Професійні права адвоката

У складний історичний час, який переживає наша країна, українські адвокати не можуть залишатися осторонь загально державних проблем. Передусім, це стосується довіри до правосуддя , що, беззаперечно, впливає на якість надання правової допомоги нашим громадянам.

Стосується внутрішньої політики держави, яка спрямована на інтеграцію правового суспільства.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові критерії адвокатської діяльності, до яких відносяться, зокрема, незалежність проф. діяльності, специфіка проф. діяльності пов’язана з делегованими державою повноваженнями на правовий захист у межах правової системи України та системи міжнародного права.

Створення системи належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захист професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів покладено законом на самоврядний орган.

Читайте статтю: Адвокатам, які зупинили свою діяльність - ЕСВ

Гарантії адвокатської діяльності носять декларативний характер, та покладання їх забезпечення на орган адвокатського самоврядування дає змогу формувати законодавчу базу для реального захисту професійних прав адвокатів.

Для можливості формування правової бази слід, в першу чергу, визначити семантику терміну «професійні права», та розмежувати їх з процесуальними правами учасника процесу.

Стаття 20. Закону створює синкретичне визначення Професійних права адвоката

1. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

Читайте статтю: Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю & Сплата єдиного соціального внеску

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Такий системний виклад проф. прав у матеріальній нормі (ст.10 Закону) реалізується через аналогічну систему процесуальних прав, які викладені у нормах процесуального права (КПК, ЦПК, ГПК). Остання стосується прав учасника процесу, якого адвокат представляє або захищає.

З огляду на викладені норми, у національному праві відсутнє фундаментальне визначення терміну «професійні права», що унеможливлює їх реальний захист.

Професійні права адвоката, насамперед, відображають унікальну специфіку саме адвокатської діяльності у межах декларованих повноважень. Ця специфіка має державні гарантії захисту. Особливі державні гарантії стосуються кримінального процесу.

Користуйтесь консультацією: Правове регулювання надання інформації за адвокатським запитом

Аналізуючи специфіку захисту проф. прав у адвокатській діяльності, слід звернутися до загальних принципів правосуддя в Україні:

- законність,

- рівність учасників процесу

- діспозитивність,

- об’єктивність.

Ці принципи є об’єднуючими для будь-якого судового процесу, та декларують поле, у якому діє адвокат.

До специфіки адвокатури слід додати принцип представництва та професійної відповідності.

З огляду на вказане, професійні права адвоката, особливо у кримінальному процесі, повинні бути урівноважені із стороною обвинувачення у сфері компетентних представницьких можливостей, з урахуванням правозастосовної позиції адвоката.

Кримінальний процесуальний кодекс дещо обмежує можливості сторони захисту, тоді як ЦПК, ГПК та КАС у повній мірі зберігають рівновагу прав та професійних можливостей адвоката.

Звертаючись до визначення професійних прав, з урахуванням загальних принципів правосуддя в Україні,

ПРОФЕСІЙНІ ПРАВА АДВОКАТА – ЦЕ ДЕЛЕГОВАНІ ТА ГАРАНТОВАНІ ДЕРЖАВОЮ МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ НА ВИКОНАННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ (ЗАХИСНИХ) ФУНКЦІЙ ОСОБАМИ, ЯКІ ПІДТВЕРЖИЛИ СВІЙ ФАХОВИЙ РІВЕНЬ У САМОВРЯДНИХ АДВОКАТСЬКИХ ОРГАНАХ.

Тепер звертаємось до ієрархії норм права, зокрема, у КПК України.

У системі нормативного врегулювання загальні норми, які є нормами вищої юридичної сили, викладені у розділі 1, глава 1 та 2 кодексу.

У спеціальних нормах мова йде, у основному, про механізм реалізації повноважень сторони обвинувачення, якому присвячено декілька розділів. Стороні захисту присвячено глава, параграф 3 Кодексу.

Слід розрізняти процесуальні права сторони у кримінальному провадженні, викладені у цьому параграфі з професійними правами адвоката.

Користуйтесь консультацією: Оподаткування адвокатської діяльності

Процесуальні права стосуються сторони кримінального провадження, та можуть бути використані нею у суді, мають бути захищені судом.

Професійні права адвоката стосуються специфіки його діяльності, їх захист гарантований державою.

Другими словами, професійні права адвоката (ст.ст. 8 -11, 20 – 27 КПК) закладені у диспозиції загальних норм кримінального процесуального закону, тоді як процесуальні права сторони врегульовані у системі спеціальних норм, зокрема, 46 КПК.

Так, частинами 5, 6 ст. 9 КПК України визначений принцип відповідності застосування норм кодексу практиці Європейського суду з прав людини.

Тобто, спеціальні норми мають гнучкий характер, їх застосування залежить від позиції міжнародних інститутів з прав людини, які втілені у рішення Європейського суду.

Пунктом 170 справи Попов проти Росії Європейський суд вкотре нагадав про ефективне право обвинуваченого на розгляд у суді кримінальної справи за умови отримання належної юридичної допомоги у ЗМАГАЛЬНОМУ процесі.

Змагальній процесу згадується у контексті ідеї, закладеної у підпункт «с» та «е» пункту 3 ст. 6 Євроконвенції.

З диспозиції ст. 8 КПК слідує, що суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретуючи його, виходячи з засади верховенства права.

Так, за результатами досудового розслідування, сторона обвинувачення надає суду обвинувальний акт (ст. 291 КПК).

Хоча на орган досудового розслідування і покладено обов’язок об’єктивного слідства, однак, і на практиці, і з логіки законодавця, це відбувається інакше. Якщо розслідування об’єктивне, то яка роль захисту?

Сторона обвинувачення завжди зацікавлена у обвинувальному результаті справи, яка розслідується.

Читайте статтю: Адвокатська монополія: що про це думають юристи?

Тому, обвинувальний акт є наслідком дій зацікавленої сторони кримінального процесу. Внаслідок, у суду не двозначний вибір, бо механізми доведення як вини так і невинуватості покладені саме на зацікавлену сторону, а захист лише може звертатися до неї у межах своїх повноважень.

Така побудова стратегії захисту протирічить принципу змагальності, на якому наполягає ЄСПЛ та загальним засадам кримінального провадження.

Тому, для можливості реалізації професійних прав адвоката, слід рекомендувати законодавцю ввести у нормативну систему термін: «правова позиція адвоката у справі». Викладену правову позицію слід надати можливість представити адвокату до суду на попередньому судовому засіданні разом з доказами, на які адвокат посилається. При винесенні вироку суду слід аргументувати підстави, за яких правова позиція сторони захисту спростовується правовою позицією сторони обвинувачення.

По-перше, введення такої законодавчої новели примусить як адвокатів, так прокурорів і суддів, підвищувати свій професійний рівень, оскільки доведеться кожній стороні докладати зусиль до аналізу чинного законодавства у контексті рішень Європейського суду а також, збалансує позиції учасників процесу.

Разом з тим, органу адвокатського самоврядування слід ініціювати розроблення системи санкцій за порушення професійних прав адвокатів, з урахуванням визначення вказаного юридичного терміну, внаслідок чого створити аналітичну групу з числа адвокатів.

Автор статті: Ганна Боряк

Джерело: Національна Асоціація Адвокатів України