Стаття 10. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)

Про захист прав споживачів (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы

5753

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

2. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

{Абзац третій частини четвертої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 }

5. У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

7. Про відступи від умов договору та інші недоліки в роботі (послузі), що не могли бути виявлені при звичайному способі її прийняття, споживач зобов'язаний повідомити виконавцеві не пізніше трьох діб після їх виявлення.

8. Виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

{Частина восьма статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 465-IX від 16.01.2020 - щодо набрання чинності див. абзац другий пункту 1 розділу II}

9. Виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Якщо виконання робіт (надання послуг) вимагає використання додаткових матеріалів, такі матеріали повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим законодавством до таких матеріалів.

10. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

11. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає необхідність у додаткових роботах (послугах), що не були передбачені умовами договору, виконавець зобов'язаний одержати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (надання послуг).

Будь-які додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконавцем без згоди споживача, не створюють для споживача будь-яких зобов'язань щодо їх оплати.

12. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини.

13. Вимоги цієї статті не поширюються на виконання робіт з гарантійного ремонту.

11/77

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Після розірвання договору банківського вкладу, пеня відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - не нараховується. (ВС КЦС, справа №711/7486/19 від 29.03.2023 р.)
Вкладник банку звернулась з позовом, про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Мотивувала тим, що банк не виплачував відсотки за її депозитами, відкритими у 2012 році з весни 2014 року, у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя. Її рахунки було заблоковано. З метою отримання належних коштів та нарахованих відсотків вона неодноразово зверталась до відповідача з відповідними проханнями (в тому числі із заявою про розірвання договорів), які банком проігноровані. В 2019-2022 роках їй вдалося стягнути на її користь суми депозитів, відсотки та пеню.

Однак, посилаючись на те, що банк тривалий час не виконував її вимоги про повернення належних їй вкладів та відсотків, вона просила ще стягнути з банку на свою користь пеню на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 14 грудня 2019 року до 14 грудня 2020 року.

Рішеннями судів попередніх інстанцій її позов задоволено частково. Було зменшено суму пені бо розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання (ч.3 ст.551 ЦК України), але в цілому - вимоги підтримано.

Проте ВС КЦС з висновками судів попередніх інстанцій не погодився, виходячи з такого. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: За несвоєчасне введення в експлуатацію будинку суд стягнув пеню на користь інвестора застосувавши ЗУ "Про захист прав споживачів" (КЦС/ВС у справі № 607/1569/19 від 20.05.2021)
У цій справі інвестор звернувся з позовом про розірвання договору із забудовником, стягнення грошових коштів та нарахованої пені.

Так, на момент подання позовної заяви готовність об’єкту інвестування становила лише 3 % і, очевидно, ніщо не вказувало на прогрес у будівництві.

У зв’язку з зазначеним, позивач просив суд розірвати спірний договір та стягнути з відповідача на його користь суму фактично сплачених коштів.

Крім того, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути на його користь аж 14 314 591,50 грн пені, виходячи із розрахунку (288 310 грн х 3 % х 1 655 днів прострочення) за прострочення виконання завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Як захистити права споживача внаслідок невиконання чи прострочення виконавцем своєї роботи: з практики Верховного Суду ( ВС/КЦС у справі № 6-20602св07)

Існує чимало випадків, коли особа замовила виконання певної роботи чи придбала надання послуги, попередньо оплативши своє замовлення, а в результаті виконавець прострочує свою роботу чи повідомляє, про неможливість її виконання. У такому разі виникає питання: «Як потрібно діяти, задля правомірного захисту своїх прав?»

Такі інциденти трапляються дуже часто. Як приклад, справа №6-20602св07, по якій Верховний Суд прийняв рішення щодо особи, яка уклала договір про виконання зобов’язання.

Справа, яка розглядалася, полягала в тому, що між особою та ТОВ було укладено договір на виготовлення та установку металопластикових віконних і дверних конструкцій. Договір був оформлений замовленням, в свою чергу, відповідачем були встановлені всі вікна та двері, але балконні двері не були укомплектовані ручкою та мікровентиляцією, які також були замовлені. Позивач став вимагати від ТОВ встановити ці конструкції. Відповідач зобов’язався поставити конструкції протягом двох тижнів, однак свого зобов’язання не виконав. Особа неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати свої зобов’язання. ТОВ, більш ніж, через місяць укомплектувало двері. Таким чином, було порушено зобов’язання на 41 день.

Відтак, щоб з’ясувати всі можливості для захисту своїх прав, необхідно звернутись до чинного законодавства України, навіть тоді, коли договором вже передбачені певні штрафні санкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ « Про захист прав спожвачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов’язання, не звільняє його від виконання зобов’язання в натурі.

Повертаючись до нашої справи, варто зазначити, що серед численних вимог позивача були: стягнення з відповідача пені та відшкодування моральної шкоди. В результаті, по даній справі Верховний Суд виніс рішення, що задовольняє вимоги частково, не врахувавши ч. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Доцільно згадати ще одну зразкову справу, особливість якої полягає в тому, щоб вияснити чи поширюється ЗУ «Про споживачів» в частині 5 статті 10 на відносини щодо банківського вкладу.

Позов було подано внаслідок того, що між клієнтом та банком було укладено договір банківського вкладу на строком на 12 місяців з процентною ставкою 8 % річних. Проте згодом клієнт вимагав розірвання договору банківського складу та повернення коштів за депозитом. Банк ігнорував будь-які вимоги, серед яких – стягнути з банку 3 % за кожний день прострочення виконання договору на підставі вище згаданої статті.

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних, за договором банківського вкладу, коштів свідчить про невиконання банком своїх зобов’язань і, як наслідок, зумовлює настання відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

По даній справі Верховний Суд зазначив, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, тому з відповідача потрібно стягнути пеню, що передбачено в ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», нараховану в межах річного строку позовної давності до звернення до суду.

Стає зрозуміло, Верховний Суд все ж таки довів, що клієнт банку з яким було укладено договір банківського вкладу також є споживачем фінансових послуг, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому застосування положень цього Закону є цілком правомірними.

Аналізуйте судовий акт: На час дії обмежувальних постанов НБУ не підлягає нарахуванню пеня в розмірі 3 % за кожен день прострочення повернення депозиту (№ 6-1881цс16 від 13.09.2017)

Верховний Суд України у своїх постановах неодноразово висловлювався щодо провомірності одночасного стягнення з банківських установ індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних (ст. 611, 625, 1167 ЦК України), а також санкцій, визначених частиною п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3% річних вартості послуги за кожен день прострочення видачі депозитного вкладу, оскільки таке стягнення не є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання та не порушують конституційних засад.

Проте, після початку проведення АТО у східних областях нашої держави та суттєвого зниження економічних показників, зростання інфляційних процесів правління Національного банку України видало низку постанов (від 1 грудня 2014 року № 758 та від 3 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України») щодо врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України, якими уповноважені банки зобов’язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.

У справі, що переглядалася ВСУ, судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача щодо стягнення з банку 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, проценти за банківським вкладом за прострочення виплати депозиту та пеню пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення виплати депозиту та нарахованих процентів.

В свою чергу апеляційний та касаційний суди не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду в своїх рішеннях вказали, що оскільки обов’язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються умовами укладеного між ними договору банківського вкладу та нормами ЦК України, зокрема частиною другою статті 625 цього Кодексу, то вимоги частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3% річних вартості послуги за кожен день прострочення не застосовуються.

Проте, ВСУ фактично відстоюючи свою правову позицію щодо правомірності накладення стягнень за порушення зобов'язання, визначених ЦК України та Законом "Про захист прав споживачів" послався на існування обмежувальних постанов правління НБУ, про які йшлося вище, та зазначив, що не підлягає нарахуванню пеня в розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, що передбачена частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв’язку з установленням обмеження щодо видачі банками коштів. Разом з тим положення цих постанов Правління НБУ не звільняють банк від виконання своїх обов’язків, установлених договором та законодавством, з урахуванням встановлених обмежень щодо видачі коштів.

Аналізуйте судовий акт: Банк як виконавець фінансових послуг за порушення строків повернення депозитного вкладу сплачує вкладнику як споживачу пеню в розмірі 3% від суми вкладу за кожен день прострочення (ВСУ у справі № 6-2128цс16 від 13 березня 2017р.)

Дискусія про те чи розповсюджуються на власника вкладу (депозиту) у банку права встановлені ЗУ «Про захист прав споживачів», і чи є вкладник саме споживачем (а не замовником чи клієнтом), фінансових послуг, а банк їх виконавцем ведеться у судах давно. Зокрема, мова іде про пункт 5, ст. 10 ЗУ «Про захист права споживачів», який передбачає, у випадку затримки повернення вкладу право вкладника – споживача на отримання пені в розмірі 3% від суми неповернутого вкладу за кожен день прострочення такого неповернення.

Звичайно більшість вважає банки жадібними та нахабними і вважає, що такий розмір пені змусить банк вчасно повертати вклад. Проте, чи так це насправді? У поодинокому випадку можливе це і спрацює, але під час багаторічної кризи, яка триває в Україні, банку краще збанкрутіти і взагалі нічого не повернути вкладникам, причому усім. І тут можна бути впевненим, що свої власні кошти акціонери банку виведуть за кордон до того, як у банку з’явиться тимчасова адміністрація.

У цій справі банк не повертав вкладнику депозит, і після триваючої переписки вкладник звернувся до суду із позовом про стягнення з банку вкладу та пені, яка передбачена споживачу ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили вкладнику у задоволенні вимоги про стягнення пені. Проте, ВСУ скасував такі судові акти і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції при цьому сформулювавши правовий висновок, який наведений нижче.

На нашу думку ця справа ілюструє «несоразмерность» вимог позивача щодо суми вкладу та суми нарахованої пені. Так, вкладник стягнув 5140,69 доларів США вкладу і претендує на 11850,00 доларів США пені, тобто пеня вже становить вдвічі більше ніж вклад. Мабуть, якщо і погодитись із нарахуванням такої пені, то її розмір слід обмежити сумою основного зобов’язання…

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-2128цс16: За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що після закінчення строку дії договору банківського вкладу, укладеного 26 січня 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та фізичною особою, позивач 27 та 28 квітня 2015 року звертався до установи банку з вимогою про повернення банківського вкладу та сплату нарахованих процентів, які банк вкладнику не повернув.

За пунктом 4.1 вказаного договору банківського вкладу у випадку невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція – це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець – це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк – їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Аналізуйте судовий акт: Вкладник депозиту є споживачем фінансових послуг і має право на стягнення пені у розмірі 3-х відсотків за кожен день просрочення повернення вкладу ( Ухвала ВССУ у справі № 6-43516св14 від 11 листопада 2015р.)

Зазвичай у випадку затримки банком повернення суми депозиту вкладник користувався ст.625 ЦК України і окрім суми самого вкладу та пені, передбаченої депозитним договором, стягував з банку суму індексу інфляції та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не був встановлений депозитним договором або законом.

Проте інших розмір процентів встановлений ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» і складає 3 % від неповернутої суми депозиту за кожен день просрочення повернення вкладу. При цьому вкладник визнаний судом касаційної інстанції, як споживач саме фінансової послуги, що дає йому право на стягнення пені в розмірі 3% від неповернутої суми за кожен день неповернення.

У проблемних банках вкладникам слід подавати позови про стягнення пені у сумі 3% від неповернутої суми вкладу за кожен день просрочення до Фонду гарантування вкладів.