14.02.2015 | Автор: Маленко Олександр Васильович Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram

Розписки достатньо для підтвердження факту укладання сторонами договору позики (Подільський районний суд м. Києва, суддя Супрун Г. Б.)

Фабула судового акту:(веб-ресурс Протокол): Боржник взяв у кредитора  в борг кошти, на підтвердження чого видав боргову розписку. Кошти повернуті  не були. Кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення боргу обґрунтовуючи свою вимогу розпискою боржника.  Суд встановив, що між сторонами був укладений правочин, який має ознаки договору позики, що підтверджується розпискою боржника та стягнув з боржника борг. Після цього боржник ініціював інший судовий процес і звернувся до суду із позовом про визнання договору позики недійсним. Боржник обґрунтовував позов ч. 1 ст. 1047 ЦК України, яка передбачає, що договір позики повинен укладатися у письмовій формі, якщо його сума перевищує не менш як у десять разів встановлений законом розмір  неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Проте суд відмовив у задоволенні позову посилаючись на ч. 2 ст. 1047 ЦК України, згідно якої достатньо розписки на підтвердження укладання договору позики. 

 

Державний герб України

             

Справа № 758/6258/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

22 серпня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарі       - Кваші І. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання визнання недійсним договору позики,-    

 

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому  просить визнати усний договір позики, укладений 22.03.2007 р., недійсним. Мотивує заяву тим, що фактично договір позики між відповідачем і позивачем не укладався. Єдиним підтвердженням укладення усного договору позики є розписка, яка сама по собі не є договором позики, і достовірно не може підтвердити наявність самого договору.

В судове засідання позивач та її представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилися. Представником надано до суду заяву, в якій вона просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. Посилався на те, що згідно чинного законодавства на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, а тому договір є дійсним.  

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

В своїй позовній заяві позивач посилається на ч. 1 с. 1047 ЦК України, а саме: договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума  не  менш  як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а  випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1047 ЦК України зазначає, що на підтвердження  укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Посилаючись на відсутність письмового договору позики як на підставу для задоволення позову, позивач не врахувала вказане положення ч. 2 ст. 1047 ЦК України про достатність розписки на підтвердження укладення договору позики.

В матеріалах справи міститься розписка підписана ОСОБА_1, яка підтверджує факт укладення між сторонами правочину, який має ознаки договору позики, оскільки відображає дію щодо отримання позивачем грошових коштів у сумі 500 000 доларів США (а.с. 53).

На підставі вказаної розписки рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2013, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнуто на  користь ОСОБА_2 суму боргу та відсотки (а.с.6-10). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23.04.2013 р. вказане рішення залишено без змін.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність договору позики через недотримання письмової форми договору, не мають правового значення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку,  що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись. ст. 1047 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,60,  212-215  ЦПК України,  суд,-      

 

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя          Г. Б. Супрун

6
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення