"Я потерялся..." Суд критично оцінив показання обвинуваченого про те, що він не ухилявся від служби, а просто загубився, оскільки такі є нелогічними, непослідовними та не ґрунтуються на поведінці розумної людини. (Хустський райсуд Закарпатської області, справа № 309/1777/22 від 06.10.2022 р.)

Фабула судового акту: Чоловік, будучи військовозобов`язаним, і прибувши до військкомату - отримав бойову повістку. На наступний день, під час супроводу до військової частини, а саме під час технічної зупинки, зник у невідомому напрямку.

Сам обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав, а суду пояснив, 17.03.22 р. він їхав на автомобілі, його зупинили та насильно вручили повістку. Наступного дня, він явився у воєнкомат, однак йому казали, що ще треба було взяти ідентифікаційний код, він поїхав додому, взяв документи та повернувся. Лікарську комісію він не проходив, йому лише підсунули підписати якусь бумажку, яку він підписав не читаючи. Після цього сіли в автобус та поїхали. По дорозі два рази зупинялися один раз в туалет, а другий в магазин. Приїхали під КПП всі вийшли і стали курити. Він вийшов без своїх речей. Це було десь о пів 11 вечора. Він почав говорити по телефону, відійшов трохи в сторону до будинків. Захотів купити пиво, почав шукати між будинками, і десь через 10 хв зрозумів, що загубився. У нього були два телефони, один сів, а другий був робочий. Пробував дзвонити у міліцію. Пішов і дійшов до річки, перейшов через міст, потім було село, пройшов його, і йшов довго, поки не побачив пост. Він постукав, вийшли три хлопці. Він пояснив ситуацію, дав їм паспорт, його нагодували. Потім привели у воєнкомат у м.Самбір. Він знову пояснив ситуацію, а там сказали чекати на вулиці. Приїхало начальство і сказали, що йому треба їхати в Хуст у воєнкомат. Він повернувся у Хуст у неділю, а в понеділок, 21.03, разом з своїм адвокатом прийшли у воєнкомат щоб забрати його автомобіль. Він поговорив з юристом, забрав свої речі і йому дали повістку на 22.03, але його затримали та взяли під варту.

Водночас, Хустський районний суд Закарпатської області не повірив таким поясненням. Суд вказав:

Суд критично оцінює показання обвинуваченого про те, що він не ухилявся від служби, а просто загубився, оскільки такі є нелогічними, непослідовними та не ґрунтуються на поведінці розумної людини.

Зокрема під час транспортування з військовозобов`язаними проводився інструктаж, і йому було доведено до відома про те, що не можна відлучатися без відома та супроводу. Не зважаючи на це він «відлучився» не повідомивши нікого про це. Також він не зміг пояснити якими чином (згідно його версії) він хотів купити пива у темну пору доби, десь біля 22 год. 30 хв., коли відповідні заклади торгівлі уже не працюють. Окрім того ті обставини, що після того як він «нібито зрозумів, що він заблудився» такий рухався в одному напрямку, вийшов за межі міста, перейшов річку, пройшов одне село, абсолютно не відповідає логічній поведінці особи, яка дійсно заблукала та намагається знайти шлях назад. Натомість зазначені обставини у повній мірі відповідають логічній поведінці особи яка намагається утекти якнайдалі від певного місця (у даному випадку КПП).

Відтак версія сторони захисту щодо розвитку подій не може вважатися такою версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всі факти, встановлені в суді. Натомість версія сторони обвинувачення про те, що фігурант цієї справи саме ухилився від проходження військової служби, узгоджувалася - на думку суду - з встановленими у судовому засіданні обставинами.

“Та обставина, що у подальшому, після вчинення кримінального правопорушення, він добровільно з`явився у військкомат , а також посилання сторони захисту, що він, якби хотів ухилитися від проходження служби, то міг би це зробити на попередніх зупинках автобуса - не має якогось самостійного правового значення та не впиває на правильність кваліфікації його дій. Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений не проходив військово-лікарську комісії суд теж відхилив, позаяк обвинувачений відмовився від проходження медичного огляду підписавши відповідну заяву. Доказів того, що така заява писалася ним під тиском, чи що його воля була спотворена у якийсь інший спосіб, матеріали кримінального провадження не містять” :вказав суд.

Отже, у цій справі: Чоловіка було визнано винуватим по пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Водночас, враховуючи обставини, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, відсутність у обвинуваченого судимості на момент вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, зокрема, що такий одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме його з`явлення до військкомату, суд виснував можливість виправлення та перевиховання без ізоляції його від суспільства і на підставі статті 75 КК України, звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Аналізуйте судовий акт: Суд призначив 3 роки позбавлення волі за нез‘явлення до військкомату (Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська, справа № 202/7286/23 від 12.06.2023 р.);

Повістка повинна бути вручена військовозобов`язаному особисто (ВС ККС, справа № 759/5435/16-к від 28.01.2020 р.);

Обов`язковою ознакою дезертирства (ст.408 КК України), що відрізняє його від самовільного залишення служби (ст.407 КК України) є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від служби не тимчасово, а взагалі, назавжди. (ВС ККС, справа №297/2178/21 від 01.12.2022 р.);

При звільнення від відбування покарання, ВС врахував, що засуджений повідомив про намір проходження військової служби з метою подолання військової агресії рф на території України. (ВС ККС, справа №755/9016/19 від 30.06.2022 р.).

Справа № 309/1777/22

Провадження № 1-кп/309/112/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12022071050000154 від 05.05.2022) стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, вважається таким, що не має судимості,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 17.03.2022 року, будучи військовозобов`язаним прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з оголошенням Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України.

Цього ж дня, 17.03.2022, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації оголошеної Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022, отримав бойову повістку про прибуття на 09:00 год., 18.03.2022, до пункту відправки в команду № НОМЕР_1 , однак останній достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України №64-2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69-2022 від 24.02.2022, під час супроводу до військової частини № НОМЕР_1 у складі 20 військовозобов`язаних, під час технічної зупинки, зник у невідомому напрямку, і за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, тим самим вчинивши дії, передбачені статтею 336 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину по пред`явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, не визнав, суду пояснив, що 17.03.2022 він їхав на автомобілі, його зупинили та насильно вручили повістку. Наступного дня, 18.03.2022 він явився у воєнкомат, однак йому казали, що ще треба було взяти ідентифікаційний код, він поїхав додому, взяв документи та повернувся. Лікарську комісію він не проходив, йому лише підсунули підписати якусь бумажку, яку він підписав не читаючи. Після цього сіли в автобус та поїхали. По дорозі два рази зупинялися один раз в туалет, а другий в магазин. Приїхали під КПП всі вийшли і стали курити. Він вийшов без своїх речей. Це було десь о пів 11 вечора. Він почав говорити по телефону, відійшов трохи в сторону до будинків. Захотів купити пиво, почав шукати між будинками, і десь через 10 хв зрозумів, що загубився. У нього були два телефони, один сів, а другий був робочий. Пробував дзвонити у міліцію. Пішов і дійшов до річки, перейшов через міст, потім було село, пройшов його, і йшов довго, поки не побачив пост. Він постукав, вийшли три хлопці. Він пояснив ситуацію, дав їм паспорт, його нагодували. Потім привели у воєнкомат у м.Самбір. Він знову пояснив ситуацію, а там сказали чекати на вулиці. Приїхало начальство і сказали, що йому треба їхати в Хуст у воєнкомат. Він повернувся у Хуст у неділю, а в понеділок, 21.03, разом з своїм адвокатом прийшли у воєнкомат щоб забрати його автомобіль. Він поговорив з юристом, забрав свої речі і йому дали повістку на 22.03, але його затримали та взяли під варту.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення. Передбаченого ст. 336 КК України, повністю підтверджується безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який працює головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду пояснив, що 17.03.2022 ОСОБА_3 була вручена бойова повістка. 18.03.2022 він з`явився пізніше інших. Після чого йому запропонували пройти медкомісії, однак той відмовився та написав заяву про відмову від поглибленого медичного огляду. Відбулася відправка. Ввечері стало відомо, що ОСОБА_3 втік. На роботі сказали, що втік при построєнії на КПП.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який працює начальником відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду пояснив, що 18.03.2022 його призначили старшим для направлення військовозобов`язаних у кількості 20 чоловік до місця служби. Вони виїхали з м.Хуст десь після обіду, а ввечері приїхали у м.Самбір. На КПП автобус зупинився десь за 20 м. Вийшли за автобуса, перерахували і всі були на місці. Після чого він пішов на пункт пропуску, а з військовозобов`язаними залишився ОСОБА_8 . Коли підійшла їхня черга, то під час передачі особового складу, виявилося, що ОСОБА_3 немає. Його знайшли наступного дня. Також ствердив, що під час поїздки були зупинки. Коли пропав ОСОБА_3 було вже темно і ніхто не бачив як це було. Його шукали поблизу військової частини, яка знаходиться на околиці міста. Зазначив, що десь 40 хв стояли біля КПП до моменту коли виявили пропажу. Речі ОСОБА_3 залишилися в автобусі. При цьому, під час поїздки проводився інструктаж і всім було доведено до відома, що ніхто не може відлучатися дальше 10 м від автобус. ОСОБА_3 біля КПП не повідомляв, що хоче відлучитися.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду пояснив, що 18.03.2022 була відправка з РТЦК та СП. Їхали в автобусі, зупинялися на перекур. Приїхали у м.Самбір до військової частини. Усі вийшли десь за 30 м від КПП, а ОСОБА_7 пішов займати чергу. Через деякий час недорахувалися одного і виявилося, що ОСОБА_3 пропав. Йому пробували дзвонити, однак телефон був виключений. Доповіли про це начальству. Шукали на прилеглій території, однак не знайшли. потім здали людей і поїхали додому. Під час поїзди проводився інструктаж і повідомлялося, що можна відлучатися без супроводу. Коли були на КПП вже було темно. Всі вийшли без речей, і при виході людей рахували та були всі на місці і саме коли підійшли до КПП, то виявили, що ОСОБА_3 не стало. Це період від виходу з автобус і до підходу до КПП тривав декілька хвилин, і ОСОБА_3 пропав десь по дорозі. Потім їм зателефонували і сказали, що його спіймали.

Згідно розписки 17.03.2022 ОСОБА_3 отримав бойову повістку та зобов`язаний був з`явитися о 09 год. 00 хв. на 18.03.2022.

Відповідно до мобілізаційного розпорядження ОСОБА_3 є військовозобов`язаним і 18.03.2022 року йому присвоєно військове звання солдат.

Згідно обліково-послужної картки на ім`я ОСОБА_3 , такий є придатним до військової служби та призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби, призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахований у запас, та підлягає повторному медичному освідченню 01.02.2023 року. 17.03.2022 ОСОБА_3 було взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 18.03.2022 ОСОБА_3 знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно власноруч підписаної заяви від 18.03.2022 ОСОБА_3 скарг на здоров`я не заявляє, від поглибленого медичного огляду відмовляється, на цей момент вважає себе здоровим, на диспансерному обліку з приводу захворювань не перебуває, претензій до лікарів військово-лікарської комісії не має.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_6 , наданим ним в судовому засіданні, суд враховує, що його покази прямо стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення і безпосередньо стосуються фактів, які мали місце 18.03.2022, зокрема такий ствердив, що ОСОБА_3 була вручена бойова повістка, йому було запропоновано пройти медкомісії однак останній відмовився, після чого був відправлений до місця проходження служби.

Суд також приймає до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки вони стосуються вчинення даного кримінального правопорушення. Зокрема указані свідки супроводжували групу військовозобов`язаних, серед яких був ОСОБА_3 до місця проходження служби, і чітко ствердили, що проводився інструктаж у ході якого було доведено до відома що не можна відлучатися від автобуса без супроводу. Після зупинки на КПП, військовозобов`язаних було перераховано і всі були на місці, однак на самому КПП виявилося, що ОСОБА_3 немає, тобто такий зник по дорозі від місця зупинки автобуса до КПП.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не ухилявся від служби, а просто загубився, оскільки такі є нелогічними, непослідовними та не ґрунтуються на поведінці розумної людини. Зокрема під час транспортування з військовозобов`язаними проводився інструктаж, і ОСОБА_9 було доведено до відома про те, що не можна відлучатися без відома та супроводу. Не зважаючи на це ОСОБА_3 «відлучився» не повідомивши нікого про це. Також ОСОБА_3 не зміг пояснити якими чином (згідно його версії) він хотів купити пива у темну пору доби, десь біля 22 год. 30 хв., коли відповідні заклади торгівлі уже не працюють. Окрім того ті обставини, що після того як ОСОБА_3 «нібито зрозумів, що він заблудився» такий рухався в одному напрямку, вийшов за межі міста, перейшов річку, пройшов одне село, абсолютно не відповідає логічній поведінці особи, яка дійсно заблукала та намагається знайти шлях назад. Натомість зазначені обставини у повній мірі відповідають логічній поведінці особи яка намагається утекти якнайдалі від певного місця (у даному випадку КПП).

Відтак версія сторони захисту щодо розвитку подій не може вважатися такою версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всі факти, встановлені в суді.

Натомість версія сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_3 саме ухилився від проходження військової служби, повністю узгоджується з встановленими у судовому засіданні обставинами.

Та обставина, що у подальшому, після вчинення кримінального правопорушення, 21.03.2022 ОСОБА_3 добровільно з`явився у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також посилання сторони захисту, що ОСОБА_3 , якби хотів ухилитися від проходження служби, то міг би це зробити на попередніх зупинках автобуса - не має якогось самостійного правового значення та не впиває на правильність кваліфікації його дій.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_3 не проходив військово-лікарську комісії суд відхиляє, позаяк ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду підписавши відповідну заяву. Доказів того, що така заява писалася ним під тиском, чи що його воля була спотворена у якийсь інший спосіб, матеріали кримінального провадження не містять.

Щодо певних розбіжностей у показах свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо проміжку часу, який пройшов з моменту зупинки автобуса під КПП та прибуття групи безпосередньо на КПП, де було виявлено відсутність ОСОБА_3 , то це не є суттєвим, позаяк достеменно встановлено, що ОСОБА_3 зник під час по дорозі від місця зупинки автобуса до КПП, а який насправді проміжок часу був між цими подіями декілька хвилин чи 40 хв., не випливає на правильність кваліфікації його дій.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеним поза розумним сумнівом факт:

ухилення ОСОБА_3 від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, тобто вчинення ним злочину, передбаченого ст. 366 КК України;

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, вважається таким, що не має судимості, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Згідно досудової доповіді складеної Хустським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області беручи до уваги зібрану інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середню ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій статті 366 КК України, у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи обставини, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 судимості на момент вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, зокрема, що такий одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме його з`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.03.2022, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Зважаючи на те, що запобіжний захід стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні судом не обирався і клопотання щодо обрання такого обвинуваченому стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.

Керуючись статтями 368 371 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим по пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: документи з ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Хустського районногосуду ОСОБА_1