П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А.,

суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія з управління активами та адмініструванню

недержавних пенсійних фондів

«Фінансова компанія «Партнер-Капітал» - Раєнка В.А.,

товариства з обмеженою відповідальністю

«Холдингова компанія «Київінвестбуд» - Кишковського О.В.,

арбітражного керуючого - Шаргала Р.В.,

публічного акціонерного товариства

«Сбербанк» - Гулейкова І.Ю.,

Ковриженка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (далі - ПАТ «Сбербанк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року у справі № 910/31110/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер-Капітал», що діє від власного імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду «Інвестініціативи» недиверсифікованого виду закритого типу (далі - ТОВ «ФК «Партнер-Капітал»), до товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київінвестбуд» (далі - ТОВ «ХК «Київінвестбуд»), ПАТ «Сбербанк», третя особа - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР), про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ТОВ «ФК «Партнер-Капітал» звернулося до суду з позовом до ТОВ «ХК «Київінвестбуд», ПАТ «Сбербанк» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від 19 листопада 2007 року № 13726Д, від 04 грудня 2007 року № 13831Д, від 21 січня 2008 року № 13947Д, від 04 лютого 2008 року № 13971Д, від 16 вересня 2008 року № 14622Д, укладених між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані договори не відповідають положенням частин першої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки вчинені з порушенням вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 року № 322 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 322), положень статті 633 ЦК, статті 178 Господарського кодексу України, не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є фіктивними на підставі статті 234 ЦК.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів від 19 листопада 2007 року № 13726Д, від 04 грудня 2007 року № 13831Д, від 21 січня 2008 року № 13947Д, від 04 лютого 2008 року № 13971Д, від 16 вересня 2008 року № 14622Д, укладені між ТОВ «ХК «Київінвестбуд» і ПАТ «Сбербанк». Стягнуто з кожного відповідача на користь ТОВ «ФК «Партнер-Капітал» по 3 045,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПАТ «Сбербанк», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 216 ЦК, Положення № 322, просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, а постанову суду апеляційної інстанції залишити в силі.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 910/25409/15, від 25 лютого 2016 року у справі № 910/20853/15, від 05 квітня 2016 року у справі № 910/23344/15.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 вересня 2016 року справу № 910/31110/15 допущено до провадження Верховного Суду України; відкрито провадження за заявою ПАТ «Сбербанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року в цій справі та здійснено підготовчі дії.

Відповідно до пункту 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, автоматизованою системою здійснено заміну судді-доповідача ОСОБА_6, якого звільнено згідно з Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII, на суддю-доповідача Ємця А.А. для розгляду зазначеної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ПАТ «Сбербанк» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 11 вересня 2007 року у бюлетені «Відомості Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» № 174 опубліковано Проспект емісії випуску облігацій ТОВ «ХК «Київінвестбуд» (далі - Проспект емісії), відповідно до якого емітентом ТОВ «ХК «Київінвестбуд» розміщувалося 3 048 828 іменних цільових облігацій серій А, В, С, D, Е, F загальною номінальною вартістю 148 638 150,00 грн у бездокументарній формі; початок розміщення всіх серій облігацій - 21 вересня 2007 року, закінчення розміщення - 21 вересня 2008 року (включно), термін обігу всіх серій облігацій по 30 березня 2012 року, погашення облігацій - з 31 березня 2012 року по 30 червня 2012 року (включно), спосіб розміщення - відкритий (публічний).

Відповідно до пункту 11.4 Проспекту емісії фінансові ресурси, залучені від розміщення цінних паперів, у сумі 148 638 150,00 грн будуть спрямовані на здійснення господарської діяльності ТОВ «ХК «Київінвестбуд» з фінансування будівництва 4-секційного житлового комплексу по вулиці Київський шлях, 28 у місті Борисполі Київської області, а погашення емітованих цільових облігацій буде відбуватися за рахунок новозбудованих квадратних метрів, шляхом передачі у власність власникам облігацій відповідних площ у цьому житловому комплексі.

Емітент зобов'язався не використовувати кошти, залучені від розміщення облігацій, для формування і поповнення статутного капіталу, а також для покриття своїх збитків від господарської діяльності (пункт 11.6 Проспекту емісії). Викуп облігацій емітентом не передбачено (пункт 14).

За умовами Проспекту емісії облігації вільно обертаються на ринку протягом усього терміну їх обігу, при цьому власниками облігацій можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи, резиденти та нерезиденти України, без будь-яких обмежень. Право власності на придбані облігації виникає згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» з моменту зарахування облігацій на рахунки власників у цінних паперах за умови їх повної оплати (пункт 14). Власники облігацій мають право продавати, купувати, іншим чином відчужувати облігації на вторинному ринку, з урахуванням особливостей, встановлених у Проспекті емісії, проводити інші операції з цінними паперами, що не суперечать чинному законодавству України та передбачені Проспектом емісії (пункт 11.9).

Згідно із порядком оголошення емітентом дефолту за облігаціями, передбаченим пунктом 16 Проспекту емісії, у разі неспроможності емітента сплатити (погасити) облігації в термін і строки, передбачені цим Проспектом, емітент публікує інформацію про таку неспроможність в офіційному виданні не менш як за двадцять календарних днів до початку строку погашення облігацій. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повне або часткове задоволення вимог кредиторів здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Під час розміщення облігацій між ТОВ «ХК «Київінвестбуд» (емітент) і закритим акціонерним товариством «Банк НРБ» (далі - ЗАТ «Банк НРБ»; правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк») (покупець) укладено договори купівлі-продажу цінних паперів при первинному розміщені: від 19 листопада 2007 року № 13725Д, від 04 грудня 2007 року № 13830Д, від 21 січня 2008 року № 13946Д, від 04 лютого 2008 року № 13970Д, від 16 вересня 2008 року № 14621Д, за умовами яких емітент зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити пакети цінних паперів: облігації серії А в кількості 848 790 шт. загальною вартістю 36 073 575,00 грн; облігації серії В у кількості 641 500 шт. загальною вартістю 27 263 750,00 грн; облігації серії С у кількості 643 510 шт. загальною вартістю 27 349 175,00 грн; облігації серії D у кількості 159 990 шт. загальною вартістю 9 279 420,00 грн; облігації серії Е у кількості 653 232 шт. загальною вартістю 39 193 920,00 грн; облігації серії F у кількості 55 шт. загальною вартістю 3 270 300,00 грн.

На виконання цих договорів покупець перерахував вартість облігацій на рахунок емітента, а емітент здійснив списання цінних паперів зі свого рахунку в цінних паперах у депозитарії на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача, що підтверджується виписками з особових рахунків та виписками про операції з цінними паперами.

У подальшому між ЗАТ «Банк НРБ» (продавець) і ТОВ «ХК «Київінвестбуд» (покупець) укладено оспорювані договори купівлі-продажу цінних паперів: від 19 листопада 2007 року № 13726Д, від 04 грудня 2007 року № 13831Д, від 21 січня 2008 року № 13947Д, від 04 лютого 2008 року № 13971Д, від 16 вересня 2008 року № 14622Д, за умовами яких продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити пакети цінних паперів: облігації серії А в кількості 848 790 шт. загальною вартістю 36 107 526,60 грн; облігації серії В у кількості 641 500 шт. загальною вартістю 27 289 410,00 грн; облігації серії С у кількості 643 510 шт. загальною вартістю 27 374 915,40 грн; облігації серії D у кількості 159 990 шт. загальною вартістю 9 289 019,40 грн; облігації серії Е у кількості 653 232 шт. загальною вартістю 39 233 113,92 грн; облігації серії F у кількості 55 шт. загальною вартістю 3 273 545,00 грн.

Ці договори виконано сторонами шляхом перерахування покупцем вартості облігацій на рахунок продавця та списання продавцем облігацій зі свого рахунку в цінних паперах у зберігача на рахунок у цінних паперах покупця у депозитарії, що підтверджується виписками з особових рахунків та виписками про операції з цінними паперами.

За наслідками розміщення цінних паперів Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (нині - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку) затверджено звіт емітента про результати розміщення облігацій і видано свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємства.

Також судами встановлено, що позивач ТОВ «ФК «Партнер-Капітал» як професійний учасник фондового ринку здійснював інвестування власних та залучених коштів в облігації ТОВ «ХК «Київінвестбуд», уклавши з останнім протягом 2007-2008 років договори купівлі-продажу цінних паперів як на первинному ринку (у процесі розміщення), так і на вторинному ринку (у процесі обігу).

24 лютого 2014 року Господарським судом м. Києва за заявою ПАТ «Сбербанк» порушено провадження у справі № 910/615/14 про банкрутство ТОВ «ХК «Київінвестбуд», у зв'язку із чим емітентом (ТОВ «ХК «Київінвестбуд») відповідно до вимог пункту 16 Проспекту емісії оголошено дефолт за облігаціями, тобто неспроможність виконувати зобов'язання щодо цінних паперів перед їх власниками. Ухвалою цього ж суду від 25 червня 2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких визнано грошові вимоги ТОВ «ФК «Партнер-Капітал» до ТОВ «ХК «Київінвестбуд» на суму 3 458 520,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка розглядається, позивач послався на те, що внаслідок укладення між відповідачами оспорюваних договорів, які не відповідають вимогам закону, порушено права позивача як власника облігацій з огляду на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за цінними паперами, визначених Проспектом емісії, і спрямування ТОВ «ХК «Київінвестбуд» залучених від розміщення облігацій коштів не на цілі, визначені в Проспекті емісії, унеможливило будівництво житлового комплексу, а отже - і отримання позивачем як інституційним інвестором права власності на визначену кількість метрів площі новобудови, що було засобом отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з висновками останнього щодо наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, оскільки їх було укладено з порушенням положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Положення № 322 та Проспекту емісії, а також з огляду на те, що ТОВ «ХК «Київінвестбуд» як емітент цільових облігацій був зобов'язаний перед позивачем як власником цих облігацій виконати свої зобов'язання щодо передачі у власність позивачу відповідної площі приміщень у житловому комплексі, однак використав фінансові ресурси, залучені від продажу облігацій під час розміщення, не на фінансування будівництва, а на неправомірний викуп власних облігацій, що призвело до неплатоспроможності та дефолту за облігаціями.

Разом із тим у наданих для порівняння постановах Вищого господарського суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 910/25409/15, від 25 лютого 2016 року у справі № 910/20853/15, від 05 квітня 2016 року у справі № 910/23344/15 суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовів ТОВ «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Перша купецька гільдія» до ТОВ «ХК «Київінвестбуд» і ПАТ «Сбербанк» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від 04 грудня 2007 року № 13831Д, від 16 вересня 2008 року № 14622Д, від 21 січня 2008 року № 13947Д (ті ж договори, які оспорюються у справі, що розглядається), виходив із того, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, а цими правочинами не порушено його права та законні інтереси; позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що дефолт за облігаціями виник унаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу цінних паперів. Крім того, судом установлено, що передумовою для порушення щодо ТОВ «ХК «Київінвестбуд» справи про банкрутство стало невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, а не за оспорюваними договорами купівлі-продажу цінних паперів. Також суд зауважив, що реституція має місце лише у правовідносинах сторін договору, тому сам факт визнання судом відповідних договорів недійсними не є тим правовим засобом, що ефективно захистить цивільний інтерес позивача (у разі його порушення), який не є стороною цих правочинів. Отже, обраний позивачем спосіб захисту шляхом подання позову про визнання правочинів недійсними не може слугувати інструментом забезпечення його фінансових інтересів як кредитора в межах провадження у справі про банкрутство.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 203, 215, 216 ЦК в поєднанні зі статтями 15, 16 ЦК, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики в застосуванні норм права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції при вирішенні спору встановлено, що оспорювані договори укладено ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк», у процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів з метою перепродажу цінних паперів, які пропонувалися до відкритого (публічного) розміщення, а першими та наступними власниками таких облігацій можуть бути будь-які юридичні та/або фізичні особи, що узгоджується з Проспектом емісії та не суперечить Положенню № 322, яким визначено порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обіг. При цьому при укладенні оспорюваних договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, які визначено законом для договорів купівлі-продажу цінних паперів; ці договори підписано уповноваженими особами та повністю виконано обома сторонами.

За змістом частини сьомої статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», статті 334 ЦК та статті 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) обіг облігацій дозволяється після реєстрації звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, а право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Судом установлено, що право власності на облігації, які були придбані ТОВ «ХК «Київінвестбуд» за оспорюваними договорами, виникло після отримання відповідних свідоцтв про реєстрацію випуску облігацій відповідної серії, що підтверджується виписками про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах № 001109 за період з 01 листопада 2007 року по 01 листопада 2008 року, тобто на момент перерахування облігацій на рахунок ТОВ «ХК «Київінвестбуд» як покупця облігації вже були в обігу. Разом із тим матеріали справи не містять доказів встановлення НКЦПФР порушень законодавства щодо обігу цінних паперів при укладенні оспорюваних договорів.

Також судами установлено, що після вчинення оспорюваних правочинів цінні папери вільно оберталися на фондовому ринку, їх придбавали потенційні інвестори, ТОВ «ХК «Київінвестбуд» вільно відчужувало облігації як позивачу, так і іншим особам, отримувало кошти від їх продажу, а отже мало можливість направляти ці ресурси на фінансування будівництва, про що свідчить регулярна інформація про облігації емітента та звіт про хід будівництва, розміщені на веб-сайті «Відомості НКЦПФР».

За змістом положень статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» виконання зобов'язань емітента за цільовими облігаціями здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг відповідно до вимог, установлених проспектом емісії, і перехід права власності на облігації до іншої особи не звільняє емітента від виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією.

Судом апеляційної інстанції установлено, що емітент ТОВ «ХК «Київінвестбуд» не виконав своїх зобов'язань, підтверджених облігаціями та передбачених Проспектом емісії, перед власниками цінних паперів.

Отже, оцінюючи обставини стосовно доводів позивача щодо порушення його прав як власника цінних паперів емітента, а також кредитора в межах справи про банкрутство ТОВ «ХК «Київінвестбуд», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача (як інвестора, як власника облігацій, як позикодавця) відбулося не внаслідок укладення між відповідачами оспорюваних договорів купівлі-продажу, а у зв'язку з невиконання ТОВ «ХК «Київінвестбуд» власних зобов'язань за цінними паперами, однак зазначені обставини не є підставою для визнання правочинів недійсними.

Інших обставин, які б стали підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними, суд при вирішенні цієї справи не встановив.

Натомість суд касаційної інстанції не спростував зазначених висновків суду апеляційної інстанції, залишив поза увагою той факт, що судом першої інстанції в рішенні не зазначено такий обов'язковий для оцінки компонент, як з'ясування таких питань: чи є цивільний інтерес третьої особи (позивача) порушеним фактом вчинення оспорюваних правочинів, у чому відповідне порушення полягає, чи є сам факт визнання судом відповідних договорів недійсними тим правовим засобом, що ефективно захистить цивільний інтерес третьої особи, - а тому, дійшов помилкового висновку щодо правомірності позовних вимог ТОВ «ФК «Партнер-Капітал».

Ураховуючи наведене, при вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цього суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з підпунктом «б» пункту 2 частини другої статті 11125 ГПК Верховний Суд України за наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року - залишенню в силі.

Разом із тим відповідно до частини шостої статті 49 ГПК у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд або ухвалення нового рішення Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат, тому обов'язок зі сплати судового збору покладається на позивача.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства «Сбербанк» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року у справі № 910/31110/15 скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів «Фінансова компанія «Партнер-Капітал» (код 32980775) на користь публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (код 25959784) 7 917,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 910/31110/15.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: І.С. Берднік Т.Є. Жайворонок