13.07.2016 | Автор: Соля Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Пряме відшкодування ПДВ без висновку ДПІ або необмеженість адмінсуду у виборі способу відновлення права платника податку порушеного ДПІ (Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016р. у справі № К/800/22662/15)

Фабула судового акту: Всім знайома корупційна бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу висновку про повернення платнику податків суми бюджетного відшкодування ПДВ (далі за текстом – висновок), без якого законний ПДВ у позасудовому порядку не повертається. Платник податку подає позов і суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про визнання протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання висновку та стягнення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування ПДВ.

ДПІ оскаржує до ВАСУ, посилаючись на Постанову ВСУ від 16 вересня 2015р. про неможливість прямого стягнення ПДВ з бюджету без висновку ДПІ, проте ВАСУ прямо у ухвалі суперечить ВСУ, залишає рішення на користь платника податків та приходить до наступних оптимістичних висновків.    

Ненадання ДПІ (за результатами перевірки)  висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ є порушення права платника податків на бюджетне відшкодування, а не на отримання висновку. Джерело відшкодування ПДВ є доходи Держбюджету, при цьому забороняється обмежувати  виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Держказначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші бюджету, за рішенням компетентного органу, в даному випадку ДПІ або суду.   

Отже, якщо ДПІ не надає висновок вчасно, платник податків має право через суд стягнути кошти напряму з Держбюджету вже без висновку ДПІ.

ВАСУ прямо не погоджується з позицією ВСУ від 16 вересня 2015р.: «рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету».

Аналізуйте судовий акт: Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.)

Слід підкреслити, що у цій ухвалі ВАСУ правильно виконав своє призначення і застосував просто ЗОЛОТЕ повноваження:  «адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.»

Отже, чекаємо на реакцію ВСУ з цього типу спорів між  платником податків та ДПІ. 

Аналізуйте судовий акт: ВАСУ дуже конкретно не погодився з ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу Держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

Читайте статтю: Кого тепер захищають суди або позиція судів у найактуальніших податкових спорах 

 

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року                                                   м. Київ                              К/800/22662/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі   Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Сердюкова І.В.,

                                                           від відповідача-1 - не з'явився,

                                                           від відповідача-2 - не з'явився,

                                                           від відповідача-3 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області та Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р.

у справі № 820/19449/14

за позовом приватного акціонерного товариства «ЛУГЦЕНТРОКУЗ  ім. С.С. Монятовського»

до 1) Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, 3) Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського» (далі - позивач, ПрАТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач-1, ДПІ у м. Сєвєродонецьку), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Луганській області) та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач-3, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська) в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 20 288 275 грн. та стягнути суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 20 288 275 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська щодо неподання до органу ДКС України висновку про повернення ПрАТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 19 830 818,52 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 19 830 818,52 грн., у тому числі: за листопад 2013 року на суму 1 194 362,26 грн., за квітень 2013 року на суму 999 147 грн., за липень 2013 року на суму 300 091 грн., за квітень 2014 року на суму 5 174 499,26 грн., за травень 2014 року на суму 7 520 391 грн., за червень 2014 року на суму 4 642 328 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська та ДПІ у м. Сєвєродонецьку звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Також, відповідач-1 та відповідач-3 подали клопотання про заміну Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у            м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, та про заміну Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області.

Розглянувши заявлені клопотання, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню в порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційних скарг заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційні скарги податкових органів залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань, податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у загальній сумі 20 288 275 грн.

Так, 20.05.2014 р. позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2013 року на суму 300 091 грн., за листопад 2013 року на суму 1 286 679 грн.

22.05.2014 р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 року на суму 1 741 489 грн.

19.05.2014 р. позивачем подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2014 року в розмірі 5 538 786 грн.

17.06.2014 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2014 року в розмірі 7 520 391 грн.

11.07.2014 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року в розмірі 4 642 328 грн.

У період з 05.06.2014 р. по 19.06.2014 р., на підставі направлення від 05.06.2014 р. № 173, наказу від 05.06.2014 р. № 430, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського» від'ємного та позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за березень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року, липень 2013 року, листопад 2013 року, за результати якої складено акт від 26.06.2014 р. № 1058/12-34-15-03/25/13392898 згідно висновків якого: - підтверджено відображене ПрАТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського» у деклараціях за березень 2013 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 816 232 грн., за квітень 2013 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 741 360 грн., за липень 2013 року бюджетне відшкодування податку на додану варіть у сумі 300 091 грн., за листопад 2013 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 286 679 грн.; - встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1200.3статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 92 316,74 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 92 316,74 грн.; - встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.3200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 853 грн.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів.

Згідно пунктів 200.7200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин та виходячи з обов'язку податкового органу надати висновок із зазначенням сум бюджетного відшкодування відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що ненадання такого висновку є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Згідно статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у разі якщо податковий орган в установлений законом строк не надає відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

З матеріалів справи слідує, що згідно результатів перевірки оформлених актом від 26.06.2014 р. № 1058/12-34-15-03/25/13392898, підтверджено відображене позивачем у деклараціях бюджетне відшкодування податку на додану вартість за: березень 2013 року у сумі 816 232 грн., квітень 2013 року у сумі 1 741 360 грн., липень 2013 року у сумі 300 091 грн., листопад 2013 року у сумі 1 286 679 грн.

Також, згідно даних інтегрованої картки платника податку на додану вартість рахується бюджетна заборгованість у тому числі: суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 5 174 499,26 грн., суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 7 520 391 грн., суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 4 642 328 грн.

При цьому, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська в порушення податкового законодавства України не надала до ГУ ДКС України в Луганській області висновок на відшкодування позивачу податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи те, що у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, податковий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги про визнання дій протиправними є законними і обґрунтованими, а сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Щодо правомірності розміру спірної суми бюджетного відшкодування, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем заявлено, зокрема, вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 20 288 275 грн. Проте, при заявлені даної суми позивачем не враховано висновків акту перевірки від 26.06.2014 р. № 1058/12-34-15-03/25/13392898, згідно яких перевіркою встановлено, що в порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1200.3 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 92 316,74 грн. в лютому, березні, листопаді 2013 року, що призвело до завищення від'ємного значення суму податку на додану вартість у загальному розмірі 92 316,74 грн. та в порушення пунктів 200.3200.4 статті 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму податку на додану вартість 853 грн. за березень-квітень 2013 року.

При цьому, факт встановлення таких порушень позивачем не оскаржено та не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського»  підлягають задоволенню в частині визнання протиправної бездіяльності та стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у загальному розмірі 19 830 818,52 грн.

Водночас наведений висновок судів не відповідає юридичному висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема, у його постанові від 16.09.2015 р. у справі за позовом ПрАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, ГУ ДКС України в Донецькій області, УДКС у м. Донецьку про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Так, у цій постанові Верховний Суд України зауважив, що «рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету».

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Однак у справі, що переглядається, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне у порядку абзацу другого частини першої цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України відступити від викладеної правової позиції Верховного Суду України з наступних мотивів.

Так, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Слід також зазначити, що з моменту виникнення у платника бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню  в судовому порядку.

Частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 р. №   39, (на який послався Верховний Суд України на обґрунтування своєї позиції) прописаного механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правової позиції викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 р. у справі № К/800/44985/15, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55160167220221223224230231254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області.

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області та Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. у справі № 820/19449/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з  моменту  проголошення. Заява  про  перегляд  судового  рішення  в  адміністративній  справі  Верховним  Судом  України  може  бути  подана  з  підстав, в  порядку  та  у  строки, що  встановлені статтями 236-238  Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)  І.В. Приходько Судді: (підпис)  І.О. Бухтіярова  (підпис)   М.І. Костенко

 

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення