Правки в УПК: несколько лет на экспертизу и видеофиксация с перебоями

Пока юридическое сообщество продолжает дискутировать по поводу необходимости модернизации Уголовного процессуального кодекса, парламентарии внесли в него изменения, которые могут заблокировать работу стражей порядка, адвокатов и судов.

Строки без ліку

Разом з появою нових Цивільного та Господарського процесуальних кодексів, а також Кодексу адміністративного судочинства, зазнав утручання реформаторів і КПК. Щодо трьох перших точилися запальні дискусії, тоді як зміни до четвертого не зумовили широкого обговорення. Тим часом кодекс, окрім суто редакторських правок на кшталт заміни словосполучення «Верховний Суд України» на «Верховний Суд», доповнили низкою цікавих положень.

Одним з них є так звана поправка Лозового, яка стосується строків досудового розслідування та порядку їх обчислення. Незважаючи на те що під час голосування у Верховній Раді пропозицію щодо скорочення таких строків підтримали всього 52 народні депутати, зміни до ст.219 КПК були схвалені.

У підсумку отримуємо таке: строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до моменту вручення підозри становить 2, 3 і 6 місяців (залежно від тяжкості злочину). Після вручення повідомлення про підозру строки можуть бути подовжені: до трьох місяців — керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора, до 6 та 12 місяців — слідчим суддею.

Практичні нюанси втілення цих норм у життя фахівці обговорили під час круглого столу «5 років захисту за новими правилами. Потреба в модернізації КПК. Що на часі?», організованого Асоціацією правників України.

Зокрема, було зауважено, що й у першому, й у другому випадку строки можуть бути подовжені. Причому кількість таких подовжень не обмежена, що, власне, нівелює ідею пришвидшення процесу. Цікавою видається й позиція законодавця з приводу подовження строку до трьох місяців керівником місцевої прокуратури або заступником Генпрокурора. Тобто ні інший прокурор, ні Генеральний можливості подовжувати такий строк не має. Чому — залишається незрозумілим.

Формальне право

Цікавість фахівців викликають і зміни щодо обшуку. Дуже позитивно правники висловилися про новації в ст.234 КПК, зокрема стосовно того, що в разі відмови слідчого судді в задоволенні клопотання про дозвіл на обшук орган досудового розслідування втрачає змогу звернутися з таким клопотанням повторно. Тобто, вважають юристи, правоохоронцям доведеться ретельніше підходити до обґрунтування необхідності проведення обшуку.

Надзвичайно зраділа правова спільнота змінам, унесеним до ст.236, відповідно до яких до обшуку має бути допущений захисник чи адвокат. Однак радість починає згасати, варто лишень дочитати речення до слів «повноваження якого (а це стосується як адвоката, так і захисника) підтверджуються згідно з положеннями ст.50 КПК». А там читаємо, що повноваження підтверджуються свідоцтвом про право на адвокатську діяльність та ордером або договором про надання безоплатної правової допомоги. А ордер чи договір з’являються вже після набуття клієнтом певного процесуального статусу.

Як правило, обшуки проводяться раніше або за фактовими справами. Тож у питанні допуску адвокатів, переконані практики, мало що зміниться.

Інша цікавинка — обов’язкова фіксація обшуку. У цілому цю норму правники оцінили як позитивну. От тільки незрозуміло, навіщо автори ідеї залишили в КПК інститут понятих, який фактично є пережитком радянського процесу.

Вартий уваги й технічний бік питання. Наприклад, невідомо, чи вистачить у правоохоронців відеозаписувальних пристроїв, а також що вони робитимуть, коли доведеться проводити обшук на морозі. Річ у тім, що фіксація здійснюється переважно цифровою технікою, батарея якої при мінусовій температурі розряджається хвилин за 20 (детальніше див. «ЗіБ» — Прим. ред.).

Тривалий процес

Наступним спірним моментом є положення про експертизу в кримінальному процесі.

По-перше,  повноваження щодо проведення таких експертиз повністю переходять до державних установ. З одного боку, логіка начебто є: у такій серйозній справі необхідний контроль з боку держави.

З другого — вже сьогодні є судово-медичні експертизи, які в порядку черги призначені на 2020 р. Важко уявити собі чергу на будівельні або комп’ютерно-технічні експертизи. Тож про яке дотримання розумних строків може йтися за таких умов?

На думку фахівців, ця проблема могла би бути усунена шляхом створення конкурентного ринку приватних експертів. Відомо, що відповідні законопроекти (наприклад №6264) вже зареєстровані. Проте чи будуть ухвалені відповідні акти?

Побоювання в юристів викликає й те, що з 15.12.2017 експертизи  почали призначати слідчі судді. Достеменно невідомо, як ця процедура виглядатиме технічно. Фахівці лише припускають, що винесення таких ухвал має бути швидким, а величезна кількість відповідних клопотань може завадити слідчим суддям виконувати інші обов’язки, про що вже свiдчать черги правоохоронцiв у судах.

Утім, конкретніше про недоліки можна буде говорити після того, як відбудеться масштабне випробування практикою.

У цілому ж юристи одноголосно погоджуються з тим, що внесення змін до КПК необхідне, оскільки продиктоване вимогами часу. Однак є сподівання, що в подальшому законотворці в усьому дослухатимуться  до думки фахівців із кримінального процесу.

Коментар для «ЗіБ»

Які новації в КПК, на вашу думку, є найбільш позитивними, а які не принесуть очікуваного результату?

суддя Солом’янського районного суду м.Києва:

— Мені, наприклад, незрозуміло, навіщо введена обов’язкова фіксація. На мою думку, це не дасть змоги слідчим суддям виконувати основну функцію — здійснювати ефективний захист осіб під час досудового розслідування. Фіксація, призначення всіх без винятку експертиз забирають час, який міг би бути витрачений на вирішення важливіших питань, що стосуються безпосередньо особи, втягнутої в орбіту кримінального процесу.

До позитивних моментів можна віднести допуск адвоката до обшуку, а також фіксацію самого обшуку як слідчої дії. Проте, оскільки вводиться фіксація, напевно, було б логічним прибрати інститут понятих. Адже зазвичай цю роль переважно виконують студенти, яких працівники правоохоронних органів ще мають знайти, умовити бути присутніми під час обшуку, а потім у разі необхідності забезпечити їх явку в судове засідання. Це забирає чимало часу і робить інститут понятих украй неефективним.

Також досягненням можна було б уважати й оскарження повідомлення про підозру. Проте чинна редакція норми, яка передбачає реалізацію такої можливості лише через 2 місяці після вручення повідомлення, нівелює філософію цієї ідеї.

Юлія ІВАНІНА, 
суддя Дніпровського районного суду м.Києва:

— До позитивних моментів, безперечно, слід віднести допуск адвоката до проведення такої слідчої дії, як обшук. Проблема недопуску була дуже актуальною, про що свідчили численні публікації в ЗМІ та скарги самих правників.

Одним з найбільших мінусів можна вважати те, що при підготовці проекту не була взята до уваги думка представників правничої спільноти: суддів, адвокатів і прокурорів.

Проблема суддів у тому, що зміни вже працюють, а вивчити їх як слід немає часу: ми весь час перебуваємо в судових засіданнях. На відміну від суддів, сторони захисту та обвинувачення матимуть змогу ретельніше ознайомитися зі змінами. Проте основна відповідальність за їх застосування лягає все ж таки на суд.

Автор статті: АЛЕКСАНДРА ГРЕСЬ

Джерело: ЗИБ