П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (далі - Товариство) до реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області в особі державного реєстратора Черватюка Олександра Анатолійовича, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - публічне акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - Банк), про визнання дій протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними дії державного реєстратора та скасувати його рішення від 9 лютого 2015 року № 19199087 про реєстрацію права власності Банку на земельну ділянку площею 655 кв.м, кадастровий № 6810800000:04:020:0035, розташовану у м. Старокостянтинів Хмельницької області по вул. Острозького, 35.

Обґрунтовуючи позов, Товариство послалося на те, що державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначене майно за Банком, оскільки останній не надав документів, які відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-ІV) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), є підставою для реєстрації права власності.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 9 червня 2015 року позов задовольнив: визнав протиправними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Марченка О.А. та рішення останнього від 9 лютого 2015 року № 19199087 щодо проведення державної реєстрації за Банком права власності на земельну ділянку за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 35.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 лютого 2016 року рішення апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції про задоволення позову залишив у силі, виходячи із того, що на порушення пункту 46 Порядку Банк до заяви, поданої державному реєстратору, не додав завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої Товариству та ПАТ «Світ Електроніки», а також доказів надіслання такої вимоги, її отримання та завершення 30-денного строку з моменту отримання, зокрема, повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції, фіскальних чеків про оплату послуг за направлення вказаної кореспонденції визначеним суб'єктам за належними адресами та ін. Свідоцтво ж приватного нотаріуса від 9 січня 2015 року, що містить інформацію про направлення відповідної вимоги та дату її отримання адресатом за ненадання вищезазначених доказів не може вважатися документом, що підтверджує обставини, наведені у пункті 46 Порядку.

Отже, державна реєстрація за Банком права власності на земельну ділянку, проведена державним реєстратором за відсутності передбачених пунктом 46 Порядку документів, є неправомірною.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Банк, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 9 Закону № 1952-ІV, пункту 46 Порядку та статті 84 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року скасувати, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2015 року № К/800/36584/15, у якій касаційний суд вказав на відсутність у державного реєстратора передбачених законодавством підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності Банку, оскільки останнім було надано всі передбачені Порядком № 868 документи для здійснення такої реєстрації, зокрема видані відповідно до статті 84 Закону № 3425-XII свідоцтва нотаріуса від 9 січня 2015 року, які містять повний текст вимоги Банку, направленої іпотекодавцю й боржнику, та підтверджують факти, що мають юридичне значення у правовідносинах, що виникають із договору іпотеки, а саме - отримання останніми такої вимоги 2 грудня 2015 року і завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява Банку не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 16 цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_473/ed_2015_04_09/pravo1/T041952.html?pravo=1>; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_04_09/pravo1/T041952.html?pravo=1>; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_04_09/pravo1/T041952.html?pravo=1> та іншими нормативно-правовими актами (частина третя статті 17 Закону № 1952-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_484/ed_2015_04_09/pravo1/T041952.html?pravo=1>).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 898-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_227/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1>у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суди встановили, що 27 вересня 2011 року ПАТ «Банк Руский Стандарт» (в подальшому змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Банк Форвард») та Товариство як майновий поручитель за виконання зобов'язань ПАТ «Світ Електроніки» (позичальника за кредитним договором від 15 липня 2011 року) уклали договір іпотеки № 014-16, за умовами якого позивач передає Банку в іпотеку, зокрема, земельну ділянку, загальною площею 655 кв.м за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 35.

Відповідно до пункту 4.2.3 договору іпотеки у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником (ПАТ «Світ Електроніки») умов Основного зобов'язання або Іпотекодавцем (Товариством) умов договору, Іпотекодержатель (Банк) має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі.

Пунктом 4.2.5 договору іпотеки передбачено, що при настанні зазначених обставин Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом тридцяти днів вимога Іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за Договором кредиту та/або цим Договором залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку вважається дата відправлення листа Іпотекодавцю та Позичальнику, зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням поштового зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав як і порядок проведення такої реєстрації встановлює Кабінет Міністрів України (частини друга, тринадцята статті 15 Закону № 1952-IV).

Так, відповідно до пункту 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 46 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У ході розгляду справи суди встановили, що до заяви про державну реєстрацію права власності, поданої Банком до реєстраційної служби 6 лютого 2015 року, завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, не додано. Натомість до заяви, крім оригіналу договору іпотеки, його копії та довіреності, було додано копії виданих на підставі статті 84 Закону № 3425-XII свідоцтв приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. від 9 січня 2015 року №№ 32, 33 про передачу Товариству та ПАТ «Світ Електроніки» заяв Банку, що містили відомості про вимогу щодо усунення порушень умов кредитного договору.

9 лютого 2015 року на підставі зазначених документів державний реєстратор Марченко О.А. провів державну реєстрацію права приватної власності Банку на вищезгадану земельну ділянку.

Згідно зі статтею 84 Закону № 3425-XII нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

За правилами пункту 3 глави 20 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником.

Ураховуючи наведені норми, підтвердженням отримання Товариством письмової вимоги Банку, яка, як зазначено у згаданих вище свідоцтвах нотаріуса, пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Як установили суди, таке повідомлення, як і документ про оплату послуг пересилання поштового відправлення, Банк разом з іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав. Тобто вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотеко держателя, не виконано.

Отже, державна реєстрація за Банком права власності на земельну ділянку за неподання для цього передбачених пунктом 46 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 9 та 15 Закону № 1952-IV, а тому рішення зазначеного суб'єкта владних повноважень від 9 лютого 2015 року № 19199087 про реєстрацію права власності є протиправним.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про неправомірність оскаржуваного рішення державного реєстратора ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. Кривенда