П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,розглянувши на засіданні справу за клопотанням акціонерного товариства Euroecology International Corporation про надання дозволу на примусове виконання арбітражного та додаткового рішень Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки щодо боржників - виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвал Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2012 року, Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2014 року та колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року акціонерне товариство Euroecology International Corporation (далі - АТ Euroecology International Corporation) звернулося до суду з клопотанням, у якому просило надати дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки від 14 липня 2011 року та додаткового рішення цього ж суду від 7 жовтня 2011 року, ухвалених у справі за позовом АТ Euroecology International Corporation до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради про стягнення суми, за якими з останніх (відповідачів) було стягнуто 187 тис.

955 доларів США 21 цент і 836 тис. 355 доларів США 86 центів, частину сплаченого мита за арбітражний розгляд у розмірі 647 тис. 53 чеських крони, частину сплаченої паушальної суми на адміністративні витрати Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки в розмірі 436 тис. 540 чеських крон та відшкодування частини юридичних витрат у розмірі 775 тис. 161 чеська крона 60 гелерів, 772 тис.

281 чеська крона 60 гелерів, 9 тис. 417 євро й 41 тис. 841 чеська крона 41 гелер.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

26 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2014 року, клопотання задоволено частково: надано дозвіл на примусове виконання арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14 липня 2011 року про стягнення солідарно з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь АТ Euroecology International Corporation 1 млн

502 тис. 325 грн 99 коп.; 6 млн 684 тис. 992 грн 39 коп.; частини сплаченого мита за арбітражний розгляд у розмірі 268 тис. 380 грн 11 коп.; частини сплаченої паушальної суми за адміністративні витрати Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської Республіки в розмірі 181 тис. 65 грн; усього 8 млн 636 тис. 763 грн 49 коп.; надано дозвіл на примусове виконання додаткового арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської Республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 7 жовтня 2011 року про стягнення солідарно з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровської міської ради на користь АТ Euroecology International Corporation відшкодування частини юридичних витрат у розмірі 435 тис. 15 грн 51 коп. У задоволенні решти клопотання відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У заяві заступника Генерального прокурора України про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвал судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні клопотання з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме пункту 2 частини другої статті 396 ЦПК України, статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 10 Закону України «Про міжнародне приватне право».

На обґрунтування зазначеної підстави подання заяви

заступник Генерального прокурора України посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

7 грудня 2011 року у справі за клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати (№ 6-34590св11);

9 жовтня 2013 року у справі за клопотанням компанії «Рьорен-унд Пумпенверк Бауер ГмбХ» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного центру Федеральної палати економіки Австрії

(№ 6-37131св13);

30 квітня 2015 року у справі за клопотанням компанії Mobco Limited (Республіка Кіпр) про надання дозволу на виконання на території України рішення Окружного суду м. Нікосії Республіки Кіпр (№ 6-6359св15).

Так, за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 6-37131св13 суд касаційної інстанції залишив без змін ухвали судів про відмову в задоволенні клопотань. При цьому суд погодився із судами інших інстанцій, які, встановивши, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, дійшли висновків про наявність підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 396 ЦПК України.

Постановляючи у справі № 6-6359св15 ухвалу про залишення без змін ухвал судів щодо відмови в задоволенні клопотання, суд касаційної інстанції погодився із судами інших інстанцій, які виходили з того, що рішення іноземного суду, про надання дозволу на примусове виконання якого подано клопотання, є проміжним, а не остаточним рішенням по суті вимог. Крім того, суди, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 396 ЦПК України, зазначили, що товариство, стосовно якого ухвалено зазначене рішення, не було належним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки про судову справу йому стало відомо лише після постановлення цього рішення.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції виходив з того, що арбітражне рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14 липня 2011 року та додаткове арбітражне рішення цього ж суду від 7 жовтня 2011 року набрали законної сили; боржники не були позбавлені можливості взяти участь у судових процесах і фактично брали участь; рішення ухвалені у справах на підставі арбітражного застереження компетентним судом; стягувач не пропустив строк пред'явлення рішень іноземного суду до примусового виконання в Україні; немає рішення суду України, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах та немає справи у провадженні суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах; спір за законом України підлягає судовому розгляду, а виконання рішень не загрожує інтересам України; тобто немає підстав для відмови в наданні дозволу на примусове виконання зазначених рішень іноземного суду, передбачених частиною другою статті 396 ЦПК України.

Відповідно до арбітражного рішення Арбітражного суду при Економічній палаті Чеської республіки та Аграрній палаті Чеської республіки від 14 липня 2011 року у справі за позовом АТ Euroecology International Corporation до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Дніпропетровської міської ради про стягнення коштів відповідачі брали участь у слуханні справи, вносили пропозицію, заявляли відводи, клопотання, протест тощо.

Отже, судові рішення суду касаційної інстанції у справах № 6-37131св13, № 6-6359св15, на які заступник Генерального прокурора України посилається на підтвердження своєї заяви, ухвалені за наявності інших фактичних обставин, ніж у справі, судові рішення в якій просить переглянути заявник.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами, аналогічними обставинами й однаковим регулюванням норм матеріального права (стаття 3 ЦК України, стаття 10 Закону України «Про міжнародне приватне право») у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків.

Крім того, посилання заявника на статтю 396 ЦПК України як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, є необґрунтованим, оскільки вона є нормою процесуального права.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Окрім того, ухвалами колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня та 17 листопада 2014 року було відмовлено в допуску вказаної справи до провадження Верховного Суду України за заявами Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року, в яких заявники посилалися як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2011 року у справі № 6-34590св11.

Керуючись статтею 355, статтями 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвал Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

26 вересня 2012 року, Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2014 року та колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

16 липня 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін