Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

Про захист прав споживачів (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы
  • 3562

    Просмотров

  • 3562

    Просмотров

  • Добавить в избраное

    1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

    2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

    {Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3674-VI від 08.07.2011 }

    Предыдущая

    23/77

    Следующая
    Добавить в избраное
    КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

    Користуйтеся консультацією: Досудове врегулювання у спорах зі споживачами

    В сучасному світі проблеми захисту прав споживачів стають все більш актуальними через розвиток торгівлі, послуг та глобалізації ринків.

    Закон України "Про захист прав споживачів" встановлює основні принципи, права та обов'язки споживачів і виробників, а також регулює відносини між ними. Одним з важливих аспектів цього закону є досудове врегулювання спорів.

    Досудове врегулювання спорів — це процес, який спрямований на вирішення розбіжностей між споживачами й виробниками або постачальниками товарів і послуг без звернення до суду. Метою досудового врегулювання спорів є спрощення процедур вирішення конфліктів, зменшення судових витрат та швидке вирішення проблем споживачів.

    Першим кроком у вирішенні спору є звернення споживача до продавця або виробника з вимогою усунути порушення своїх прав. На цьому етапі сторони можуть самостійно домовитись про усунення недоліків товару, заміну на якісний товар, повернення грошової суми чи надання додаткових послуг. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: За несвоєчасне введення будинку в експлуатацію із забудовника можливе стягнення моральної шкоди (КЦС/ВС у справі № 755/3509/18 від 07 жовтня 2020 року)

    Між позивачем (інвестор) та відповідачем (забудовник) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості, що повинен бути збудованим відповідачем.

    Відповідач зобов’язався ввести будинок в експлуатацію в четвертому кварталі 2015 року, однак, як це часом трапляється, порушив умови договору в частині строків здачі об`єкту в експлуатацію. Позивач же свої зобов’язання зі сплати грошових коштів за договором виконав належним чином.

    Із зазначених підстав позивач звернувся до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов’язань. Розмір заявленої вимоги – 350 000 грн.

    Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволенні позову відмовлено, оскільки договором купівлі-продажу майнових прав не передбачено відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань.

    Позиція Верховного Суду:

    По-перше, до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів». Оскільки договір купівлі-продажу майнових права передбачає в подальшому набуття їх покупцем права власності на квартиру, що має здатися в експлуатацію, на такі правовідносини поширюється дія вказаного закону.

    По-друге, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

    З цього можна зробити висновок, що у даній справі і загалом в такій категорії справ за несвоєчасне введення будинку в експлуатацію із забудовника можливе, зокрема, стягнення моральної шкоди.

    Аналізуйте судовий акт:  Споживач, право якого порушене, звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви, але має обов’язок щодо його сплати при оскарженні рішення суду першої інстанції (справа № 6-916цс17, 11.10.17)

     Нещодавно на сторінках юридичного інтернет-ресурсу «Протокол»  публікувалась стаття, в якій містилась інформація про розглянуту Верховним Судом Українисправу № 6-185цс17.  В постанові від 06 вересня 2017 р.  у цій справі  ВСУ сформував позицію, яка полягає в наступному - споживач, право якого порушене і який у зв’язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов’язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

    За висновком ВСУ, оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об’єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то  у таких випадках він зобов’язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4  Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

    Можна відверто сказати, що такий підхід до цієї болючої теми викликав, якщо не відверте обурення, то очевидне нерозуміння юридичної спільноти, не кажу вже про тих, хто в у зв’язку з порушенням прав споживача змушений вдаватись до судової тяганини.

    Але 19 жовтня 2017 р. на сайті ВСУ з’явилась Постанова від 11 жовтня 2017 року № 6-916цс17, в якій аналогічна позиція викладена вже в окремому правовому висновку, наступного змісту:

    «Правовий висновок, висловлений Верховним Судом України в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-916цс17

    Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

    Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 цього Закону обов’язково слід у системному зв’язку з нормами статей 1 – 6 Закону України «Про судовий збір», тобто враховуючи характеристику об’єкта справляння судового збору та правило врегулювання темпоральної колізії, відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

    Отже, споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов’язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

    Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об’єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов’язаний сплатити судовий збір».

    Що стосується предмету розгляду судів в цій справі, то ним, зокрема, був зустрічний позов позичальника (споживача) до ПАТ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору удаваним, доведення відсутності заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк», в задоволенні якого було відмовлено.

    Але ж, виходячи з того ж Закону України  «Про судовий збір», таку позицію важко назвати логічною.

    Адже, відповідно до ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору за подання до суду апеляційної та касаційної скарг, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України  становлять, відповідно, 110, 120, 130 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Але нагадаю, в нашому випадку  за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції не було сплачено жодної копійки.

    Характерно, що 4 жовтня 2017 р. у справі № 522/22268/16-ц Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України відступила від позиції, що була висловлена ВСУ у вказаній постанові у справі № 6-185цс17, зазначивши, що системний і комплексний аналіз Закону України  «Про судовий збір» і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у встановленому у вказаній нормі (ст. 5 Закону України «Про судовий збір») переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. В ухвалі від 11 жовтня 2017 р. у справі № 711/6490/15-ц, ВССУ також відступив від позиції, сформованої Верховним судом України.

    Аналізуйте судовий акт: Споживачі за позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав, належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (справа № 565/236/16-ц, 24.05.17)

    Слід визнати,  що деякі питання звільнення від сплати судового збору залишаються невизначеним. Судова практика, яка склалася за цей час, зводиться до двох протилежних позицій.

    Верховний Суд із зазначеного питання відповідних постанов, які є обов’язковими для застосування, не приймав. В ухвалах, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ВСУ зобов’язує споживачів сплачувати судовий збір, посилаючись на ту обставину, що зі змісту змін, унесених до ст.5 закону «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж закон «Про захист прав споживачів», убачається: з 1.09.2015 споживачі за позовами, пов’язаними з порушенням їхніх прав, не належать до суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тому посилання заявників на положення закону «Про захист прав споживачів» не беруться до уваги.

    У Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ однозначної практики із цього питання немає. Частина суддів дотримуються позиції ВСУ. Але більшість суддів цієї інстанції все ж вважають, що наявні всі підстави для застосування ч.3 ст.22 закону «Про захист прав споживачів.

    Справа, що пропонується увазі читачів, стосується саме цього питання.  В ухвалі ВССУ, якою скасовано ухвалу апеляційного суду , а справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, фактично окреслена вся законодавча база по темі звільнення позивача-споживача  від сплати судового збору. Мотивація касаційного суду може бути використана при складенні відповідних клопотань, або оскарженні судових рішень, якими споживачу відмовлено у розгляди справи по мотивах несплати судового збору.

    В основі  судового рішення – наступний висновок. Оскільки ст. 5  статтею 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

    При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст