року довів.

Відтак, в цій частині спірне податкове повідомлення рішення обґрунтоване, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів з цього податку суму єдиного податку, в розмірі 214 гривень 60 копійок, сплачену позивачем за вересень 2012 року по причині знаходження у відпустці, то вона задоволенню не підлягає з тих же підстав. Як зазначено вище, судом належними та допустимими доказами не підтверджено обставини надіслання позивачем до контролюючого органу заяву про перебування у відпустці. В судовому засіданні позивач вказав на неможливість надання ним інших доказів на підтвердження перебування у відпустці у вересні 2012 року та повідомлення про це податкового органу.

Стосовно вимог утриматись від дій по витребуванню у позивача заяви на відпустку з підстав відсутності подібних вимог в діючому законодавстві суд зазначає наступне. Враховуючи положення ст.ст. 2, 6 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Відтак, дана вимога позивача заявлена без наявності спірних правовідносин, а тому суд, приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Що стосується заперечень представника відповідача про встановлення рішенням суду, що набрало законної сили обставин, що мають значення для справи (постанова РОАС від 23.07.2013 р. у справі №817/1374/13-а), то з даного приводу суд зазначає наступне.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі №817/1374/13-а (а.с.93-94) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в позові про визнання дій ДПІ в м.Рівному протиправними та скасування акту камеральної перевірки № 1177 ДПІ в м.Рівному від 26.03.2013 р. в частині визначення затримки позивачем сплати єдиного податку за січень, травень та вересень 2012 р. відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2013 року (а.с.95-97) суд апеляційної інстанції, поміж іншого, зазначає, що суд, міг би надати оцінку діям підприємця ОСОБА_1 щодо виконання ним п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, та щодо не допущення порушень з приводу сплати єдиного податку за січень 2012р. та травень 2012р. у разі пред'явлення ним вимоги до відповідача про визнання протиправним та скасування самого податкового повідомлення рішення № 0010081740 від 16.04.2013 року щодо порушень вчинених позивачем та накладення на нього штрафних санкцій, яке є чинним, підлягає виконанню і яке позивач в даному випадку не оскаржує.

Позивач в даній справі ставить вимоги про визнання нікчемним та скасування акту камеральної перевірки, що складений у відношенні позивача за результатами проведеної перевірки і який не має обов'язкового характеру, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України оскільки є лише заходом досудового врегулювання спору і не має остаточних правових наслідків для позивача, а відтак не підлягає оскарженню. Зазначені обставини свідчать про те, що позивач обрав не вірний спосіб захисту своїх прав. В даному випадку суд апеляційної інстанції не може вийти за межі позовних вимог і вирішити питання щодо правильності чи протиправності дій позивача щодо виконання п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, та не допущення ним порушень з приводу сплати єдиного податку за січень 2012р. та травень 2012р. і так само дій відповідача.

З огляду на викладене позовні вимоги слід задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному від 16.04.2013 року №0010081740 в частині зобов'язання сплатити штраф за порушення граничних строків сплати суми єдиного податку в розмірі 214 грн. В решті позовних вимог відмовити.

В силу положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному від 16.04.2013 року №0010081740 в частині зобов'язання сплатити штраф за порушення граничних строків сплати суми єдиного податку в розмірі 214 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 71, 53 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя