РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ уКРАЇНИ

01 червня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Парінової І.К., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення суми страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом.

Зазначав, що 07 вересня 2012 року між ним та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Провідна») укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/0655984/1050/12, на виконання умов якого 07 вересня 2012 року ОСОБА_3 внесено страховий платіж у розмірі 7 004 грн 20 коп.

04 лютого 2013 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» з двома заявами щодо настання подій, що мають ознаки страхових випадків, які були зареєстровані за № № 1001/06/41034S, 1001/06/41035S, та надав відповідачу документи щодо зазначених подій: заяву про настання подій, договір страхування, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера.

06 лютого 2013 року позивачем надано ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» два рахунки-фактури станції технічного обслуговування товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» щодо пошкоджень, які були спричинені автомобілю внаслідок подій.

15 лютого 2013 року ОСОБА_3 по страховому випадку №1001/06/41035S надав відповідачу висновок МВС України щодо факту події.

Зазначав, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» повинно було прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у його виплаті не пізніше 20 лютого 2013 року за подією № 1001/06/41034S та не пізніше 01 березня 2013 року за подією № 1001/06/41035S, про що повинно було повідомити позивача не пізніше 27 лютого 2013 року за подією № 1001/06/41034S та не пізніше 11 березня 2013 року за подією № 1001/06/41035S.

Однак відповідач у порушення умов договору повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування лише 07 березня 2013 року за подією № 1001/06/41034S та 18 березня 2014 року за подією № 1001/06/41035S.

У зв'язку із порушенням ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» умов договору ОСОБА_3 29 серпня 2013 року направив на адресу відповідача заяву з вимогами дострокового припинення дії зазначеного договору страхування та повернення страхового платежу.

Заява ОСОБА_3 отримана представником відповідача 03 вересня 2013 року, однак грошові кошти внаслідок розірвання договору до цього часу відповідачем повернуто не було, у зв'язку із чим просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» 7 004 грн 20 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року, у позові ОСОБА_3 відмовлено, стягнуто з нього у дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп.

У касаційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з нього судового збору. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що на спірні правовідносини, що випливають з договору добровільного страхування, не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на позивача має бути покладений обов'язок щодо сплати судового збору в дохід держави.

Проте з такими висновками судів у повній мірі погодитися не можна.

Судами встановлено, що 07 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» укладено договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0655984/1050/12.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що договір страхування - це договір про фінансову послугу, яка відноситься до небанківського сектора.

Згідно зі ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються цим законом в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», який діяв на час подання позову та сплату судового збору, від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Однак усупереч вищевказаному суд помилково, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, стягнув із нього у дохід держави судовий збір у сумі 243 грн 60 коп., адже позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, доводів апеляційної скарги у повному обсязі не перевірив та дійшов помилкового висновку про залишення рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з позивача без змін.

При цьому наявність чи відсутність передбачених цим законом підстав для задоволення позову жодним чином не впливає на факт звільнення позивача від сплати судового збору та не свідчить про необхідність сплачувати судовий збір у разі відмови в задоволенні позову.

Отже, судами помилково не застосовано ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати указані судові рішення у частині стягнення з позивача судового збору.

Оскільки судові рішення по суті вирішеного спору не оскаржуються, то у касаційному порядку не переглядаються.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 у дохід держави судового збору у сумі 243 грн 60 коп.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: А.О. Леванчук

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак