Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на оскарження, адже такою підставою мають бути конкретні обставини неможливості виконання учасником процесуальних дій. (ВС КЦС, справа № 496/4633/18 від 23.01.2023 р.)

Фабула судового акту: Позивач-ТОВ (та його правонаступники) оскаржували дії нотаріуса та просили суд поновити державну реєстрацію обтяження речового права за іпотечним договором. Після незадовільного для позивача рішення суду першої інстанції (постановленого 18 лютого 2022 року - прямо перед повномасштабною війною) вони подали апеляційну скаргу. Але вже в липні 2022 року і повторно - в серпні 2022 року. Пропуск строку пояснювали тим, що підприємство під час війни припинило свою роботу, кореспонденцію не отримували, про це - на їх погляд - свідчить те що направлене їм судове рішення повернулось на адресу суду “за закінченням терміну зберігання”. Отже, повний текст рішення районного суду від 18 лютого 2022 року ТОВ не отримувало, про його існування стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак апеляційний суд своєю ухвалою від 17 жовтня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 18 лютого 2022 року відмовив. Пояснював тим, що представник позивача був на засіданні, і йому було відомо (повідомлялось) що повне рішення буде складено 1 березня 2022 року.

ВС КЦС не підтримало доводи скаржника щодо поважності пропуску строку оскарження. ВС вказав:

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам необхідно враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скаргу) у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює усю сукупність обставин, надаючи відповідну оцінку.

Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зазначив, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Отже, у цій справі, ВС констатував: Така обставина як введення воєнного стану в Україні та/або факт того, що місцезнаходження позивача згідно з повідомленою ним суду адресою є зоною активних бойових дій є очевидними та допускають можливість для суду на власний розсуд визнати поважними такі причини неотримання повного тексту судового рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою 29 серпня 2022 року, тобто після спливу строку, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, не відповідає критеріям розумного строку, адже після отримання копії судового рішення та подання апеляційної скарги минуло більше тридцяти днів.

Доводи, що повернення поштового відправлення на адресу суду підтверджує той факт, що ТОВ призупинило свою роботу, є безпідставними, оскільки ТОВ є юридичною особою та повинно запроваджувати внутрішні процедури та організовувати роботу власних працівників, в тому числі і осіб відповідальних за юридичний супровід діяльності товариства таким чином, що забезпечить виконання особою, яка подає апеляційну скаргу, його процесуальних обов`язків та дотримання визначених процесуальним законом строків на вчинення відповідної процесуальної дії, до того ж, будь-яких наказів/розпоряджень щодо припинення/зупинення роботи товариства матеріли справи не містять.

При цьому слід зазначити, що на ТОВ як роботодавцеві лежить обов`язок надати докази неможливості виконання його працівниками покладених на них обов`язків щодо складання апеляційної скарги та подання її до апеляційного суду. У цій справі введення в Україні воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Отже, встановивши, що ТОВ добросовісно не здійснював свої процесуальні дії, був належним чином повідомленим про дату складання повного тексту судового рішення, представник позивача був присутній під час розгляду справи, однак будь-яких процесуальних дій останній не вчиняв протягом п`яти місяців, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного оскарження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт: Направлення ухвали про залишення без руху на email (якщо суд не пересвідчився в її отриманні), і у зв'язку із цим пропуск строку для виправлення, не має призводити до повернення апеляційної скарги (ВС КЦС, справа №369/4180/21 від 12.10.2022 р.);

Право подати апеляційну скаргу в цивільній справі, якщо прокурор не брав участі у судовому розгляді, належить прокурору вищого рівня. Обласна прокуратура такого права не має. (ВС КЦС, справа №554/9193/19 від 26.10.2022 р.);

Рішення суду першої інстанції у певній частині - не може бути оскаржено до касаційної інстанції особою, яка не оскаржувала його в апеляційній інстанції (ВП ВС, справа №488/2807/17 від 18.01.2023 р.);

Відсутність належних та допустимих доказів вручення апелянту повісток та ухвали суду, може свідчити про поважність пропуску строку апеляційного оскарження, у більше ніж 1 рік (ВС КЦС, справа №1013/9925/2012 від 22.03.2023 р.).

Постанова

Іменем України

23 січня 2023 року

м. Київ

справа № 496/4633/18

провадження № 61-11723св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,відповідачі: державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Діана Миколаївна, ОСОБА_1 ,треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк»), в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. звернулося до суду з позовом до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області

Грабовенко-Ворсуляк Д. М., Чернеги О. В., третя особа - ОСОБА_2 ,

в якому просило:

- визнати протиправними дії державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області

Грабовенко-Ворсуляк Д. М. щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек записів щодо нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею 158,70 кв. м, житловою площею 76,30 кв. м, та земельної ділянки площею 0,080 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за іпотечним договором

від 11 жовтня 2007 року;

- зобов`язати державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д. М. вчинити певні дії, а саме: поновити державну реєстрацію обтяження речового права за іпотечним договором від 11 жовтня 2007 року за реєстровим № 26086, що посвідчений державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Зезик В. А., згідно з яким в іпотеку Відкритому акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ВАТ «ВіЕйБанк») передано вищевказане нерухоме майно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з дати вилучення припинення обтяження (Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек записів щодо нерухомого майна) - з 24 листопада 2017 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Біляївський районний суд Одеської області своєю ухвалою від 11 червня 2021 року (у складі судді Пендюри Л. О.) залучив до участі у справі в якості правонаступника позивача ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»).

Біляївський районний суд Одеської області своєю ухвалою від 06 липня 2021 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні

відповідача - ОСОБА_3

Біляївський районний суд Одеської області своїм рішенням від 18 лютого 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від того, що певний час відомостей про неї не було у відповідному державному реєстрі.

Разом з тим, скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків із моменту його ухвалення, але його скасування саме собою (тобто без установлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які було вчинено на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення. Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Вердикт Капітал» оскаржило його в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 17 жовтня 2022 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року відмовив.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга

ТОВ «Вердикт Капітал» подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а заявником не зазначено поважних причин пропуску вказаного строку, у зв`язку з чим пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року не підлягає поновленню. Тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій 25 листопада 2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також заявник вказує, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження

№ 14-507цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що повернення поштового відправлення на адресу суду підтверджує той факт, що ТОВ «Вердикт Капітал» призупинило свою роботу.

Разом з тим, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що у листопаді 2018 року ПАТ «ВіЕйБі Банк», який є правонаступником ВАТ «ВіЕйБі Банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М. А. звернулося до суду з позовом до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д. М., Чернеги О. В., третя особа - ОСОБА_2 ,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

(т. 1, а. с. 2-41).

У березні 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду першої інстанції із заявою (клопотанням) про залучення до участі у справі правонаступника позивача (т. 1, а. с. 122-197).

Біляївський районний суд Одеської області своєю ухвалою від 11 червня 2021 року залучив до участі у справі в якості правонаступника позивача

ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»

Славкіної М. А. - ТОВ «Вердикт Капітал» (т. 1, а. с. 154-155).

Біляївський районний суд Одеської області своєю ухвалою від 06 липня 2021 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні

відповідача - ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 173-175).

Відповідно до протоколу судового засідання від 18 лютого 2022 року

у судовому засіданні був присутній представник ТОВ «Вердикт

Капітал» - адвокат Земляков О. А., було проголошено вступну та резолютивну частини рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року та вказано, що повний текст судового рішення буде складений 01 березня 2022 року (т. 2, а. с. 17-19).

Біляївський районний суд Одеської області своїм рішенням від 18 лютого 2022 року у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д. М., Чернеги О. В., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат

(т. 2, а. с. 20-29).

Відповідно до супровідного листа Біляївського районного суду Одеської області копія рішення Біляївського районного суду Одеської області

від 18 лютого 2022 року направлена на адресу заявника ТОВ «Вердикт Капітал» (вулиця Кудрявський узвіз, 5-Б у місті Києві), яка зазначена у заяві (клопотання) про залучення до участі у справі правонаступника позивача

(т. 2, а. с. 34).

16 червня 2022 року до Біляївського районного суду Одеської області повернулося поштове відправлення, в якому надіслано ТОВ «Вердикт Капітал» копію ухвали суду першої інстанції від 18 лютого 2022 року

з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 35-41).

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Вердикт Капітал» оскаржило його в апеляційному порядку (т. 2, а. с. 42-54).

В апеляційній скарзі заявник порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року.

Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 08 липня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: надати документ про сплату судового збору; апеляційну скаргу із зазначенням усіх учасників справи та копій із доданими до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали

(т. 1 «а», а. с. 9, 10).

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 08 липня 2022 року направлена засобами поштового зв`язку ТОВ «Вердикт Капітал» (вулиця Кудрявський узвіз, 5-Б у місті Києві), яка зазначена в апеляційній скарзі (т. 1 «а», а. с. 13).

05 серпня 2022 року на виконання вимог суду першої інстанції від 08 липня 2022 року до Біляївського районного суду Одеської області через систему «Електронний суд» від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана апеляційна скарга із зазначенням усіх учасників справи та копій із доданими до неї матеріалів відповідно до кількості учасників (т. 1 «а», а. с. 14-16).

09 серпня 2022 року на виконання вимог суду першої інстанції від 08 липня 2022 року до Біляївського районного суду Одеської області засобами поштового зв`язку від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий документ про сплату судового збору (т. 1 «а», а. с. 17-19а).

Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 15 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185 357 ЦПК України

(т. 1 «а», а. с. 20).

29 серпня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» вдруге звернулося до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року (т. 2, а. с. 42-54).

Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази на їх підтвердження. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (т. 2., а. с. 58, 59).

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2022 року направлена засобами поштового та електронного зв`язку ТОВ «Вердикт Капітал» (вулиця Кудрявський узвіз, 5-Б у місті Києві; office@verdict-capital.com),

та успішно доставлена до адресата 26 вересня 2022 року,

що підтверджується довідкою Одеського апеляційного суду. Також копія ухвали суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху надіслана телефонограмою, яку прийняло

ТОВ «Вердикт Капітал» (т. 2, а. с. 60-62).

12 жовтня 2022 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 21 вересня 2022 року до апеляційного суду від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого

2022 року.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поштове відправлення про направлення повного тексту рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року повернулося до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання». Тобто, в матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання

ТОВ «Вердикт Капітал» повного тексту оскаржуваного суду першої інстанції. Отже, повний текст рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» не отримувало, про існування стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень

(далі - ЄДРСР). Разом з тим, такі обставини, як повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання підтверджують факт того, що ТОВ «Вердикт Капітал» в умовах воєнного стану призупинило свою роботу, а тому і не отримувало копію оскаржуваного судового рішення. Таким чином, не вручення повного тексту рішення суду першої інстанції є безумовною підставою для поновлення строку на його апеляційне оскарження (т. 2., а. с. 64-69).

Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 17 жовтня 2022 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року відмовив на підставі пункту 4 частини четвертої статті 358 ЦПК України (т. 2., а. с. 75, 76).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частини перша, третя статті 406 ЦПК України).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою

статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій

статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

У справі, що переглядається, 29 серпня 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» вдруге звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року.

Разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якому зазначив, що копію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції заявник не отримував, про ухвалене судове рішення суду першої інстанції дізнався з ЄДРСР, однак у зв`язку з введенням воєнного стану на території України доступ до ЄДРСР був обмежений, що позбавило ТОВ «Вердикт Капітал» можливості ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення раніше. Разом з тим, в умовах воєнного стану діяльність ТОВ «Вердикт Капітал» була призупинена і воно відновило свою роботу не в повному обсязі, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» знаходиться у Києві, а регіональних представників немає, це вплинуло на отримання судового рішення і дотримання процесуальних строків.

Вказані обставини унеможливили своєчасне подання ним апеляційної скарги, тому на думку ТОВ «Вердикт Капітал» зазначені причини пропуску строку є об`єктивними та поважними для поновлення процесуального строку.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітла» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року,

й, надаючи заявнику строк для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надання доказів на їх підтвердження, апеляційний суд виходив з того, що наведені заявником обставини не можна визнати поважними в цій справі, оскільки представник ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Земляков О. А. приймав участь у справі, був присутнім у судовому засіданні, яке було призначене на 18 лютого

2022 року, при оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, а також порядку його оскарження із зазначенням складення повного тексту судового рішення 01 березня 2022 року. Разом з тим, клопотань чи заяв про видачу повного тексту судового рішення від представника позивача до суду першої інстанції не надходило, в матеріалах справи докази такого звернення відсутні.Отже, відсутні належні докази того, яким чином вказане перешкодило заявнику подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги та зазначаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ТОВ «Вердикт Капітал» вказало, що поштове відправлення про направлення повного тексту рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року повернулося до суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання». Повний текст рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року

ТОВ «Вердикт Капітал» не отримувало, про існування стало відомо з ЄДРСР. Разом з тим, такі обставини, як повернення поштового відправлення

у зв`язку із закінченням терміну зберігання підтверджують факт того,

що ТОВ «Вердикт Капітал» в умовах воєнного стану призупинило свою роботу, а тому і не отримувало копію оскаржуваного судового рішення.

Апеляційний суд зазначив, що наведені представником скаржника доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що представник ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат

Земляков О. А.приймав участь у справі, був присутнім у судовому засіданні, яке було призначене на 18 лютого 2022 року, при оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, а також порядку його оскарження із зазначенням складення повного тексту судового рішення 01 березня

2022 року. Вказане свідчить про те, що останній був обізнаний про дату складення повного тексту судового рішення, однак апеляційна скарга

у визначені законом строки не була подана.

Повторно вказавши у клопотанні про поновлення строку про те, що про ухвалене судове рішення суду першої інстанції заявник дізнався з ЄДРСР, копію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції не отримав, заявник не навів належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам необхідно враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скаргу) у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює усю сукупність обставин, надаючи відповідну оцінку.

Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави.

ЄСПЛ зазначив, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06).

У справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (правової визначеності).

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам ТОВ «Вердикт Капітал» щодо наведених ним підстав для поновлення процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції та визнав їх неповажними.

Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до супровідного листа Біляївського районного суду Одеської області копія рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого

2022 року направлена на адресу заявника ТОВ «Вердикт Капітал» (вулиця Кудрявський узвіз, 5-Б у місті Києві), яка зазначена у заяві (клопотання) про залучення до участі у справі правонаступника позивача (т. 2, а. с. 34).

16 червня 2022 року до Біляївського районного суду Одеської області повернулося поштове відправлення, в якому надіслано ТОВ «Вердикт Капітал» копію ухвали суду першої інстанції від 18 лютого 2022 року

з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а. с. 35-41).

Згідно з відомостями з ЄДРСР рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року надіслано судом - 07 квітня

2022 року; зареєстровано - 08 квітня 2022 року; оприлюднено - 11 квітня 2022 року. Повний текст складений - 01 березня 2022 року.

З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області, яке було ухвалене 18 лютого 2022 року, повний текст складений - 01 березня 2022 року, розпочався

02 березня 2022 року та закінчився - 31 березня 2022 року (з урахуванням вихідних днів).

Повторну апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року було подано ТОВ «Вердикт Капітал» 29 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини першої

статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

24 лютого 2022 року Президент України своїм Указом «Про введення воєнного стану в Україні» ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджений Указ Президента України від 07 листопада 2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією Українита законами України.

За приписами Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів), зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань, та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Питання поважності причин неотримання повного тексту судового рішення суду першої інстанції є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Верховний Суд вважає, що така обставина як введення воєнного стану в Україні та/або факт того, що місцезнаходження позивача згідно з повідомленою ним суду адресою є зоною активних бойових дій є очевидними та допускають можливість для суду на власний розсуд визнати поважними такі причини неотримання повного тексту судового рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20 (провадження № 61-10617св21),

від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21 (провадження

№ 61-4902св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17 (провадження № 61-4826св22).

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою 29 серпня

2022 року, тобто після спливу строку, передбаченого частиною

першою статті 354 ЦПК України, не відповідає критеріям розумного строку, адже після отримання копії судового рішення та подання апеляційної скарги минуло більше тридцяти днів.

Встановивши, що ТОВ «Вердикт Капітал» добросовісно не здійснював свої процесуальні дії, був належним чином повідомленим про дату складання повного тексту судового рішення, представник позивача був присутній під час розгляду справи, однак будь-яких процесуальних дій останній не вчиняв протягом п`яти місяців, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного оскарження на підставі пункту 4 частини першої

статті 358 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

За змістом статей 43 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь

у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний

обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

При розгляді справи в суді першої інстанції адвокат Земляков О. А. приймав участь у справі, як представник позивача ТОВ «Вердикт Капітал», надавав клопотання та пояснення.

За встановлених в цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував приписи частини четвертої статті 357 та пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, за змістом яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Доводи касаційної скарги про те, що повернення поштового відправлення на адресу суду підтверджує той факт, що ТОВ «Вердикт Капітал» призупинило свою роботу, є безпідставними, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» є юридичною особою та повинно запроваджувати внутрішні процедури та організовувати роботу власних працівників, в тому числі і осіб відповідальних за юридичний супровід діяльності товариства таким чином, що забезпечить виконання особою, яка подає апеляційну скаргу, його процесуальних обов`язків та дотримання визначених процесуальним законом строків на вчинення відповідної процесуальної дії, до того ж, будь-яких наказів/розпоряджень щодо припинення/зупинення роботи товариства матеріли справи не містять.

При цьому слід зазначити, що на ТОВ «Вердикт Капітал» як роботодавцеві лежить обов`язок надати докази неможливості виконання його працівниками покладених на них обов`язків щодо складання апеляційної скарги та подання її до апеляційного суду. У цій справі введення в Україні воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Разом з тим, доводи касаційної скарги про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

ЄСПЛ у рішенні від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.

Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до супровідних листів, наявних у справі, копія рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2022 року направлялася судом першої інстанції ТОВ «Вердикт Капітал», на його офіційну адресу, яку товариство зазначило у заяві (клопотанні) про залучення у справі правонаступника позивача та в апеляційній скарзі, поштове повідомлення повернулося на адресу суду з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 496/4633/18 немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк