РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Служба у справах дітей Гадяцької районної державної адміністрації, Малопобиванська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення із житлового будинку та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про повернення суми авансу за невиконання зобов'язань та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду, у якому з урахуванням уточнень просили виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з кожного у рахунок відшкодування майнової шкоди по 3 600 грн, та по 5 тис. грн з кожного моральної шкоди, завданої порушенням права власності. Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 2 тис. грн з кожного за завдану моральну шкоду із за порушення домовленості.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що відповідачі незаконно вселились до спірного будинку і на їх вимогу відмовляються залишити його чим створюють їм перешкоди у користуванні будинком і завдають майнову та моральну шкоду.

У липні 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому з урахуванням уточнень просили стягнути на їх користь з ОСОБА_3 грошові кошти, передані йому в якості авансу в розмірі 1 тис. дол. США, та у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути на їх користь з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1 500 грн з кожного.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що домовились з позивачами за первісним позовом про купівлю у них будинку, оскільки останні не оформили свої права на спадкове майно, а саме, на вищевказаний будинок, тому вони дозволили їм проживати у спірному будинку до часу оформлення правовстановлюючих документів і після цього збирались укласти договір купівлі-продажу вказаного будинку, при цьому їм було передано грошові кошти в розмірі 1 тис. дол. США. Решту коштів зобов'язались сплатити при оформленні договору купівлі-продажу будинку. Отримавши правовстановлюючі документи на спірний будинок, позивачі відмовились продавати їм будинок за раніше обумовленою ціною, а також відмовились повернути сплачені їм за будинок кошти в розмірі 1 тис. дол. США.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2016 року позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 із житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зобов'язано Малопобиванську сільську раду Гадяцього району Полтавської області надати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у тимчасове безоплатне користування, як особам переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції житлове приміщення, придатне для проживання. Вирішено питання про судовий збір. У решті вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 1 тис. дол. США, що еквівалентно 22 761 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 грн з кожного. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині покладення обов'язку на Малопобиванську сільську раду Гадяцького району Полтавської області надати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та їх неповнолітнім дітям, у тимчасове безоплатне користування, як особам переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції житлове приміщення, придатне для проживання. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що рішенням Гадяцького районного суду від 23 лютого 2015 року за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було визнано право власності за кожним по 1/3 частині на спадкове майно, а саме, на житловий будинок та господарські будівлі, розташовані по АДРЕСА_1, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12

Згідно розписки ОСОБА_3 отримав завдаток (часткова оплата за будинок АДРЕСА_1 у сумі 1 тис. дол. США. Решту суми за будинок позивач мав отримати при видачі документів на будинок (т. 1 а.с. 64).

Відповідно до розписки ОСОБА_7 дала завдаток в розмірі 1 тис. дол. США за будинок, який перебуває в АДРЕСА_1, та зобов'язалась виплатити залишок коштів після виготовлення документів на вказаний будинок (т. 1 а.с. 173).

Позивачі дозволили відповідача проживати у їх спірному будинку до укладення вищевказаного договору купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був з вини позивачів.

Суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було, сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому. У зв'язку з цим отримана позивачами грошова сума у розмірі 1 тис. дол. США є авансом, який підлягає поверненню (ст. 570 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6 - 176 цс 12 від 13 лютого 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Також суди правильно врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та виходили із того, що положення чинного законодавства, хоча і визначають національну валюту України - гривню як єдиний законний платіжний засіб на території України, разом з цим не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Правильними висновки судів про виселення відповідачів із спірного будинку, оскільки позивачі є власниками спірного будинку, тому на підставі ст. 391 ЦК України вони мають право вимагати виселення з їх власності відповідачів, які проживають у будинку без правових підстав.

У решті вимог позивачів суди обґрунтовано відмовили в позові, оскільки останні не довели, що діями відповідачів їм були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди у розумінні положень ст. 22 ЦК України.

Судові рішення в зазначеній частині ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування у цій частині немає.

Разом із тим, не можна погодитись із висновками судів про можливість стягнення з позивачів по 1 500 грн з кожного на користь відповідачів у рахунок відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується за наявності деліктних правовідносин, які включають протиправні дії, вину, причинний зв'язок та наявність шкоди.

Відповідачами не доведено вину позивачів у спричиненні шкоди, тобто відсутні підстави для покладання на них відповідальності.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про покладення обов'язку на Малопобиванську сільську раду Гадяцького району Полтавської області надати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та їх неповнолітнім дітям, у тимчасове безоплатне користування, як особам переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції житлове приміщення, придатне для проживання до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (ст. 335 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року в частині зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди скасувати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2016 року, в частині, що не змінена апеляційним судом, залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська Судді:І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович