Протидія захопленню корпоративних прав через призму дотримання принципу об’єктивності, достовірності та повноти відомостей у ЄДР.

За минулий рік зареєстровано (внесено до ЄРДР) 56 кримінальних проваджень за кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 206-2 КК України (заволодіння майном підприємства).

Насправді ситуація гірше та в абсолютній більшості випадків злочини у сфері рейдерства вносяться до ЄДРД за суміжними статтями КК України. Але власнику корпоративних прав від того не простіше. Які перспективи позасудового захисту власника компанії від дій рейдерів ?

До прикладу візьмемо реальну ситуацію з практики. Власник юридичної особи дізнається, що більше не володіє бізнесом, а свою частку у статутному капіталі він продав невідомо кому, невідомо коли та невідомо за якою угодою (банально, але таких випадків на жаль вистачає). Все, що побачить власник при ознайомленні у державного реєстратора з документам, які було подано для державної реєстрації змін про склад учасників юридичної особи, це Акт приймання-передачі корпоративних прав, із нотаріально засвідченими підписами сторін.

Найшвидший і досить часто дієвий спосіб захисту – це звернення зі Скаргою до Офісу протидії рейдерству. Про порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації можна прочитати у Розіділі V Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон). Ми ж у статті говоримо про підстави за якими можливо скасувати реєстраційну дію, коли реєстраційна дія не відповідає загальним засадам державної реєстрації.

Що потрібно довести при поданні скарги?

Перш за все, потрібно звести аргументи викладені у Скарзі до того, що проведена реєстраційна дія порушує загальні засади державної реєстрації, передбачені пунктом 7 частини першої статті 4 цього Закону, яким передбачено, що державна реєстрація базується на такому основному принципі, як об’єктивність, достовірність та повнота відомостей у ЄДР, та у зв’язку з неможливістю відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених частиною сьомою статті 34 Закону – анулювання реєстраційної дії, а також сфокусувати увагу, що допущені при проведенні оскаржуваних реєстраційних дій порушення не є формальними помилками та впливають на об’єктивність, достовірність та повноту відомостей ЄДР, а відтак такі дії підлягають анулюванню, а Скарга – задоволенню.

Які потрібні докази?

В залежності від ситуації, може бути різний перелік доказів, що сприятимуть скасуванню реєстраційної дії з допомогою висновку Офісу протидії рейдерству, але з досвіду та наявної практики, можна розраховувати на позитивний результат якщо будуть наявні наступні відомості:

- докази того, що особа не могла бути присутня під час вчинення правочину у певному місці. До прикладу якщо особа за кордоном, потрібно отримати відповідні дані від Державної прикордонної служби надіславши Адвокатський запит;

- докази, що особа не підписувала жодних правочинів щодо відчуження корпоративних прав та не надавала жодних повноважень третім особам на вчинення таких правочинів. До прикладу в моєму випадку надіславши Адвокатський запит до нотаріуса в Польщі, отримав відповідь про те, що особа ніколи не перебувала у нотаріальній конторі;

- звернутися до правоохоронних органів та внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення.

Перелік не вичерпний, але за наявності доведених фактів, що зазначені вище, є цілком реальні шанси для скасування реєстраційної дії у зв’язку з порушенням загальних засад державної реєстрації, зокрема такого принципу, як об’єктивність, достовірність та повнота відомостей у ЄДР. В практиці Офісу протидії рейдерству достатньо рішень про задоволення Скарг, поданих за такою підставою, та скасованих реєстраційних дій, що вчиненні з порушенням вищезазначеного принципу.

Проте, особисто я маю негативний досвід, коли захоплення майна відбувалося за підробленим паспортом власника частки у статутному капіталі, й у такому випадку Колегія Мін’юсту відмовила в задоволенні Скарги, оскільки нотаріус підтвердив, що особа (нібито, а насправді з підробленим паспортом) з’являлась до нотаріальної контори (на відміну від ситуації, коли здійснювалося підроблення довіреності виданої за кордоном), і чомусь навіть доказів, що постраждала особа (реальний власник) знаходилася в той момент за кордоном та не могла вчиняти правочинів з відчуження корпоративних прав, було не достатньо для позитивного рішення.

На мій погляд, для зміни такої практики та з метою реальної протидії рейдерству потрібні відповідні зміни до законодавства, однак, це вже тема іншої аналітичної статті, а наразі можливості нівелювання дій рейдерів працюють за описаними алгоритмами.

Автор статті: Артем Ткаченко