Председатель Ассоциации судей хозсудов Украины Н.Морщагина: «Проект ХПК Украины требует детального обсуждения»

По словам председателя Ассоциации судей хозяйственных судов Украины Натальи Морщагиной, проект Хозяйственного процессуального кодекса Украины требует детального обсуждения. Полный текст статьи г-жи Морщагиной мы приводим ниже на языке оригинала.

Громадська організація «Асоціація суддів господарських судів України» звертається з проханням до всіх суддів, науковців, адвокатів, юристів, долучитися до процесу детального вивчення та обговорення проекту Господарського процесуального кодексу України (проект Закону №6232) з метою уникнення протиріч при їх застосуванні на практиці, оскільки деякі новели господарського процесу, запропоновані Проектом, потребують уточнень.

Слід зазначити, що ще 200 років тому, форма та суть господарського процесу була закладена першими арбітражними судами, в яких суддями виступали самі підприємці, завдяки яким і було в цілому сформульовано суть господарського процесу.

Вспомните новость: Судья Наталья Морщагина: «Сейчас стыдно сказать, что ты судья, потому что к нам относятся, как к прокаженным»

На сьогодні можна виділити три характерні риси господарського судочинства, а саме:

- швидкість розгляду судових справ, яка вирізняла господарську юрисдикцію та підтверджується відсутністю скарг до Європейського суду з прав людини стосовно порушення строків розгляду господарських справ;

- не зарегламентованість господарського процесу;

- документарність процесу, прийняття рішення по справі за наявними письмовими доказами.

Натомість, проектом передбачається запровадження в господарському процесі нових форм судового провадження, здебільшого запозичених із суміжних видів судочинства, а саме наказного, спрощеного та загального.

Так, ч.ч.1, 2 ст.13 Проекту закріплюють, за аналогією з цивільним процесом, положення про наказне провадження, яке призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику не відомо. Водночас, питання про ефективність застосування цього інституту у цивільному процесі є досить спірним, оскільки це провадження не виправдало себе та має здебільшого «декларативний характер». Тому не зрозуміло, яким чином впровадження наказного провадження у господарському судочинстві сприятиме його удосконаленню.

Порядок спрощеного позовного провадження за своєю суттю характерне існуючому скорченому провадженню у адміністративному судочинстві.

Проектом пропонується у порядку спрощеного позовного провадження розглядати малозначні справи, до яких віднесені справи виключно із майновими вимогами до 160 000грн. та інші справи, які самостійно кваліфікуються судом як малозначні за наступними критеріями: ціна позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорія та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Вспомните новость: Появился текст проекта новой редакции процессуальных кодексов

Водночас зазначені критерії є досить загальними, мають суто оціночний, суб’єктивний характер, що призведе до різного їх тлумачення суддями, а тому мають бути доопрацьовані.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У загальному позовному провадженні положення Проекту передбачають обов’язковість проведення підготовчого засідання і з цього приводу виникає декілька питань.

Перше, це тривалість підготовчого провадження у 60 днів, з можливістю його продовження на 30 днів.

Друге, Проектом передбачено можливість під час розгляду справи по суті повернутися на стадію підготовчого провадження, що також слугуватиме збільшенню строку розгляду справи.

Таким чином, підготовче засідання може тривати до 90 днів, після яких ще 30 днів надається для розгляду справи по суті.

Отже, загальний строк розгляду справи буде збільшений до 120 днів, з яких 60 (або 90) днів може тривати лише підготовче провадження, чим фактично нівелюється одна із важливих особливостей господарського процесу – це швидкий розгляд справи по суті.

Натомість сьогодні строк розгляду справи у господарському суді першої інстанції триває 2 місяці та може бути продовжений ще на 15 днів за клопотанням сторони.

Крім того, введення в господарському процесі інституту свідків також ставить під сумнів ефективність розгляду господарських (економічних) спорів, адже недобросовісне використання сторонами наданого їм процесуального права на виклик свідків може спричинити додаткове затягування розгляду справи та нівелює принцип документарності господарського процесу.

Що стосується порядку розгляду справи по суті, то бажано доопрацювати норми стосовно можливості на даній стадії розгляду безумовного подання сторонами по справі доказів, у зв’язку з врахування жвавості, динамічності господарського процесу, його пов’язаністю з економічними відносинами, які потребують оперативного вирішення та захисту. Обмеження прав сторін надати суду нові докази у будь-який момент розгляду справи до прийняття остаточного рішення є порушенням його конституційних прав на справедливий судовий захист.

Так, новий Проект ГПК не містить однозначного припису щодо можливості закриття провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Наприклад, сплата відповідачем суми боргу, передання або знищення майна, яке являє собою предмет позову може відбутися на будь-якій стадії судового розгляду до моменту вирішення спору по суті та прийняття остаточного рішення. При цьому, встановлення таких обставин потребує представлення сторонами та дослідження судом нових доказів, збір яких на стадії судового розгляду справи по суті Проектом не передбачений.

Читайте статью: Для повышения эффективности слушания дел следует предписаниям ХПК исключить злоупотребления возвращением заявлений без рассмотрения

Таким чином, позбавлення на стадії розгляду по суті права сторони на подання доказів добровільного виконання зобов’язання, що є предметом спору, може призвести до порушення їх прав та необґрунтованого повторного стягнення вже сплаченої суми позову або неправильного вирішення спору.

Крім того, як зазначено в Пояснювальній записці до Законопроекту, переважна більшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом у цивільному та господарському процесах виключно ролі арбітра і ніколи – слідчого.

У цьому сенсі, Проект фактично обмежує суддю у витребуванні доказів, необхідних для розгляду справи, навіть якщо вбачається, що їх відсутність призведе до невірного вирішення спору по суті, а сторони свідомо або навмисно не надають їх суду.

Отже, постає питання, як повно, всебічно розглянути та вирішити справу, якщо суду не вистачає доказів, з огляду на закріплення цього принципу.

В свою чергу, неповне з’ясування обставин справи в силу положень п.1 ч.1 ст.278 Проекту є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, привертає увагу й те, що Проектом нівелюється принцип змагальності сторін, введенням норми, яка передбачає право суду самостійно визначити у своєму рішенні спосіб захисту особи, яка звернулася до суду, який не суперечить закону (ст.5 Проекту).

Визначення саме судом належного способу захисту порушеного права протирічить принципу неупередженості судді, що відповідно надасть можливість ініціювання стороною, незадоволеною винесеним рішенням, питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з його упередженістю (ст.106 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Пользуйтесь консультацией: Экспертиза в хозяйственном судопроизводстве

Нарешті, внесення запропонованих змін порушуватиме приписи Конституції України, зокрема суперечитиме передбаченим положенням ч.6 ст.55 КУ, щодо права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, порушуватиме основні засади судочинства, такі як забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст.129 КУ).

Адже, звертаючись до суду та обираючи певний спосіб захисту позивач, перш за все, виходить з власних нагальних потреб, очікуваних результатів такого захисту та настання відповідних юридичних наслідків.

І взагалі, способи захисту в чинному законодавстві України визначаються нормами матеріального права, зокрема ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, тому вносити даний інститут права до процесуальних норм не має потреби.

Источник:Юридическая Практика